Цивільне право 2 (стр. 62 из 193)

Отже, набувач за договором довічного утримання наділений наступними обов'язками: надавати відчужувачу довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд (опікування) у строки, передбачені договором; забезпечити відчужувача житлом (у разі, якщо такий обов'язок передбачений договором); поховати відчужувача, навіть якщо такий обов'язок не був встановлений договором (ч. З ст. 749 ЦК). При цьому, якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, то витрати на поховання повинні бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Стаття 754 ЦК встановлює такі засоби забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду) :

- набувач не може до смерті відчужувача передане йому за догово
ром довічного утримання майно продати, обміняти, подарувати,
укладати щодо нього договір застави чи передати у власність іншій
особі на підставі іншого правочину;

- протягом життя відчужувача на майно, передане набувачеві за
договором довічного утримання, не може бути звернене стягнення за
зобов'язаннями набувача; втрата, знищення, пошкодження цього май-

Саме тому предметом договору довічного утримання (догляду) повинно виступати матеріальне забезпечення та догляд (опікування) поряд з майном, яке передається взамін на це утримання (догляд).

на не припиняє дію договору довічного утримання і не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Договір довічного утримання (догляду) належить до фідуціарних договорів і передбачає особисте виконання набувачем обов'язків. Лише у разі неможливості подальшого виконання особою обов'язків набувача з підстав, що мають істотне значення, обов'язки останнього за договором можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача (тобто особі, йому близької) або іншій особі за згодою сторін.

До прав набувача належить право вимагати розірвання договору довічного утримання (догляду). Слід зазначити, що набувач при його реалізації не обмежений ніякими умовами та поважними причинами (ст.755ЦК).

Відчужувач має право: вимагати від набувача належного виконання передбачених договором обов'язків (статті 749, 750 ЦК); замінити майно, передане за договором довічного утримання набувачеві за його згодою (ст. 753 ЦК); вимагати розірвання договору в судовому порядку в разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини ( ст. 755 ЦК).

§ 4. Припинення договору

Договір довічного утримання (догляду) припиняє свою дію, за загальним правилом, зі смертю відчужувача (ч. 2 ст. 755). Оскільки обов'язки набувача забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом повинні виконуватися протягом життя останнього, смерть відчужувача припиняє зобов'язання його виконанням (ст. 599 ЦК).

Цей договір також може бути припинено за домовленістю набувача та відчужувача (ст. 604 ЦК); поєднанням набувача та відчужувача у одній особі (наприклад, у разі спадкування - ст. 606 ЦК); звільненням відчужувачем одержувача від його обов'язків за договором, тобто прощенням боргу (ст. 605 ЦК).

Розірваним на вимогу однієї із сторін договір довічного утримання відповідно до ст. 755 ЦК може бути як на вимогу набувача, так і відчужувача майна.

На вимогу відчужувача майна цей договір може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (ч. 1 ст. 755 ЦК). У такому випадку відчужувач набуває право власності на майно, яке він передав за договором, і відповідно має право вимагати від набувача його повернення (ст. 756 ЦК). При цьому витрати набувача на утримання або догляд відчужувача поверненню не підлягають.

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу набувача (ч. 1 ст. 755 ЦК). Закон не встановлює ніяких умов, причин або випадків для розірвання договору довічного утримання (догляду) на вимогу набувача. Це може статися, на-

182

Розділ ЇХ

приклад, у разі неможливості останнім виконувати обов'язки за договором. Саме у такому випадку, у разі задоволення вимог набувача, суд може залишити за ним право власності на частину майна з урахуванням часу, протягом якого він належно виконував обов 'язки за договором відповідно до ч. 2 ст. 756 ЦК.

Під час строку дії договору довічного утримання можуть настати обставини, які можуть Істотно вплинути на дію договору. Як такі закон називає смерть набувача (фізичної особи) або припинення юридичної особи-набувача.

У разі смерті фізичної особи-набувача настають юридичні наслідки, передбачені ст. 757 ЦК:

- права та обов'язки набувача, що помер, переходять до його спад
коємців, до яких перейшло право власності на майно, передане відчу-
жувачем;

- якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття у спад
щину майна, переданого відчужувачем, то право власності на нього
може перейти до спадкоємця за законом;

- відчужувач набуває право власності на майно, передане ним за
договором довічного утримання (догляду), якщо у набувача немає
спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого
відчужувачем. У цьому разі договір довічного утримання припиняє
свою дію.

У випадку припинення юридичної особи-набувача за договором довічного утримання (догляду) настають правові наслідки, передбачені ст. 758 ЦК :

- якщо у юридичної особи є правонаступник, то права та обов'язки
за договором переходять до нього;

- якщо юридична особа ліквідується, то договір припиняє свою дію.
Майно, за ним передане, переходить до відчужувача;

- у разі ліквідації юридичної особи-набувача майно перейшло до її
засновника (учасника), то права і обов'язки за договором переходять
до нього.

1С;

ГОҐГ

SV.

їш

ЧІ ї '-

-СУ

ж

(др.ч учомнк sit (v і)

Розділ X. Зобов'язання, що виникають у зв'язку з передачею майна у користування

Глава 40. ДОГОВІР НАЙМУ (ОРЕНДИ) -

§ 1. Загальні положення про договір найму (оренди)

За договором найму (оренди) одна сторона (наймодавець) пе-редає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК).

Виходячи з такого визначення, основними ознаками договору найму слід вважати: надання наймодавцем наймачеві майна: 1) у користування; 2) на певний строк; 3) за плату.

Саме ці ознаки й дають підстави для виділу найму (оренди) в окремий тип договірних зобов'язань.

Договір найму (оренди) є двостороннім, оскільки права однієї сторони договору кореспондують обов'язкам Іншої. Він може бути як консєнсуальним, так і реальним, тобто права та обов'язки сторін за договором можуть виникати як з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами, так і з моменту передання наймодавцем майна наймачеві. За критерієм наявності зустрічного надання він € оплатним. До того ж договір найму є строковим, оскільки майно передається наймодавцем наймачеві у користування на певний строк, після перебігу якого воно підлягає поверненню.

Сторонами договору найму (оренди) є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар). Наймодавцем є особа, яка передає або зобов'язується передати майно у користування другій стороні. Наймачем є особа, котра приймає це майно від наймодавця для користу-; вання на певний строк та сплачує плату за користування.

Наймодавцем може виступати будь-яка фізична чи юридична особа як приватного, так і публічного права. У той же час законом можуть бути передбачені певні обмеження щодо суб'єктного складу осіб, які можуть бути наймодавцем (наприклад, у разі оренди державного або комунального майна, прокату). Відповідно до ст.761 ЦК наймодавцем може бути власник речі або особа, якій належать інші речові права на цю річ, а також особа, уповноважена на укладення договору найму (наприклад, управитель майна).

Обмеження щодо суб'єктного складу учасників правовідносин з найму майна закон може встановлювати й на стороні наймача. Зокрема, Законом України «Про лізинг» допускається участь у зазначених правовідносинах лише суб'єктів підприємницької діяльності.