Цивільне право 2 (стр. 161 из 193)
Е. Годеме вказував, що ведення чужих справ має місце в тих випадках, коли особа добровільно і без доручення здійснює один або кілька актів, які стосуються майна іншої особи. Ведення справ полягає у здійсненні без доручення акта, який міг би бути здійснений у виконання доручення. Таким чином, це є засіб допомоги іншому2.
Інститут ведення чужих справ за римським правом - один із видів квазі-контрактів. В Інституціях Гая (Титул V п. 1) наводиться вислів Ульпіана про те, що ним приноситься велика користь відсутнім: або щоб вони не потерпали внаслідок відсутності захисту в разі заволо-діння їх майном або продажу його, або щоб вони не втрачали застави внаслідок її продажу або позову про оплату (на їх користь) штрафу, або щоб вони не позбавилися своєї речі внаслідок (чужих) неправомірних дій3.
Ч. Санфіліппе, характеризуючи розвиток інституту ведення чужих справ, зазначає, що із того факту, що дехто, не маючи доручення по своїй волі, прийняв на себе ведення чужих справ (negotorium gestio), маючи намір зробити себе зобов'язаним (dominus negotii), між цим останнім і першим виникають взаємні зобов'язання, які спочатку були санкціоновані преторським едіктом, а в подальшому - цивільним позовом (eonaefidei)4.
Ведення чужих справ врегульоване й в законодавстві інших країн. Так, французький Цивільний кодекс 1804 р. у ст. 1372 наступним чи-
1 Синайский В. И. Русское гражданское право. - Вып. 2: Обязательственное, семейное и наследственное право: Изд. 2-е, испр. и доп. - К.: Типо-литогр. «Прогресс»,
1918.-С. 166.
2 Годеме Е. Общая теория обязательств / пер. с фр. И.Б. Новицкого. - М.: Юриздзт,
1948.-С. 290.
3 Памятники римского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юсти
ниана. - М,: Зеркало, 1997. - С. 212.
4 Санфилиппе Чезаре. Курс римского частного права: Учеб. / Под ред. Д.В. Дожде-
ва. - М.: Изд-ао БЕК, 2000. -С. 259,
ном визначає ведення чужих справ: якщо хто-небудь добровільно веде справи іншого незалежно від того, чи знає власник чи не знає, то той, хто веде справи, укладає мовчазне зобов'язання продовжувати ведення справи, яке він розпочав, і довести його до часу, коли власник буде взмозі сам піклуватися про свої справи; він повинен таким же чином прийняти на себе все те, що пов'язано з цією справою (тобто всі зобов'язання). Він виконує всі обов'язки, які виникли б, якщо б прямо існувало доручення, яке йому дав би власник1.
Е. Годеме називав в якості трьох конститутивних елементів ведення чужих справ (умов) те, що при цьому повинні бути:
- один або кілька фактів ведення справ, якими виступають
будь-які факти, здійснювані в інтересах іншого;
- намір вести справи для іншого або, у крайньому разі, здійснити
акт, який допускає схвалення, щодо якого можна вважати себе пред
ставником іншої особи;
- відсутня згода господаря. Якщо вона є, то це - мовчазне доручен
ня, і тоді немає випадку ведення справ2.
В. Сінайський істотними умовами ведення чужих справ без доручення визнавав: а) намір особи здійснити дію в чужому інтересі; б) відсутність у особи повноваження (за договором або за законом) на вчинення дії3.
По суті, при веденні чужих справ мають місце два види відносин: квазіделіктні - по відшкодуванню витрат, понесених при вчиненні дій фактичного порядку з метою запобігання шкоди особистості або майну іншої особи, і квазіконтрактні - по вчиненню в інтересах іншої особи правочину, тобто юридичної дії, не уповноваженою на те особою, коли це було викликано невідкладними обставинами. При цьому враховувалось, що і в першому, і другому випадку мають місце дії в чужому інтересі. Виходячи із такого змісту названого зобов'язання, яке виникає в силу добровільного, осмисленого вчинення однією особою (гестором) фактичних або юридичних дій для очевидної вигоди іншої особи (домінуса), виникає обов'язок останнього відшкодувати гестору необхідні витрати або понесені ним збитки, а іноді і сплатити відповідну винагороду4 Такий підхід втілено в російському законодавстві (ст. 980 ЦК РФ).
ЦК України ведення чужих справ без доручення закріплює у більш вузькому розумінні, оскільки об'єктом охорони у цьому зобов'язанні виступають лише майнові інтереси іншої особи. Разом з тим ЦК закріплює зобов'язання з рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи (гл. 80 ЦК).
1 Французский Гражданский кодекс 1804 г.: С изм. до 1939 г. / Пер. И.С. Перетерского. - М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1941. - С. 304.
2 Годеме Е. Вказ. праця. - С. 290,291.
3 Синайский В. И. Вказ. праця. — С. 166.
4 Гражданское право. Учеб. Часть II / Под. ред. АЛ. Сергеева, Ю.К. Толстого, - Мл
Проспект, 1997. - С. 673 (автор главы - АЛ. Сергеев).
464
Розділ XVI
НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ
465
В силу ч. 1 ст. 1158 ЦК, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.При цьому вигода повинна бути очевидною, тобто ясною для будь-якого розумного учасника цивільного обороту. Звичайно це випливає із співвідношення розміру необхідних затрат і об'єму тих збитків, які загрожують заінтересованій особі у разі невжиття відповідних заходів1. Так, наприклад, при відсутності власника дачної дшянки інша особа обгорнула на зиму стовбури молодих плодових дерев, чим запобігла їх пошкодженню дикими тваринами.
Дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення породжують зобов'язання по відшкодуванню понесених у зв'язку з цим витрат не в будь-яких випадках, а за наявності наступних умов.
По-перше, дії в інтересах іншої особи вчиняються без її доручення, що означає лише власну ініціативу гестора, тобто відсутність договору, вказівки або наперед обіцяної згоди заінтересованої особи, а також обов'язку в силу закону вчинити певні дії в інтересах іншої особи. Такими, наприклад, є дії опікуна, піклувальника в інтересах підопічних, працівників служби соціального захисту населення, які надають допомогу громадянам похилого віку та інвалідам і т. ін.