Цивільне право 2 (стр. 168 из 193)
Система зобов'язань з відшкодування шкоди відображає їхню
внутрішню структуру, а також сферу дії даної категорії в цілому і у
співвідношенні між окремими їхніми видами (групами). Доцільність
систематизації даної категорії недоговірних зобов'язань полягає у то
му, щоб, з одного боку, з'ясувати взаємодію загальних та спеціальних
норм інституту відшкодування шкоди, а з іншого, щоб виявити спе
цифіку окремих видів зобов'язань, що необхідно для правильного за
стосування чинного законодавства. £
Розділ XVI
МДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
483
їг У цивілістиці використовуються різні критерії систематизації зобов'язань з відшкодування шкоди. Найчастіше вона здійснюється за суб'єктним складом та за ознаками, що характеризують об'єкт правової охорони.Залежно від суб'єктного складу зобов'язання з відшкодування шкоди поділяються на такі різновиди: а) відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою; б) відшкодування шкоди, завданої суб'єктами публічного права; в) відшкодування шкоди, завданої неповнолітніми та недієздатними фізичними особами та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; г) відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами.
За ознаками, що характеризують об'єкт правової охорони, виділяються зобов'язання з відшкодування шкоди: а) завданої особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи; б) завданої майну фізичної або юридичної особи; в) з відшкодування ядерної шкоди; г) з відшкодування моральної шкоди.
Інколи виділяється із загальної системи зобов'язання за ознаками, які характеризують засоби завдання шкоди, наприклад, відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки1. У інших випадках виділяються зобов'язання за ознаками, що характеризують особливості умов, за наявності яких завдана шкода відшкодовується: а) за умови винного завдання шкоди; б) відшкодування шкоди незалежно від вини боржника»2.
Додамо, що в окрему групу можуть бути виділені також зобов'язання, виникнення яких обумовлюється зовнішніми для заподіювача шкоди факторами, у зв'язку з чим можуть виникати питання щодо відшкодування шкоди: а) завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист; б) завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно; в) завданої у стані крайньої необхідності; г) завданої внаслідок умислу чи грубої необережності самого потерпілого.
Таким чином, подальша диференціація зобов'язань з відшкодування шкоди уявляється доцільною у такій послідовності:
1) відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею
права на самозахист;
2) відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завда
ної їхнім працівником або іншою особою;
3) відшкодування шкоди, завданої актами законодавчої та вико
навчої влади;
1 Див., напр.: Советское гражданское право: Учеб. В 2-х т. Т. 2 / Под ред. О. А. Кра-савчикова. - М., 1985. - С. 352.
2 Див., напр.: Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За
заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 2. Особлива частина. - К., 2003. - С. 333.
4) відшкодування шкоди, завданої актами правоохоронних органів
та органів судової влади;
5) відшкодування шкоди, завданої фізичними особами з частко
вою або неповною цивільною дієздатністю, недієздатними, з вадами
психічного чи фізичного стану та особами з обмеженою цивільною
дієздатністю;
6) відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину;
7) відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;
8) відшкодування ядерної шкоди;
9) відшкодування шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом, ін
шим ушкодженням здоров'я або смертю;
10) відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів,
робіт (послуг);
11) відшкодування моральної шкоди.
Принципи інституту відшкодування шкоди проглядаються в основних притаманних йому ідеях: а) генерального делікту; б) повного відшкодування завданої шкоди.
Передбачений у ст. 11 ЦК факт завдання цієї шкоди, в юридичній літературі розглядається як делікт, а принцип, на якому ґрунтується саме відшкодування, як- «принцип генерального делікту». Відповідно до нього, за наявності відповідних умов, завдана шкода підлягає відшкодуванню. Потерпілий (кредитор) звільнюється від необхідності доказу наявності у поведінці заподіювача шкоди вини чи протиправності цієї поведінки. Тягар доказу відсутності протиправ-ності чи вини заподіювача шкоди лежить на ньому самому Ідея генерального делікту відображена у ст. 1166 ЦК, згідно з якою майнова шкода, завдана особистим немайновим правам чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка цю шкоду завдала. Таким чином, принцип генерального делікту за обсягом охоплюваної ним сфери відносин з відшкодування шкоди збігається з обсягом відносин, охоплюваних загальною нормою інституту відшкодування шкоди. Звідси випливає, що загальні умови, наявність яких необхідна для відшкодування шкоди, ґрунтуються водночас як на загальній правовій нормі, так і на принципі генерального делікту.
У зв'язку з тим, що інститут відшкодування шкоди містить низку
спеціальних норм, присвячених регулюванню окремих, спеціальних
зобов'язань з відшкодування шкоди, до яких застосовуються спе
ціальні правила, то тим самим створюються і спеціальні делікти.
Значення принципу генерального делікту полягає у тому, що, по-пер
ше, на його нормах ґрунтуються спеціальні делікти; по-друге, у разі
відсутності спеціального делікту застосовуються норми генерально
го делікта. Принцип генерального делікту пронизує будь-який спе
ціальний делікт у тому числі відшкодування моральної шкоди, однак
він завжди переломлюється через призму норм спеціальних деліктів,
коригуючись ними відповідно до діапазону їх дії. '
484
Розділ XVI
НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ
485
Що стосується принципу повного відшкодування завданої шкоди, то, як вже зазначалось, він тісно пов'язаний з попереднім принципом генерального делікту. Принцип повного відшкодування означає, що обсяг обов'язку відшкодувати шкоду визначається розміром цієї шкоди. Щоправда із загального правила стосовно повного відшкодування завданої шкоди законом встановлюються деякі винятки.