Цивільне право 2 (стр. 99 из 193)

Оцінюючи у цілому види транспортно-експедиційних послуг, їх обсяг, різноманіття, слід зазначити, що на сьогодні транспортно-експедиційна діяльність визнається частиною більш комплексного явища - транспортної логістики та є однією з її визначальних функцій. В свою чергу, поняттям логістики (від анг. logistics - організація поставки, операції) охоплюється весь комплекс дій з планування, контролю, управління транспортуванням, складським зберіганням та вчиненням інших дій, що пов'язані з рухом сировини, матеріалів, продукції, товарів та інформації. Тобто, стверджувати про існування вичерпного переліку послуг, які може надавати експедитор, з урахуванням підвищення ролі самої транспортно-експедиційної діяльності у ринковій економіці не можливо.

Аналіз положень ст. 929 ЦК дає можливість дійти висновку, що

транспортно-експедиційні послуги класифікуються на основні та додаткові. До основних, тобто таких послуг, без яких існування будь-якого договору з транспортного експедирування не можливе, належать: організація перевезення вантажу транспортом і за маршрутом вибраним експедитором або клієнтом, укладення договорів перевезення, забезпечення відправки і одержання вантажу. Усім же іншим послугам притаманний додатковий (факультативний) характер і надаються вони за погодженням сторін.

У визначенні предмета договору транспортного експедирування дискусійним залишається питання щодо включення до нього експедиційних послуг, що безпосередньо не пов'язані з перевезенням вантажу, наприклад, послуг, пов'язаних з діяльністю організацій зв'язку. Уявляється, що достатньо обґрунтованою є позиція, яка не зараховує діяльність організацій зв'язку до транспортно-експедиційного обслуговування, а визнає його самостійним видом підприємницької діяльності, під час якої, відповідно, використовується самостійний вид договору¹.

Ціна у договорі транспортного експедирування є договірною, тобто визначається за домовленістю сторін, якщо розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг (певних видів, у певних сферах, тощо) не встановлено законом (ст. 931 ЦК). У випадку коли розмір плати не визначено сторонами або не встановлено законом, клієнт зобов'язаний виплатити експедитору розумну плату. Останнє положення спеціальної норми ЦК цілком відповідає положенням ч. 4 ст. 632 ЦК, відповідно до якої, якщо у договорі ціна не встановлена і не може бути визначена на підставі його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору. В свою чергу, поняття «звичайної ціни» та «розумної плати» у своєму тлумаченні мають близький зміст.

Частина 1 ст. 930 ЦК містить вимоги щодо письмової форми договору транспортного експедирування. Вимоги до письмової форми правочину (ст. 207 ЦК), можливого нотаріального посвідчення (ст. 209 ЦК) та правових наслідків недодержання вимог щодо письмової форми правочину (ст. 218 ЦК) регламентуються загальними положеннями цивільного законодавства.

§ 3. Права та обов'язки сторін за договором транспортного експедирування

На підставі аналізу положень гл. 65 ЦК можливо констатувати наявність наступних головних обов'язків сторін. Експедитор, відповідно до загальних умов виконання зобов'язань (гл. 48 ЦК), зобов'язаний належним чином надати визначені у предметі договору транспортно-експедиційні послуги. В свою чергу, клієнт зобов'язаний сплатити контрагенту визначену договором, встановлену зако-

¹Иоффе О. С Вказ. праця. - С 545. «f 10 «Цивільне право України», т. 2

290

Розділ XII

ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ПОСЛУГ

291

ном або розумну плату за надані послуги, а у випадку, коли для виконання експедитором своїх обов'язків йому необхідна довіреність, то згідно з ч. 2 ст. 930 ЦК клієнт зобов'язаний видати експедитору таку довіреність. Зазначеним обов'язкам сторін відповідно кореспондують права клієнта на отримання послуги та експедитора на отримання плати та видачу йому довіреності.

Статтею 933 ЦК додатково закріплюється перелік взаємообумов-лених обов'язків сторін, що стосуються механізму надання, перевірки та використання документів та інформації, які пов'язані з вантажем та самою можливістю надання транспортно-експедиційних послуг. Ці документи та інша інформація повинні стосуватися властивостей вантажу, умов його перевезення, а також містити іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх договірних обов'язків.

Первинний обов'язок з надання вищезазначених документів та інформації покладено на клієнта. Проте при цьому слід звернути увагу на ту обставину, що відповідно до укладеного між сторонами договору транспортного експедирування, отримання, підготовка й складання певних документів та отримання інформації може бути включено до переліку послуг, які надає експедитор. Логічним висновком з чого буде констатація відсутності обов'язку клієнта надавати експедитору документи та інформацію, які повинен отримати, підготувати та скласти відповідно до умов договору саме останній.

Недотримання клієнтом обов'язку з надання необхідних документів та інформації або надання цих документів та інформації з недоліками чи у неповному обсязі не має наслідком прострочення кредитора, оскільки згідно з ч. 2 ст. 933 ЦК подібні дії (бездіяльність) клієнта покладає вже на експедитора обов'язки, по-перше, з повідомлення клієнта про виявленні недоліки одержаних документів та інформації й пред'явлення до нього ж вимог з надання необхідної додаткової інформації. При цьому, уявляється, що належне виконання експедитором своїх зазначених вище обов'язків буде лише у тому випадку, коли він прямо зазначить на тих частинах отриманої інформації, які містять недоліки та чітко визначить ту інформацію, яку, на Його погляд, необхідно додатково надати клієнту. Тільки після виконання експедитором своїх обов'язків можливо стверджувати про виникнення прострочення кредитора (ст. 613 ЦК) та можливість реалізації експедитором прав, передбачених чч. 3,4 ст. 933 ЦК.

Звертаючи увагу на права сторін, слід відзначити, що безпосередньо у тексті гл. 65 ЦК закріплено лише основне право клієнта - право вимоги належного надання обумовлених договором транспортно-експедиційних послуг. Внаслідок чого можливо спрогнозувати, що конкретизація цього права та закріплення за клієнтом інших прав, має відбуватися з врахуванням положень договору та іншого законодавства.

Більше уваги приділено правам експедитора, оскільки, окрім ви-

щезазначених головних його прав на отримання плати за надані послуги та видачу йому довіреності, ЦК прямо зазначає ще на двох його правах. По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 933 ЦК він має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. Тобто, має місце дія спеціального, стосовно ст. 527 ЦК, положення. Правовим наслідком реалізації експедитором цього права є його відповідальність за дії цих осіб перед клієнтом. По-друге, у випадку ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором до надання документів та інформації в повному обсязі (ч. З ст. 933 ЦК). При цьому необхідно зазначити, що в результаті тлумачення ст. 933 ЦК таке право може бути реалізоване експедитором лише у тому випадку, коли він, у свою чергу, належним чином виконає свій обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 933 ЦК. В іншому випадку відкладення експедитором виконання своїх договірних обов'язків є протиправним.