Смекни!
smekni.com

Історія України Верстюк n2 (стр. 122 из 205)

Прикметним для подій у Східній Галичині було
і встановлення української влади у Львові без жод-
ного пострілу Протягом свого існування вона вияв-
ляла толерантність до жителів міста, зокрема його
неукраїнського населення І навпаки, зміна влади
(як визнавали авторитетні польські діячі і проти чо-
го протестував, зокрема, відомий письменник
А Струг) одразу ж призвела до єврейських по-
громів і розгулу бандитизму, що обурило гро-
мадськість

Будівництво
національної держави

І

ід час вуличних боїв у Львові розгорнувся
нелегкий процес творення західноу-
країнської державності (листопад 1918 —

червень 1919) Він становить цілісне явище, у яко-
му віддзеркалились притаманні галицькому
суспільству риси — як успадковані від минулого,

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

так і набуті у вирі революційних змагань Основна
увага зосереджувалась на розбудові урядово-
адміністративного апарату, тобто створенні елемен-
тарних норм функціонування національно-держав-
ного життя, визначенні соціально-економічних і
політичних параметрів внутрішнього розвитку дер-
жавності, її місця у визвольній боротьбі всієї Ук-
раїни

Але проблемою кардинальною, від якої залежа-
ла сама можливість вирішення всіх інших питань
був захист власної території від іноземної агресії

Урядові й державні структури формувалися
спроквола, у часовому відриві від здобуття влади у
Львові Уряд — Тимчасовий державний секре-
таріат — було утворено 9 листопада Тут спочатку
переважали представники старих партійних струк-
тур — діячі з минулої австрійської доби Вони му-
сили приймати рішення під чимдалі більшим тиском
нових політико-соціальних сил, передусім молодого
офіцерства Якраз на вимогу останнього почали
здійснюватись перші практичні кроки на шляху
об'єднання з Великою Україною

Прийняттю урядом присяги передувало рішен-
ня тимчасового парламенту В ньому зазначалося
„Українська Національна Рада як найвища влада
українських земель бувшої Австро-Угорської мо-
нархи у змаганні до здійснення національного ідеа-
лу всього українського народу доручає Державно-
му Секретаріатові поробити потрібні заходи для
з'єднання всіх українських земель в одну державу"
Справу державотворення підкріпив Тимчасовий
основний закон про державну самостійність, який
підтверджував перше рішення УНРади про тери-
торію суверенної держави, визначав її назву —
„Західноукраїнська Народна Республіка" Значен-
ня Тимчасового закону виходило за рамки його 5
статей На зміну усталеним поглядам австро-
угорської доби прийшли нові, суголосні з настроя-
ми і прагненнями всього українського народу, що
піднявся на рішучу боротьбу проти монархізму

У принциповому положенні закону зазначалося,
що влада в новій державі належить народові Він
мав обрати Установчі збори на „основі загального,
рівного, прямого, безпосереденього, тайного і про-
порційного права голосування без різниці пола"

В умовах війни на виживання втілювати в жит-
тя ці демократичні права було надзвичайно важко
тим більше, що щиро бажали цього далеко не всі
політичні сили, які брали участь у роботі
Національної ради Таке віддзеркалилось у двох
наступних законах — про тимчасову адміністрацію

249


і тимчасову організацію судів та судової влади

Наступний етап державотворення тісно
пов'язаний із Станіславом, де найдовше перебували
керівні органи ЗУ HP На початку січня 1919 р ту-
ди перебрались із Відня українські діячі Нарешті
з'явилася можливість завершити реорганізацію
державно-урядової структури 4 січня вийшов за-
кон про „Виділ" (Президію) Української
національної ради (президентом став Є Петруше-
вич) Було створено й уряд — Раду державних
секретарів — на чолі з С Голубовичем Більшість у
ній, як і в попередній Раді, керованій до кінця груд-
ня 1918 р К Левицьким, становили націонал-демо-
крати, два місця належали радикалам Партійне
представництво в Національній раді стало ширшим
— до неї входили й представники соціал-демо-
кратів і селянсько-радикальної групи

Прорахунки й здобутки
уряду ЗУНР

: ідбулися ще дві сесії Української нацюналь-
> ноі ради Лютнева ухвалила кілька законів,
■ найзначущішими серед яких були „Про осно-

ви шкільництва" і „Про мову" Перший (від 13 лю-
того) визначав державний статус шкільництва на
західноукраїнських землях, дозволяв засновувати
приватні школи, передбачав право національних
меншин „на школу рідною мовою" Другий (від 15
лютого) утверджував державність української мо-
ви, норми її функціонування та право національних
меншин вільно послуговуватись , їх матірною мо-
вою в урядових зносинах з державними властями та
урядами, публічними інституціями й державними
підприє мствами "

Остання сесія УНРади розпочалася 25 березня
і завершилася 15 квітня її роботу ускладнювали
внутрішні й зовнішні труднощі Маси висловлюва-
ли невдоволення невирішеністю корінних соціаль-
них проблем Почастішали напади селян на маг-
натські фільварки та самочинне захоплення
поміщицької землі Протести надходили звідусіль
Вони гучно пролунали і з трибуни представницько-
го (майже 1200 учасників) робітничо-селянського
з'їзду, що відбувся у Станіславі 30-31 березня
1919 р Одна з головних його вимог — надання
землі галицькому селянству

У відповідь на революційні вимоги Державний
секретаріат запропонував обрати на з'їзді 60 депу-
татів Української національної ради, які б забезпе-
чили опрацювання потрібного селянам земельного

Історія У краї ни

закону Незважаючи на заперечення лівої частини
делегатів і протести комуністів, включно з
В Сірком і К Савричем (Максимовичем), май-
бутніми відомими діячами КПЗУ, на з'їзді вдалося
провести рішення, за яким земля, відчужена у вели-
ких власників, не відразу передаватиметься селя-
нам Дещо остудивши розпалені пристрасті,
Національна рада 14 квітня — напередодні завер-
шення роботи сесії — ухвалила закон про земельну
реформу Поміщицькі та деякі інші землі переходи-
ли в розпорядження земельного фонду Порядкува-
ти ними мала загальна земельна й повітові комісії з
3-річними повноваженнями, а також комісії в гро-
мадах із щорік оновлюваним складом Стаття 18 за-
кону окремо передбачала „наділеннє землею не
може розпочатися перед покінченням війни й пово-
ротом жовнірів та полонених додому"

Отже, йшлося не так про „впорядкування" зе-
мельної справи, як про зволікання з передачею се-
лянам поміщицької землі Тим, хто не бажав очіку-
вати довгі роки, а з огляду на війну взагалі міг не
дочекатися омріяної годувальниці, загрожували ка-
рами Стаття 21 закону надавала адміністративним
властям право ув язнювати на 6 місяців, а також
додатково штрафувати на суму до 10 000 корон за
„самовільне захопленнє, діленнє вивласнених на
основі сього закону земель та нищеннє лісів, бу-
динків, інвентаря і земних плодів на них"

Те, що земельний закон абсолютно не
відповідав вимогам селянства, не слід пояснювати
лише ворожим ставленням до нього більшості
політичного істеблішменту ЗУНР, угодовством її
соціал-демократичної частини Керівництво
Західноукраїнської Народної Республіки намага-
лося уникнути їхніх чергових звинувачень у
„більшовизмі" та схильності до революційного роз-
поділу поміщицьких земель, які належали патроно-
ваним Антантою полякам

Активний учасник тодішніх подій в Україні,
відомий історик В Кучабський назвав земельний
закон „найнещасливішим і гідним найбільшого жа-
лю чином Української національної ради" Справді,
рішення УНРади суперечило інтересам абсолютної
більшості населення В день його прийняття — 14
квітня 1919 р — в одному з великих промислових
центрів, Дрогобичі, спалахнуло робітниче повстан-
ня, яке знайшло підтримку навколишніх селян
Проходячи під радянськими гаслами, воно було
прямим викликом урядові ЗУНР Тим-то негайно
мобілізовані сили жандармерії при підтримці війсь-
ка вже наступного дня (що збігалося із закінченням

250



Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

останньої сесії УНРади) придушили виступ

25 квітня 1919 р головний отаман телеграфував
до Станіслава „Маю цілком певні повідомлення
про неспокій у військах і серед населення на грунті
невдоволення політикою Державного секретаріату
в соціальних питаннях, і особливо земельних Це
може скінчитися катастрофою

Соціальні реформи, особливо в земельному пи-
танні, а також припинення процесів стосовно
відшкодування поміщицьких збитків, які настрою-
ють населення проти влади, мусять бути розв'язані
позитивно в першу чергу Кожен день зволікання в
цій справі неухильно веде до катастрофи Прошу
звернути на це увагу і вжити невідкладних заходів,
продиктованих державною мудрістю і передбачен-
ням неминучих конфліктів у житті населення
Західної України"

Заклик С Петлюри призвів хіба що до
опублікування 5 травня земельного закону На
більше керівники ЗУНР не наважились Зрештою,
на проведення виборів до законодавчого органу
(березнево-квітнева сесія УНРади ухвалила досить
демократичний регламент) забракло часу Війна не
дала змоги налагодити й співробітництво з
національними меншинами, хоч законодавство
ЗУНР загалом відповідало тогочасним демокра-
тичним вимогам Налякане погромами, які розпоча-
лися першого ж дня встановлення польської влади
у Львові, єврейське населення уникало
співробітництва з українською державністю Поля-
ки ж, що проживали в Східній Галичині, своєю чер-
гою вважали таку співпрацю аж ніяк не патріотич-
ною