У серпні 1922 р було створено комісію політбю-
ро ЦК РКП(б) для підготовки проекту вдоскона-
лення відносин між республіками До неї увійшли
члени ЦК РКП(б) В Куйбишев (голова), ГОрд-
2§онікідзе, X Раковський, Г Сокольников,
И Сталін , а також представники від національних
республік Україну представляв голова ВУЦВК
Г Петровський
Сталін усунув від роботи представників рес-
публік і фактично відсторонив від головування сво-
го найближчого співробітника Куйбишева Він
власноручно підготував проект рішення ЦК
РКП(б) під назвою "Про взаємовідносини
РСФРР з незалежними республіками" Ним пере-
дбачалося входження республік у Російську Феде-
рацію на правах автономних
Проходження цього документа в партійних
інстанціях здійснювалося форсованими темпами
Сталін навіть не вважав проблему поглинення неза-
лежних республік досить важливою Адже мова
йшла тільки про те, щоб пристосувати організаційні
форми до реального існуючого становища
"Автономісти", однак, зустріли протидію в рес-
публіканських підрозділах парти Найбільш рішуче
виступив Раковський Не покладаючись на власний
вплив, він повідомив Леніна про рішення комісії і
своє ставлення до нього Ленін хворів і не брав
участі в цій роботі
26 вересня помічник генсека передав за
вказівкою Леніна в його підмосковну резиденцію в
Горках усі матеріали сталінський документ, ма-
теріали його обговорення в ЦК компартій республік
і протоколи засідань комісії ЦК РКП(б) 23 і 24
вересня, яка більшістю голосів висловилася за "ав-
тономізацію" Наступного дня Ленін написав листа
Л Каменеву для передачі членам політбюро В ньо-
му обґрунтовувалася нова, більш зручна для рес-
публіканських партійних лідерів форма об'єднання
Пропонувалося, щоб Російська і Закавказька фе-
дерації разом з Україною і Білорусією утворили но-
вий союз, нову федерацію
У цьому листі вождь парти висловлювався
цілком відверто щодо мотивів, якими керувався
Переконуючи партійне керівництво у тому, що все-
таки потрібна двоповерхова федерація, він зазна-
чав "Важливо, щоб ми не давали поживи "неза-
лежникам' , не знищували їх незалежності, а ство-
рювали ще новий поверх, федерацію рівноправних
республік"
Отже, щоб не давати поживи "незалежникам",
під якими Ленін розумів, беручи це слово в лапки,
не справжніх незалежників, а Раковського та інших
товаришів по власній парти, він не бачив жертви у
тому, що слово "Росія зникає з назви об'єднаної
держави Справа була не в назві Суть, тобто ста-
тус республіканських компартій як обласних ор-
ганізацій єдиної парти плюс підпорядкованість най-
важливіших республіканських наркоматів мос-
ковському центру, залишалася недоторканною за
всіх можливих змін у формі, назві, фасаді Для
правників, які не знаходили реальних федеративних
начал у державі, іменованій "Російська федерація ",
нова двоповерхова федерація під назвою "Радянсь-
кий Союз" була тим більшою загадкою Та більшо-
виків це не обходило Поки вони цементували Ра-
дянський Союз самим своїм існуванням, ця держа-
ва була життєздатною
Жовтневий пленум ЦК РКП(б) прийняв фор-
мулу єдиної держави, яку пропонував ^ Ленін, і
утворив конституційну комісію у складі И Сталіна
(голова), М Калініна, ГПятакова, X Раковського
і ГЧичеріна, а також представників від республік
Комісія висловилася за утворення наркоматів трьох
типів — злитих, об'єднаних і автономних Злиті
наркомати з "безроздільною владою" мали діяти на
всій території нової федерації, не розрізняючи рес-
публіканських кордонів Об'єднані наркомати
відрізнялися від злитих тільки тим, що підпорядко-
вані московській колегії республіканські підрозділи
269
Історія У краї ни
дістали назву наркоматів. Статус самостійних
управлінських ланок у республіках зберігали шість
наркоматів: юстиції, внутрішніх справ, землеробст-
ва, освіти, охорони здоров'я і соцзабезпечення.
Далі події розвивалися за бюрократичним сце-
нарієм, опрацьованим у ЦК РКП(б). 10 грудня
1922 р. у Харкові відкрився VII Всеукраїнський
з'їзд рад. Його делегати звернулися до всіх рес-
публік із закликом негайно розпочати законодавче
оформлення єдиної держави і запропонували скли-
кати загальносоюзний з'їзд відразу після закінчен-
ня роботи X Всеросійського з'їзду рад. Останній
відкрився у Москві 23 грудня. У ньому взяли
участь представники всіх республік, обрані делега-
тами всесоюзного з'їзду. ЗО грудня відбувся І Все-
союзний з'їзд рад. Він затвердив декларацію про
утворення Союзу РСР і союзний договір.
Чужою нотою у бездоганно складеному сценарії
став лист Леніна "До питання про національності
або про "автономізацію", написаний у день роботи
І з'їзду рад СРСР Таку "епохальну" з точки зору
авторів сценарію подію, як утворення СРСР, виве-
дений хворобою з політичного життя, вождь звів до
від'ємної величини. У перших рядках листа він ви-
словив жаль, "що не втрутився досить енергійно і
досить різко в горезвісне питання про авто-
номізацію, яке офіційно називають, здається, пи-
танням про Союз Радянських Соціалістичних рес-
публік". Важливо відзначити не тільки вжитий
епітет ("горезвісне питання"), але й ототожнення
"автономізації" незалежних республік з проголо-
шенням СРСР. Хоча його власну ідею про двопо-
верхову федерацію партійне керівництво викори-
стало без вагань, вождь знав, що вона має тільки
декларативну вартість. У листі він запропонував
розглянути можливість повернення на наступному
з'їзді рад до проблеми утворення СРСР, з тим, щоб
залишити союз тільки для двох відомств — війсь-
кового і дипломатичного, а в усіх інших сферах
життя відновити самостійність республік. Ми не
можемо не губитися у здогадках, чому за три місяці
сталася така радикальна зміна позиції Леніна. Та це
не має істотного значення. Напівпаралізований за-
сновник державно] партії втратив вплив на вищі
ешелони влади. Його лист не побачив денного
світла.
Зміцнення партійної диктатури.
В
другій половині 1920 р. керівники РКП(б)
почали говорити про важливість "робітничої
демократії" у внутріпартійному житті. Один
з українських лідерів опозиційної течи демокра-
тичного централізму" Рафаїл (Р.Фарбман) на X
з'їзді схвалив цей курс, який забезпечував подолан-
ня призначенства та бюрократизму. Однак ухвалені
з'їздом рішення розчарували поборників демокра-
тизації. "Ми — не дискусійний клуб", — заявив
В.Ленін і домігся прийняття резолюції про заборо-
ну фракцій та угруповань. Заборона інакомислення
завершувала процес перетворення РКП(б) з
політичної партії на інструмент влади.
Подолання опозиції у власних лавах більшовики
розглядали як передумову для розгортання кампанії
по зміцненню партійної диктатури. Тимчасова (в
чому вони були переконані) невдача з побудовою
незалежної від "ринкової стихії" системи цен-
тралізованого управління народним господарством
змушувала їх посилювати контроль за суспільно-
політичним життям. Терористичні засоби впливу на
суспільство, які в роки громадянської війни розгля-
далися як "надзвичайні", в нових умовах вимагало-
ся зробити рутинними, ординарними. У листі до
Л.Каменєва від 3 березня 1922 р. Ленін писав:
"Величезна помилка думати, що неп поклав край
теророві. Ми ще повернемося до терору і до терору
економічного .
А тим часом у лютому 1922 р. оболонка над-
звичайщини" була знята з ВЧК та її місцевих ор-
ганів. Вони були підпорядковані наркомату
внутрішніх справ і перейменовані на Державне
політичне управління (ДПУ). У відповідній поста-
нові ЦК КП(б)У давалася директива рішуче боро-
тися з демобілізаційними настроями по відношенню
до ЧК як в партійних організаціях, так і серед
працівників ЧК. Повноваження і права цих органів
залишалися у неурізаному вигляді, а матеріальні за-
соби в їх розпорядженні збільшувалися.
Вимушений відхід В.Леніна від політичної
діяльності поставив руба питання про його наступ-
ника. У партійному керівництві розгорнулася бо-
ротьба за владу. Щоб перетнути дорогу Л.Троць-
кому, який користувався у партійних колах
найбільшим після Леніна авторитетом, у політбюро
ЦК РКП(б) утворилася^ "трійка" в складі
Г.Зінов'єва, Л.Каменєва і И. Сталіна. Найбільш
непомітний член цієї "трійки" Сталін зумів, кори-
стуючись повноваженнями генсека, опанувати кон-
троль над партійним апаратом.
Особливою "турботою" Сталін оточував пери-
ферійні гілки партійного апарату, зокрема в Україні.
Заслуговує на увагу такий уривок зі звіту секрета-
ря ЦК КП(б)У Д. Лебедя за рік роботи оргбюро
270
УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу
ЦК (з квітня 1922 по квітень 1923 p.): "З деякого
часу, приблизно з травня — червня (1922 р. —
Авт.), ЦК РКП поставив собі завдання керувати
організаційно-партійною роботою в усіх ор-
ганізаціях, навіть там, де існують національно-об-
ласні комітети Це цілком зрозуміле і припустиме з
точки зору принципів нашого будівництва завдан-
ня, і абсолютно необхідне в політичному відно-
шенні, тому що політичне керівництво повинно бу-
ти максимально централізоване'.
Централізація керівництва відбувалася по лінії
цілковитого підпорядкування державних ланок
відповідним партійним ланкам. У воєнний час ре-
жим комісарської диктатури мав у собі ознаки
"надзвичайщини', співіснуючи з наділеними дос-
татніми повноваженнями державними структурами
(які, однак, очолювалися тими ж комісарами).
Партійні функціонери залишали тоді повсякденну
оперативну роботу державному апарату. Станови-
ще почало змінюватися ще при Леніні, але процес
узурпації владних повноважень функціонерами
партійних комітетів посилився після того, як він за-
хворів.