Вона містила наведені вище умови, що повто-
рювались і в інших домовленостях Остаточного
вигляду вони набудуть в договорі, укладеному 21
квітня 1920 р яким Директорія цілковито зречеть-
ся Східної Галичини, Волині та інших українських
територій Але вже травнева (1919) угода Паде-
ревський — Курдиновський стала своєрідним про-
ривом у насильницькому розв'язанні проблем
західноукраїнських земель
Захід так і не наважився винести остаточного
юридичного вердикту загарбанню Східної Галичини
й Волині польськими агресорами Не прийнявши
під час роботи Паризької мирної конференції фор-
мального рішення про державну належність цих ук-
раїнських земель, керівники Антанти й США фак-
тично визначили їхню долю Але й це вони зробили
ніби „з чорного ходу" 30 червня 1919 р , через день
після підписання Версальського мирного договору,
Верховна рада союзників схвалила рішення „упов-
новажити по«ьський уряд застосувати в Східній Га-
личині підрозділи його збройних сил, включаючи
армію генерала Галлера"
Паризька мирна конференція
П
аризькі миротворці виявилися
послідовнішими у визначенні долі Закар-
паття й Буковини їх також передали
сусіднім державам І навіть схема цієї передачі де-
що нагадувала розгляд східно-галицького питання
Знову ж таки головну роль відіграли ідеологічно-
стратегічш мотиви Антанти й США, збройний ек-
спансіонізм претендентів на українські землі, вплив
революційних подій у цій частині Європи,
відсутність єдності з українському визвольному
русі тощо Але міжнародна гра у визначення май-
бутнього західноукраїнських земель мала істотні
відмінності
Головним претендентом на Закарпаття була Че-
хословаччина, яка прагнула оволодіти цим краєм,
щоб забезпечити собі вихід на багаті ринки Сходу,
а також зміцнити власні геостратепчні позиції у на-
чиненій вибухівкою повоєнній Центральній Східній
Європі Президент Т Масарик і міністр закордон-
них справ Е Бенеш вважалися діячами лібе-
ральнішими, ніж керівники Польщі, й це познача
лося на тактичних ходах Праги
Кожен важливий крок у східн'й політиці вона
заздалегідь узгоджувала із Заходом До того ж
обачному Т Масарикові вдалося прихилити до себе
впливових діячів закарпатської еміграції у США
Вже 12 січня 1919 р чеські війська зайняли Уж-
город 5 лютого Рада десяти заслухала Е Бенеша
Погодившись з його вимогами, вона, однак, ство-
рила спеціальний комітет, якому доручалося де-
тально опрацювати питання про кордони Він не
квапився братись за роботу, але вже наступного дня
після її початку, 28 лютого, було погоджено долю
Закарпаття Англійський представник ГНіколсон
занотував „Проходимо до угоди з'єднання чехів і
румунів українським кордоном"
Відпрацювання остаточних рекомендацій було
відкладено у зв язку з проголошенням 21 березня
радянської влади в Угорщині Вона підтвердила на-
дання Закарпаттю статусу автономії, створила в
його складі три українських округи (Марамарось-
кий з центром Хуст, Березький — Мукачеве і
Ужанський — Середнє) й оголосила вибори ок-
ружних рад Значна частина закарпатців симпати-
зувала новій владі 16 квітня румунські, а 27 числа
чеські війська розгорнули просування в глиб тери-
торії Руської Країни Відтоді розв'язання закар-
патського питання стало невід'ємним від політики
Заходу стосовно радянської Угорщини
259
т
Історія У краї ни
8 травня 1919 р в Парижі було ухвалено оста-
точне рішення про передачу Закарпатської України
Чехословаччині Прикриваючись правовим підхо-
дом до вирішення майбутнього країн і націй, па-
ризькі миротворці грали долею мільйонів людей
Типовий хід засідання яскраво змалював той-таки
досвідчений британський дипломат „Вони почина-
ють з Трансільванії, і після кількох словесних сути-
чок між Тардьє і Лансінгом, подібних до переки-
дання тенісним м'ячем, Угорщина втрачає свою
південну частину Потім — Чехословаччина, і поки
дві-три мухи вилітають за вікно і знову влітають у
зал, Угорщина встигає втратити свою північ (За-
карпатську Україну — Авт ) і свій схід Потім іде
кордон з Австрією, його не зачіпають Потім —
кордон з Югославією Потім — чай з мигдалевим
печивом"
Приєднання Закарпатської України до Чехо-
словаччини узаконив Сен-Жерменський договір
від 10 вересня 1919 р
Нескладним уявилось паризьким миротворцям
вирішення долі Північної Буковини Вони виходи-
ли з обіцянок .Антанти (з Росією включно) винаго-
родити Румунію за вступ у війну проти Централь-
них держав, передавши їй, крім Трансільванії і
значної частини Банату, цей гірський український
край Другий аргумент брався з галузі кулачного
права Через слабкість українських сил (загін січо-
вих стрільців вирушив на допомогу повсталому
Львову) румунські збройні частини 11 листопада
1918 р оволоділи Чернівцями, а через тиждень і
всією Буковиною Знехтувавши волевиявлення ук-
раїнського населення яке 3 листопада на всенарод-
ному вічі в Чернівцях висловилося за возз'єднання
з Україною, румунські окупанти нав'язали ук-
раїнцям режим неволі, соціального й національного
гноблення Певним дисонансом у хорі голосів, які
підтримали включення всієї Буковини до складу
„Великої Румуни", прозвучала доповідь глави міси
США у Центральній Східній Європі А Куліджа
„Нові кордони в колишній Австро-Угорщині"
Американський професор висловився за те, щоб
західну частину Буковини разом з північними рай-
онами Бессарабп передати Україні Однак його
думку знехтували Сен-Жерменський, а потім
Севрський мирний (10 серпня 1920) договори
віддали всю Буковину Румуни
Хоч питання про майбутнє Бессарабп не нале-
жало до компетенції Паризької конференції, бо
прутсько-дністровське межиріччя входило до скла-
ду Роси — союзниці Антанти й США у війні, во-
но докладно обговорювалось у столиці Франції
Яскравим виявом настроїв українців були героїчне
Хотинське повстання на зламі 1918—1919 рр і са-
мовідданий опір загарбникам з боку населення
Ізмаїльщини
Але в Парижі керувалися іншим Бессарабія пе-
ретворилася на важливий тил союзних військ, котрі
висадилися в Одесі й Криму, регіон, використо-
вуючи який можна було розраховувати на реванш
за поразку інтервенції на Півдні України Долю
Бессарабп мав вирішити так званий „Бессарабсь-
кий протокол" (28 жовтня 1920) Однак його
міжнародно-правові засади були такими сумнівни-
ми, що Сполучені Штати не підписали цього доку-
мента, а Японія не ратифікувала його Італія чима-
ло виторгувала від Румунії за ратифікацію Ра-
дянські Україна та Росія як правонаступники ко-
лишньої держави, до складу якої входила Бесса-
рабія, ніколи не визнавали законним відторгнення
останньої і не мирилися з ним
Останні кроки властей ЗУНР
на українській території
F
™Tf рийняття формального рішення про май-
I бутнє Східної Галичини відкладалося На
А той час галицьке суспільство було поділене
навпіл Та його частина, котра залишалася на загар-
баній території, відразу ж відчула обтяжливість
окупаційного режиму В середині липня Збруч пе-
рейшли останні з єднання Української галицької
армії, ще раніше до Кам'янця-Подільського пере-
брався уряд ЗУНР Хоч державні органи і галиць-
ке військо опинилися в надзвичайно складному ста-
новищі, боротьба за національне визволення
західноукраїнських земель не припинялася Відбу-
лась зміна і в стосунках з УНР
Користуючись незавидною ситуацією галицької
влади, Директорія вирішила покласти край її са-
мостійності Згадали, що від 22 січня 1919 р існує
Західна Область УНР 4 липня вийшла постанова
про створення „Міністерства Західної Області
Республіки (Галичини), через яке відбуваються всі
урядові зносини з Галичиною" Але втілити це
рішення було непросто, бо диктатор ЗУНР Є Пет-
рушевич мав у своєму розпорядженні боєздатну
40-тисячну армію Про ставлення Директори до
галичан повідав М Лозинський „Для боротьби з
більшовиками воно конче потребувало галицької
армії, одначе для замирення з Польщею йому зава-
жало галицьке правительство" Зіткнення урядів
260
Революційно-визвольний рцх на західноукраїнських землях
закінчилося внічию Закон від 4 липня залишився
на папері, а частини УГА рушили на Київ
Розбіжності щодо орієнтації чимдалі поглиблю-
вались Директорія взяла курс на союз з Польщею
Знову постала дилема „Польща чи Росія" Втра-
тивши останні ілюзії щодо Польщі, галичани почи-
нають поглядати на Схід Першим уголос заявив
про це „сеньйор галицьких політиків" К Левиць-
кий Восени 1919 р він друкує у віденському „Ук-
раїнському прапорі" програмну статтю „Куди доро-
га3" і, натхнений денікінським наступом, прорікає
має бути створена „конфедерація (союз) обох дер-
жав, України і Роси, які стануть дійсним природним
заборолом Сходу супроти всякого посягання по-
ляків, румунів чи кого-небудь другого" Пропо-
нуючи таке, автор наголошує на різниці між
„національним русофільством" і „політичним", як-
от „Ми, українці з Галицького П'ємонту, поборю-
вали досі й будемо поборювати національне ру-
софільство як національну зраду Але ж що іншо-
го є політичне українофільство як сполука двох дер-
жавних інтересів для спільної цілі, а що іншого є на-
родне відступництво"