Смекни!
smekni.com

Історія України Верстюк n2 (стр. 67 из 205)

Проте і серед української освіченої еліти були
патріотично настроєні люди, які не сприймали коло-
нізаторсько-русифікаторської політики царизму В
їх пам'яті жили культурницькі та державницькі тра-
диції українського народу з його національно-
політичним ідеалом,який ще не мав чіткої орієнтації
й схилявся чи то до певної державної самостійності,
чи до автономії у державних системах Роси або
Польщі, чи навіть до федеративної спілки з якоюсь
із цих держав

Значне занепокоєння царських властей викли-
кав поданий тоді ж на розгляд цензури на початку
60-х рр XIX ст український переклад Євангелія,
зроблений Ф Морачевським Спеціально утворена
комісія Синоду винесла безапеляційне рішення виз-
нати рукопис небезпечним і шкідливим лише через
мову перекладу Отже, перша спроба донести сло-
во Боже до українців їх рідною мовою була зустрінута
вкрай неприязно як світською, так і церковною вла-
дою Російської імперії

Одразу ж потому царський міністр внутрішніх
справ П Валуєв 18 липня 1863 р видав і розіслав у
всі українські губернії циркуляр, яким суворо забо-
ронялося друкування українською мовою книг
"навчальних і взагалі призначених для початкового чи-
тання народу" Навчання українською мовою визна-
ча \ося ним як політична пропаганда, а ті хто за це
брався, звинувачувалися "у сепаратистських задумах,
ворожих Роси і загибельних для Малороси"

Слова валуєвського циркуляра про те, що й са-
мої української мови як такої не було, немає і бути
не може", свідчили про відверто антиукраїнське спря-
мування всієї внутрішньої політики царського уряду
А він не обмежився цим циркуляром, яким, за висло-
вом видатного діяча та історика культури України
Івана Огнієнка на українську літературу, науку,
культуру накладали важкі пута, а українську інтелі-
генцію одірвали від народу, заборонили їй промовляти
до нього рідною мовою

Проте цього було замало царату В середині 70-

х рр ХХст в Петербурзі була створена таємна уря-
дова комісія, що мала виробити ефективні заходи
щодо боротьби проти українства Після майже ро-
ку роботи ця комісія дійшла висновку, що "допустити
окрему літературу простонародним українським
наріччям означало б покласти тривкий грунт для
переконання у можливості відокремлення, хоча б і в
далекому майбутньому, України від Росії"

Доповідну записку разом з проектом відповід-
ного указу негайно відправили Олександру II
18 травня 1876 р цар підписав ганебний указ Ним
заборонялося не тільки друкувати українською мо-
вою оригінальні й перекладні твори (навіть тексти до
нот), а й завозити в межі Російської імперії такі кни-
ги і брошури, надруковані за кордоном Також
заборонялися українські театральні вистави, кон-
церти національною мовою

Структура

народонаселення Укр аіни.
Національні меньшини

І

продовж XIX ст населення України під вла-
дою Російської імперії зросло втричі (з 7,7 до
23,4 млн ), щоправда, за рахунок не лише

природного приросту, а й міграцій сусідніх етносів
Російський царизм також усілякими пільгами й
привілеями заохочував заселення українських зе-
мель представниками інших національностей,
передусім сербами, німцями, греками, болгарами то-
що Найбільше ж заохочувалися росіяни, яким
прищеплювали усвідомлення належності до панівної
державної нації та почуття нібито історично пра-
вомірної їх зверхності над людьми інших націо-
нальностей — фактично в язнів царської тюрми
народів", як називали тоді Російську імперію ті, хто
боровся за її повалення

Про колонізаторську національну політику цариз-
му свідчить структура міського населення України
Наприкінці XIX ст українці тут становили не більше
третини Найменше українців проживало у великих
містах в Одесі, наприклад, їх налічувалося не більше
6%, навіть у Києві — лише 22% Загалом у про-
мисловості, на транспорті й у торгівлі тоді працювало
тут лише трохи більше 9% українців А серед вчених,
митців, медичних працівників, церковних служи-
телів їх було й того менше 0,5%

Українська нація формувалася й розвивалася пе-
реважно як селянська За даними перепису 1897 р ,
84% населення України під владою Російської імперії
становили селяни В їх середовищі інтенсивно відбу-

139


Історія Украї ни

валося соціальне розшарування Вже наприкінці

ст заможні селяни Наддніпрянщини станови-
ли близько чверті сільського населення В їх руках
зосереджувалося майже 40% усіх селянських земель,
понад 50% робочої та продуктивної худоби Тра-
диційно селяни в цілому були одвічними охоронцями
та найстабільнішими носіями етнічних рис українців
у їх мові, духовній та матеріальній культурі, мораль-
ності, світогляді

Значною верствою населення Наддніпрянщини
було робітництво Воно стало досить впливовою
суспільною силою завдяки бурхливому промислово-
му розвитку другої половини XIX — початку

ст 3 1,5 млн робітників, за переписом 1897 р ,
понад чотири п'ятих були місцевими уроженцями, 1
більше половини з них вважали своєю рідною мовою
українську 44% усіх робітників України під владою
Російської імперії на початку XX ст працювали на
ве \иких підприємствах з числом працевлаштованих
понад 500 чоловік на кожному (для порівняння ча-
стка таких робітників у США сягала тоді лише

33%)

Помітне місце в соціа\ьній структурі населення
Наддніпрянської України посідав і другий з двох
найголовніших класів тогочасного суспільства - клас
підприємців і торгівців (буржуазія) Як свідчать
дані вищезгаданого перепису, понад 100 тис осіб
(без членів родин), котрі говорили українською мо-
вою, жили на прибутки від капіталу, нерухомого
майна, займалися торгівлею Насправді, кількість
таких підприємців була ще більшою, оскільки чима-
ло з них записували своєю рідною мовою російську

Відживаючим класом феодально-кріпосницької
епохи на початку XX ст був клас дворян - поміщиків,
яких разом з членами їх родин на Наддніпрянщині
налічувалося близько 275 тис Переважна більшість
з них, розпродавши свої землі, перебиралася на
постійне місце проживання до міст, де поповнювала
лави чиновництва та інтелігенції (на рубежі ХІХ-ХХ
ст 25% іі складу все ще становили вихідці з дворян)
Питома вага і значення соціально різнорідної
інтелігенції дедалі зростали Найчисленніша части-
на інтелігенції (вчителі, лікарі, агрономи тощо) жила
й працювала переважно за межами великих міст
Безпосередньо і повсякденно контактуючи з широ-
кими народними масами, вона докладала чимало
зусиль для поширення масової національної свідо-
мості, чим зробила значний внесок у становлення
української нації

Наприкінці XIX ст в результаті переселенських
рухів в Україну і з України частка українців на їх рідній

землі зменшилася з 90 до 80% Значно збільшила-
ся кількість росіян — у цей час їх частка серед
населення України становила майже 12% Найбільше
росіян було серед чиновництва, купецтва й робітниц-
тва на Лівобережжі та Півдні України Там же вони
разом із зрусифікованими українцями становили
більшість міського населення

На Правобережжі найчисленнішою меньши-
ною, як і раніше, були поляки, хоч їх частка серед нас-
елення України впала з 10% на початку XIX ст до
6% наприкінці століття Правда, вони продовжували
переважати (60%) серед дворянства України, хоча
кількість польських поміщиків, передусім дрібно-
маєткових, зменшилася одні опинилися у сибірському
засланні за участь у визвольному русі, інші самі
розпродавали свої маєтки й перебиралися до міст, по-
повнюючи ряди чиновників, підприємців, учителів
тощо

Найбільший природний приріст серед національ-
них меншин спостерігався у євреїв, що жили тут
здавна Іудейська релігія заохочувала створення ба-
гатодітних родин, а про здоров'я дітей піклувалася
уся єврейська громада того чи іншого населеного
пункту Традиційною була взаємодопомога у єврей-
ських громадах Утвердження капіталістичних
(ринкових) відносин також сприяло традиційному для
єврейського населення підприємництву у сфері
торгівлі та промисловості Багато євреїв поповнило
лави робітництва та інтелігенції (лікарі, юристи,
журналісти тощо) Наприкінці XIX ст євреї стано-
вили 8% від усього населення і 33% - міського
населення України Ті ж показники по Правобе-
режній Україні, яка за царським законодавством
здавна входила до так званої смуги осідлості євреїв
(тільки там їм дозволялося селитися на постійне
проживання), були ще вищими відповідно і2,5 і
80% Отже, містечка Правобережжя були переваж-
но єврейськими, де повністю панували єврейські
громади з своєю культурою, релігією, мовою
Збільшувалася частка єврейського населення й у ве-
ликих містах України, хоч там воно переважно
русифікувалося На один з найбільших єврейських
осередків світу перетворилася Одеса Тут євреї на-
прикінці XIX ст становили більше половини всього
населення міста

Кількість німців у народонаселенні України в
цей час сягала 1 млн По півмільйона тут налічува-
лося кримських татар і румунів (чи молдаван) Крім
того, на початку XX ст в Україні проживали такі
національні меншини, як болгари (200 тис ), греки
(140 тис ), вірмени (50 тис ), чехи (38 тис ), слова-