Смекни!
smekni.com

Історія України Верстюк n2 (стр. 4 из 205)

Тоді ж причорноморські степи і Крим займали уг-
руповання з переважанням скотарського способу
ведення господарства — носії середньостогівської, ям-
ної та інших археологічних культур. Перші з названих
вже приручили коня. Вони, як і їх наступники, маю-
чи специфічний уклад життя, були досить

Зразки трипільської кераміки.

10


Стародавня доба

войовничими, про що свідчить багато знахідок бой-
ових молотів, кинджалів, наконечників для стріл.
Можливо, побоюючись нападів з півдня, загроза
яких постійно нависала над трипільцями, вони й ста-
ли будувати поселення-гіганти. їх концентрація і
щільна забудова зовнішніх кварталів дають підстави
говорити про оборонні функції цих зон-„супер-
центрів". Але водночас взаємовплив південних сусідів
та трипільців-землеробів зумовив зміну способу іх гос-
подарювання — на пізньому етапі існування цієї
культури стало переважати скотарство.

Племена ямної культури, що селилися на широ-
ких степових просторах від Приуралля до Дунаю в
III тис. до н.е., також швидко пересувалися на без-
межних просторах і були дуже войовничі. У другій
половині III тис. до н.е. на місцях колишніх трипільсь-
ких поселень лісостепового правобережжя
споруджуються кургани ямників. Характеристика їх
укладу життя яскраво доповнюється матеріалами,
одержаними під час розкопок Михайлівського посе-
лення на Нижньому Дніпрі, що функціонувало
близько тисячі років. Із невеличкого селища з землян-
ковими житлами воно перетворилося на фортецю,
оточену глибокими ровами та кам'яними стінами
(збереглись їх залишки висотою 2,5 м).

У цю ж добу, наприкінці IV тис. до н.е., в степах
України з'являються кургани, що на віки стають
невід'ємним елементом ландшафту цієї зони. Ці кур-
гани являють собою округлі насипи різної висоти.
Під ними знаходяться поховання. Та це не просто на-
сипи з грунту, бо довкола них збереглися залишки
складних архітектурних споруд із землі, дернових
вальків, каміння і дерева. Появу курганів з викладе-
ним довкола камінням чи вертикально поставленими
плитами дослідники пов'язують з культом сонця.
Степовий курган— це ніби трохи підняте над поверх-
нею землі повторення в меншому масштабі того, що
бачить людина навколо себе, це ніби своєрідна модель
видимого світу.

В ці часи переважає обряд поховання померлого
В скорченому вигляді й посиланого червоною вохрою.
Характерно, що поховальну конструкцію робили у
формі воза. При цьому справжні дерев'яні дискові ко-
леса від воза знімались і клались по кутах могильної
ями. Померлий начебто вирушав у подорож з ре-
ального світу в інший. Рештки возів у похованнях є
найдавнішими свідченнями використання колісного
транспорту на нашій території.

Крім того, в ці часи з'являються перші похо-
вальні кам'яні скрині та монументальна скульптура у
вигляді різноманітних стел — кам'яних плит прямо-

кутних, трикутних, трапецієвидних контурів. Поряд
з простими стелами зустрічаються й антропоморфні,
на яких вигравірувані окремі частини тіла та різні
предмети. Всі вони, безсумнівно, є культовими пам'ят-
ками, пов язаними з вшануванням предків, сонця,
родючості.

Загалом перші скотарі українських степів різко
змінили характер міжплемінних відносин. Вони, зок-
рема, поклали край віковим культурним впливам на
Дніпровському Правобережжі нижньодунайських
та балканських племен. У середині IV тис. до н.е. роз-
почався зворотний процес, в результаті якого було
повністю витіснено це чужорідне для території України
населення. А у способі господарювання з'явилося
степове скотарство, яке поширилося на території від
Дніпра до Карпат.

Далі на шляху прогресу стародавнього населен-
ня України був історичний період, що тривав близько
тисячі років (II тис. до н.е.). Він дістав назву доби
бронзи за найменуванням цього сплаву (мідь плюс
олово чи рідше — свинець або миш'як). Цей штуч-
ний метал був твердіший, ніж мідь, температура його
плавлення була також значно нижчою: мідь плавить-
ся за температури 1056 градусів, а бронза — близько
700-900. Таку температуру можна було отримати
навіть у найпримітивніших печах, а то і на вогнищах
просто неба.

Вважається, що відкриттю цього сплаву могла
сприяти наявність у деяких мідних рудах домішок
олова (найкраща бронза — 9 частин міді і 1 части-
на олова). Коли люди пересвідчились у перевагах
нового металу, з нього почали виготовляти знаряддя
праці та зброю. На території нинішнього Донбасу в
давнину були шахти для видобування руд, необхідних
для виробництва бронзи.

Розвиток металургії бронзи і поява значної
кількості металевих знарядь сприяли подальшому
розвитку всього господарського комплексу, взаємов-
пливу між скотарськими та землеробськими
племенами, котрі водночас поглиблювали свою
спеціалізаію. Якраз на початку епохи бронзи в сте-
пах Східної Європи завершився процес виділення
скотарських племен з-поміж інших. Це знаменува-
ло початок нагромадження багатства (насамперед
худоби та товарів від землеробів) у руках окремих
сімейств. Патріархальні родинні відносини остаточ-
но утвердились у тогочасному суспільстві — головна
роль переходить до чоловіків.

Доба бронзи характеризується великою кількістю
археологічних культур (близько 20): шнурової та
багатоваликової кераміки, тшенецько-комарівської,

11

і


Історія України

катакомбної, зрубної тощо, котрі належали до різних
груп племен Це свідчить про зростання певної відо-
собленості господарського і культурного розвитку
окремих людських колективів Проте помітна і пев-
на спільність окремих культур на досить значних
просторах України та сусідніх територіях, що свідчить
про постійні контакти між ними та розселення носив
окремих культур у різних напрямках Порівняно з
іншими стародавніми народами Східної Європи пле-
мена, котрі населяли територію України, досить рано
вступили в епоху бронзи Але ця територія вже чітко
розподілялася на три складові „світи" — Степ, Лісо-
степ і Полісся Куїьтурні й етноісторичні процеси в
кожній із цих зон відбувалися різними темпами і в
різних руслах

У цілому тогочасний світ, як уже зазначалося,
ділився на землеробський і скотарський У північних
районах протягом усього згаданого періоду добуван-
ня каменю і виготовлення з нього різноманітних
виробів все ще посідало виключно важливе місце,
адже крихка бронза не могла повною мірою витісни-
ти традиційну виробничу сировину

На відносно легких грунтах того ж Полісся по-
чало розвиватись і землеробство, про що свідчать
знахідки стародавніх дерев'яних рал у Токарях на
Сумщині та в Поліссі на Чернігівщині Ще більшо-
го розвитку досягло землеробство в лісостеповій зоні
— найсприятливішій для цього заняття Тут значно
розширюється асортимент культурних рослин
зафіксовані знахідки кількох сортів пшениці, проса,
ячменю, льону, коноплі, гороху, сочевиці, розвивають-
ся садівництво й городництво (виявлені кісточки
вишні, сливи, насіння ріпи, цибулі, часнику, маку)

Зображення плуга на плитах навісу Таш-Аїр у
Криму та наскельні малюнки биків у ярмі в Кам'яній
Могилі в Приазов'ї свідчать про те, що в II тис
до н е вже було відоме орне землеробство В степо-
вих же репонах основним було скотарство Туг знали
всі види домашніх тварин, передусім велику рогату
худобу, поступово збільшувалися отари овець та кіз
Але степнякам було відоме вирощування злаків Роз-
вивалось, як і на північних територіях, общинне
ремесло, що сприяло виділенню ремісників різних
напрямів, передусім професюналів-металурпв (При-
чорномор'я), майстрів з виготовлення крем'яних
знарядь (Волинь)

Розвиваються й ідеологічні уявлення Так, з ши-
роким використанням у господарстві коня
поширюється його культ Особливе місце він посідає
у міфологи індоіранських племен (уподібнюється
сонцю) В поховальному ритуалі кінь є посередником

між світом живих і царством мертвих

Самі захоронения дедалі частіше робилися під
курганними насипами не тільки в степових районах,
айв інших місцевостях (хоч тут зберігаються й грун-
тові могильники) Під час здійснення цього ритуалу
значну роль починають відводити вогню Здійсню-
вали обряд кремації чи інгумацн, але незалежно
від способу захоронения культ предків продовжу-
вав існувати Активно вплинути на людське тіло
як за життя, так і після смерті намагалися племена
катакомбної культури півдня України — най-
більш войовниче населення серед племен епохи
енеоліту — бронзи

На початку І тис до н е з переходом до вироб-
ництва заліза епоха міді — бронзи на території
України завершилася Широке поширення нового
металу сприяло подальшому прогресу тогочасного
суспільства

Скіфо-сарматський світ

** І тис до н е на сучасних українських землях
також відбувалися бурхливі події З'являють-
ч ся нові етнічні спільноти, про які вже є згадки
в письмових джерелах За своєю активністю з-поміж
племен виділяються степовики Вони вміють не тільки
обробляти залізо та виготовляти міцну зброю, а й ма-
ють навички верхової їзди, складний лук „скіфського
типу" У них набуло розквіту кочове скотарство На
зміну осілим скотарям-землеробам, які мешкали в
степах у попередню епоху, прийшли численні кочові
племена, котрі протягом століть визначали історич-
ний розвиток на значних просторах від Внутрішньої
Монголи до берегів Дунаю на заході