Уже в трипільський період Україна набуває пев-
них ознак, що й донині лишаються притаманними
етнографічній культурі українського народу Від
трипільських і до наших часів протягом 5 тисяч років
існує в Україні хліборобство, й хлібороб плекає волів
і мережить ярмо Так само сивий дим здіймається вго-
ру над хатами, обмазаними глиною 3 часів Трипілля
і досі жінка підмазує глиною долівку, розписує фар-
бами хату й піч І так само при вході в хату висить
зображення вічного дерева в теперішній деформації
квітка у вазоні, мотив вишиванок, що проростає
з Трипілля, коли його позначали малюнком на пря-
сельцях
Сучасні українці є однією з гілок історичного
слов'янства Вперше про слов'ян — венедів (чи ве-
нетів) згадують римські автори І-ІІ стне Пліній
Старший, Тацит, Птолемей, а з середини І тис
(точніше, з VI ст)цпро них ширше говорять
візантійські історики Иордан, Прокопій Ке^арійсь-
кий, Іоанн Ефеський та ін Зокрема, Иордан
18
Стародавня доба
повідомляє, що вони походять від одного кореня 1
відомі під трьома назвами венетів, антів і склавінів
Тобто на рубежі нашої ери слов'яни сформувались як
самостійна етнічна спільнота, що співіснувала в Європі
а германцями, фракійцями, сарматами, балтами, уг-
рофінами
Найдавніші знайдені арехеологічні матеріали на-
лежать до зарубинецької культури Ця спільнота
проживала на берегах Середнього Дніпра, Прип'яті
і Десни на рубежі ІІІ-ІІ ст до н е — І ст н е її поя-
ву не можна вивести лише з якоїсь однієї попередньої
культури 11-І тис до н е В етногенетичних процесах
брали активну участь також носії східних груп так зва-
ної пшеворської культури, старожитності якої
.■(береглися на західноукраїнських теренах та в Польщі
Тож далі часом йдуть пізньозарубинецькі пам'ятки та
київська культура
Безпосереднє відношення до формування східно-
ю слов'янства мало населення північного ареалу
поширення черняхівської культури — явища з
провінцій но римськими впливами, які ніби вуаллю
прикривали етнокультурну багатоликість Південно-
Східної та Центральної Європи Матеріальні знахідки
свідчать, що крім ранніх слов ян до черняхівської
спільноти входили ще скіфо-сарматські, фракійські та
і ерманські угруповання Перші з них в ті часи ще не
мали якоїсь окремої культури, а були включені, як і
інші етнічні групи, до загальної культурної моделі,
с твореної під впливом римської цивілізації Слов'яни,
очевидно, були залежні і політично, особливо ПІСЛЯ
приходу у Північне Причорномор'я готів і створен-
ня ними військово-політичного союзу
Основною силою, яка протистояла готам, були ан-
іи — слов'янське населення, що входило до складу
дншро-дністровської групи черняхівської культури
Слов'яни зазнали поразки, але лише на деякий час
І Іроцеси їх консолідації й самоутвердження тривали,
що сприяло утворенню в майбутньому могутніх війсь-
ково-політичних союзів Вони зайняли місце готського
об'єднання у Південно-Східнш Європі
Ці події, що датуються кінцем IV-V ст , можна
инажати початком виникнення нової етнокультури і
і оціально-економічної спільності, в якій провідне
міс це зайняли слов'яни Про це свідчать пам'ятки V,
л можливо, й кінця IV ст , знайдені на межі лісосте-
пової та поліської зон Східної Європи Тут
<*|и>лжуналися ранньосередньовічні східнослов янські
кумігури і звідси в часи Великого переселення народів
у trpi дині І тис не — почалося розселення
і літ ми іі.і північний схід, південь і південний захід
Друї.і половина І тис — це час, коли загально-
слов янська спільнота розпадається на три гілки
східну, західну та південну В нових умовах старі на-
зви (венеди, анти) в процесі розселення поступово
зникають, а їх місце займають нові найменування
Племена полян у минувшину заселяли сучасні
Київщину і Канівщину, древлян — Східну Волинь,
сіверян — Дніпровське Лівобережжя Крім них, на
теренах України проживали уличі (Південне
Подніпров'я і Побужжя), хорвати (Прикарпаття та
Закарпаття), а також волиняни, або, як їх ще нази-
вали, бужани (Західна Волинь) В археологічних
старожитностях існування східнослов'янських племен
другої половини І тис н е фіксується пам'ятками
корчакської, пеньківської та колочинської культур,
пізніше — лука-райковецької та волинцевсько-
роменської, носії яких уже доживають до часів фор-
мування Київської Русі
Починаючи з VI ст , коли слов'янські племена ак-
тивно заявляють про свої права на кордонах імперії,
на них усе більше звертають увагу візантійські авто-
ри Ось як описує їх життя Прокопш Кесарійський
„Племена ці, склавінів і антів, не управляються
однією людиною, але здавна живуть у народовладді,
і тому у них вигідні і невигідні справи завжди ведуть-
ся спільно Вони вважають, що один із богів —
творець блискавок — єдиний володар всього, і йо-
му приносять в жертву биків і всяких жертовних
тварин Долі ж вони не знають і взагалі не визнають,
що вона має якесь значення Та коли смерть уже в них
у ногах, охоплені вони хворобою або виступають на
війну, то дають обіт якщо уникнуть її, зараз же при-
несуть богу жертву за своє життя, а уникнувши
(смерті), жертвують, що пообіцяли, й думають,
що цією жертвою купили собі спасіння Також шану-
ють вони і ріки, і німф, і деякі інші божества й
приносять жертви також їм усім, і при цих жертвах
чинять ворожіння А живуть вони в жалюгідних
хатинах, розміщених далеко одна від одної, і кож-
ний змінює, наскільки це можливо часто, місто про-
живання
Вступаючи в битву, більшість йде на воропв піши-
ми, маючи невеликі щити і списи в руках Панцира
ж ніколи на себе не одягають, деякі не мають (на собі)
ні хітона, ні (грубого) плаща, тільки штани Є в
тих і других єдина мова, повністю варварська Та
і зовнішністю вони один від одного нічим не відрізня-
ються Всі вони 1 високі, і дуже сильні, тілом же та
волоссям не дуже світлі і не руді, зовсім не схиляють-
ся і до чорноти, але всі вони трохи червонуваті Спосіб
життя (їх) грубий і невибагливий, як і в массагетів (ко-
човиків) А втім, вони менше всього підступні
19
Історія У краї ни
і каверзні, але й у простоті (своїй) вони зберігають
гунський норов Та й ім'я за старих часів у склавінів
і антів було одне"
Звичайно, життя слов'ян було відмінним від
візантійського, яке наслідувало античні традиції Та
й їх характеристика істориком у деяких місцях не
позбавлена суб'єктивізму
В слов'янському господарстві переважало земле-
робство, передусім підсічне (поліська зона),
встановлювалось орне (лісостеп) Наприкінці цього
тисячоліття перелогова система землекористування,
мабуть, почала витіснятися двопіллям Серед злаків
культивувалися жито, ячмінь, а трохи пізніше і пше-
ниця Розвивалось скотарство, насамперед
вирощування великої рогатої худоби і свиней
Поступово удосконалювались ремесла Метало-
обробкою — виготовленням знарядь праці із заліза
або прикрас із кольорових металів — займались уже
майстри-професіонали Водночас гончарство, ткац-
тво, вичинення шкур, обробка каменю і дерева за
умов натурального способу життя здебільшого зали-
шалися у родинних межах Підтвердженням цього
були ліпний посуд більшості слов'янських культур і
гончарні вироби провінційних римських майстерень,
які в після черняхівський час вийшли з ужитку, IX
замінили місцеві вироби Обмін мав натуральний ха-
рактер, крім території черняхівської культури, де в
різноетнічному середовищі часто використовувались
римські срібні денарп
Економічною основою східнослов'янського
суспільства була родова власність на землю, а кож-
на група населення входила до складу племені
Водночас життя на окремих поселеннях уже ор-
ганізовувалось за новими нормами „первісної
сусідської общини" В ній парна сім'я ще не була
економічно незалежною, а господарськими осередка-
ми були групи родичів із спільною власністю — так
звані осередки відокремленої власності (на відміну від
більш ранніх часів, коли всією власністю розпоряд-
жався рід) Мала сім'я найближчих родичів (батьки
і діти) стала відігравати провідну роль уже за часів
державотворення, хоча протягом другої половини
І тис н е фіксується тенденція розвитку процесу са-
ме у цьому напрямі
Поступовий і неухильний розвиток східних слов ян
на шляху до цивілізації зумовлював розклад первісних
відносин Як і в інших народів, початок непримирен-
них суперечностей із традиціями первіснообщинного
ладу був пов'язаний з появою рабства — експлуатації
людини людиною Прокопій Кесарійський з цього
приводу повідомляє „Склавши завжди вбивали всіх,
хто (їм) зустрічався Але тепер, починаючи з цього
моменту, і вони, і ті, з іншого загону, начебто сп'янівши
від потоків крові, вирішили взяти в полон деяких 13
тих, хто потрапив їм до рук, і тому всі вони поверта-
лись додому, женучи з собою тисячі полонених"