Смекни!
smekni.com

Історія України Верстюк n2 (стр. 93 из 205)

„Інструкція" знайшла підтримку лише серед

191


Історія У краї ни

представників парти кадетів Решта учасників шос-
тих загальних зборів УЦР, засудивши позицію уря-
ду, шукала виходу із становища, що склалося На
той час існували дві тенденції, два різних погляди на
розвиток революційної ситуації і в Україні, і в Роси

Радикально настроєні учасники шостих загаль-
них зборів УЦР, насамперед представники
нацюнал-революцюнерів і частина українських
есерів, вважаючи, що революція „стоїть напере-
додні свого поглиблення", наполягали на розриві
стосунків з Тимчасовим урядом і самочинному
впровадженні „Статуту Генерального секре-
таріату" Для цього були навіть формальні підстави
УЦР могла розцінювати рішення уряду як розрив
київських угод, бо в „Інструкції" взагалі не згадува-
лося про автономію України, навіть про те, що це
питання розглядатимуть Всеросійські установчі
збори Таким чином, 2-й Універсал втрачав усякий
компромісний сенс і його денонсація УЦР загос-
трила б політичну ситуацію Рада принаймні мала
змогу повернути собі авторитет революційного
лідера, яким свідомо поступилася задля державо-
творчої діяльності, хай і не повновартісного, але
конкретного закладання підвалин автономної Ук-
раїни

Неважко уявити наслідки відкритої конфрон-
тації з урядом Мабуть, Центральна Рада зазнала
б такої самої долі, як і розігнаний російськими
військами сейм Фінляндії Хтозна, чи це поставило
б крапку в історії українського руху 1917р чи, на-
впаки, надало б нового імпульсу його подальшому
розвиткові В українських сил через їхню слабку
організованість було мало шансів стати переможця-
ми у боротьбі, яка б розгорнулася за таким сце-
нарієм Певно, розуміючи це, більшість у Цен-
тральній Раді обрала іншу тактику Вона полягала в
тому, щоб засудити рішення Тимчасового уряду як
недемократичне і навіть імперіалістичне, одначе не
припиняти співробітництва з ним Загальні збори
прийняли резолюцію, запропоновану фракцією ук-
раїнських соціал-демократів, яка констатувала по-
рушення Тимчасовим урядом угоди від 3 липня, але
обходила мовчанням питання про прийняття чи не-
прийняття „Інструкції" Було подано урядові на за-
твердження 9 (із 14) секретарів Ради, як вимагала
„Інструкція"

Чи не найширше прокоментував ситуацію,
пов'язану з рішенням шостих загальних зборів,
П Христюк „ До рішучої боротьби з російською
буржуазією і Временним правительством, що пере-
бувало під й впливом, не були належно підготовлені

в той час українські народні маси Центральна Ра-
да і Генеральний секретаріат перед цим всіх старань
докладали до поширення між селянством,
робітництвом і солдатами 2-го Універсалу Цен-
тральної Ради й декларації Временного правитель-
ства — ідеї примирення з правительством і не-
обхідності вкласти революційний український рух у
звужені національні й соціальні рамки Отже, не
можна було так різко й раптово міняти свою попе-
редню позицію"

Погоджуючись з деякими наведеними П Хри-
стюком аргументами на користь прийнятого рішен-
ня, зазначимо, однак, що УЦР, давши втягти себе в
коло політичних компромісів угодою від З липня,
так і не змогла виборсатись із цього кола Держав-
на влада, якої прагнула Україна протягом кількох
століть, здавалась близькою і доступною, тож ук-
раїнські діячі, політики-аматори, повірили, що от-
римають іі з рук росіян в обмін на невеликі поступ-
ки Повірили і в те, що, зробивши 1-м Універсалом
імпульсивний рух уперед, до автономії, вони наля-
кали Тимчасовий уряд рішучістю, якої від них не
чекали Але ця рішучість, породжена скоріше
зовнішніми чинниками, аніж внутрішньою го-
товністю до практичного державного життя, вияви-
лася несподіванкою і для самої Центральної Ради
Опинившись у незвичному становищі переможців,
розгублені провідники Ради вдалися до рефлекси
— отих болісних роздумів, притаманних іноді
творчій інтелігенції і згубних для політиків

Виявом згаданої рефлекси був епізод двотижне-
вої „міністерської кризи" в серпні 1917 р , коли
Центральна Рада ніяк не могла щізначитись із
складом Генерального секретаріату Його формува-
ли то В Винниченко, то Д Дорошенко, й лише 21
серпня Мала рада ухвалила запропонований
В Винниченком список Генерального секретаріату,
а 1 вересня Тимчасовий уряд затвердив його

„Інструкція" формально взяла гору над „Стату-
том" Щоправда, конструктивної співпраці між
Тимчасовим урядом і Генеральним секретаріатом
(за винятком спільної боротьби із заколотом гене-
рала Корнілова), по суті, не було Офіційний Пет-
роград зволікав із наданням відповідних повнова-
жень Генеральному секретаріатові, а в жовтні
внаслідок заяви УЦР про проведення Українських
установчих зборів між ними спалахнув новий
конфлікт Цей акт уряд розцінив як намір УЦР
підірвати державну владу В Винниченка виклика-
ли до Петрограда для пояснень, пригрозивши роз-
пустити Раду 22 жовтня він виїхав з Києва, однак

192


давати пояснення урядові не довелося Жовтневе
повстання в Петрограді відкрило нову сторінку в
історії революції

Жовтневі події 1917 р.
у Києві.

Проголошення Української
Народної Республіки

" елеграфні повідомлення про більшовицький
переворот у Петрограді почали надходити до
Києва з другої половини дня 25 жовтня Але

заклики київських більшовиків на спільному
засіданні виконкомів рад робітничих і солдатських
депутатів підняти повстання і захопити владу не ма-
ли успіху

Того самого дня на вечірньому засіданні Малої
ради з участю представників різних політичних і
громадських організацій було створено Крайовий
комітет охорони реврлюцп в Україні, який підлягав
Центральній Раді Йому підпорядковувалися з ме-
тою охорони революції всі органи влади означеної
території, а також усі сили революційної демократи
До комітету поряд з представниками УЦР та ук-
раїнських політичних партій увійшли представники
російської та єврейської демократи, зокрема біль-
шовики Г Пятаков, И Крейсберг, В Затонський

Поди у Петрограді й пов'язані з ними місцеві
проблеми перебували в центрі київського політич-
ного життя Українська більшість УЦР не вислови-
ла співчуття Тимчасовому урядові, але й не підтри-
мала більшовиків, а відповідальність за те, що
діялося в Петрограді, покладала як на уряд, так і на
більшовиків

Звичайно, цієї позиції не поділяли проурядові
кола Києва, зокрема командування штабу КВО,
вороже наставлене до українців Воно засудило
створення Крайового комітету охорони революції
Присутність у цьому комітеті більшовиків послу-
жила формальною причиною для невизнання його
чинності Напруження у стосунках штабу з УЦР
чимдалі зростало

Щоб не роздмухувати конфлікт і максимально
розширити свою платформу, тобто привернути на
свій бік якнайбільше демократичних організацій
УЦР 27 жовтня ухвалила резолюцію про владу в
країні, де наголошувалося на необхідності переходу
влади „до рук усієї революційної демократи', а не
до рад робітничих і солдатських депутатів, які „ста-
новлять лише частину революційної демократи"

У краї нська революція

Висновок був такий „українська ЦР висловлю-
ється проти повстання в Петрограді й енерпйно бо-
ротиметься з усякими спробами підтримати бунти в
Україні" До Крайового комітету додатково було
включено двох представників козачого з'їзду, двох
— міської думи й представника військового округу
Проте наслідки виявилися невтішними Штаб
округу, знехтувавши резолюцію, відмовився від
співробітництва з Крайовим комітетом, а більшови-
ки заявили про свій вихід з Малої ради В ніч на 28
жовтня Крайовий комітет охорони революції прий-
няв рішення про саморозпуск і виніс це питання на
розгляд Малої ради, аргументувавши свою дивну
за екстремальних умов акцію, небажанням
відповідати за можливий розвиток подій Мала ра-
да, обговоривши на своєму надзвичайному
засіданні рішення Крайового комітету, почала шу-
кати виходу із становища, що склалося

28 жовтня до Києва прибула з фронту підтрим-
ка штабові КВО козача дивізія та загони чехосло-
ваків Командування округу вважало, що в нього
достатньо сил, аби перехопити ініціативу і завдати
удару найрадикальніше настроєним елементам —
більшовикам Оточивши о 18 год Марийський па-
лац, частини штабу КВО заарештували утворений
напередодні більшовицький ревком

Контроль над становищем у місті було втраче-
но, що призвело до збройних інцидентів на Пе-
черську Радянська література зображала їх як ге-
роїчний збройний виступ робітників і солдатів на
підтримку радянської влади, перемогою якого
„підступно скористалася Центральна Рада" На
наш погляд, жовтневі поди у Києві ще чекають
спеціального неупередженого дослідження