Історія України Верстюк n2 (стр. 71 из 205)
146
Під владою Російської і Австр;
іиської імперій
на історичні теми В 30-х рр XIX ст у Харкові
вийшла в світ трьома випусками його фольклорна
збірка "Запорозька старовина" Він же першим вис-
тупив 1834 р у пресі за якнайширше використання
української мови, висловивши тверде переконання в
тому, що її чекає літературна слава До справи ук-
раїнського нацюнально-культурницького відродження
долучається й Київський університет, заснований
1834 р Ного перший ректор Михайло Максимович
упорядкував і видав три збірки українських народних
пісень У такій же упорядкованій Платоном Лукаше-
вичем збірці, що побачила світ 1836 р , уперше разом
були подані фольклорні записи, зроблені як у Східній,
так і в Західній Україні Українська пісня, дума, каз-
ка, переказ так захоплюють молодь, що вона бажає
самостійно й з перших уст робити записи українсько-
іо фольклору і знайомити з ними широку
громадськість, публікуючи їх у періодичних виданнях
чи окремими книжками Поступово удосконалюється
справа опрацювання та популяризації фольклорних
творів Від простого записування дослідники перехо-
дять до глибокого наукового аналізу кожного окремого
і вору Тож у традиціях культурних надбань народних
мас національне відродження в Україні діставало мо-
гутній імпульс для подальшого розвитку А це
додавало наснаги подвижникам національного духу,
які дбали про масове поширення національної са-
мосвідомості Як дієве знаряддя у цій справі їм добре
прислужилася видана 1840 р в Петербурзі збірка по-
і-зій "Кобзар" тоді ще невідомого широкому загалу
читачів автора —Тараса Шевченка Книга стала
явищем українського національного відродження
Історична наука
Г
"І оширення історичних знань про минуле Ук-
I раїни було чи не найзначнішим чинником
І утвердження масової національної самосвідо-
мості Воно єднало людей усвідомленням спільності
їх історичної долі, викликало почуття любові до
Батьківщини, до славного й водночас тяжкого мину-
лого, відроджувало в пам'яті образи історичних діячів
Знайомство з історичним минулим показувало, що ук-
раїнський народ має давні традиції визвольної
<юрогьби за національну незалежність і соціальну
і пранедливість Знання з історії України черпали-
іи * козацьких літописів XVII—XVIII ст —
Самовидця, Величка, Грабянки, "Історії Русів Ру-
копис и цих творів переписувалися й поширювалися
с сред освіченої громадськості 1822 р у світ вийш-
ла перша узагальнююча, багато документована
чотиритомна праця з історії України Дмитра Бантиш-
Каменського Автор обстоював право України на
автономне козацьке самоврядування Ще більше
оригіналів документів (правда, у тому числі й не-
достовірних) уміщено у п'ятитомній праці з історії
України Миколи Маркевича, що вийшла у світ
1842—1843 рр У ній широко використано відо-
мості козацьких літописців XVII—XVIII ст На
відміну від поміркованого монархіста Бантиш-Ка-
менського Маркевич належав до демократичних кіл
українського дворянства, і його праця рішучіше і ви-
разніше обстоювала правомірність державної
незалежності України Саме за цю працю Маркеви-
ча розкритикував відомий російський критик Віссарюн
Бєлінський У своїй рецензії, опублікованій у часо-
писі «Отечественные записки», він засудив автора за
прагнення викладати історію України як самостійну,
незалежну від історії Роси Однак ні ця критика, ні
те, що обидві праці — Бантиш-Каменського і Мар-
кевича було надруковано поза межами України — в
Москві, не завадило їм набути досить широкої попу-
лярності серед української інтелігенції Вони сприяли
утвердженню у сучасників самосвідомості належ-
ності до окремого народу з славним та героїчним
історичним минулим Зі зростанням у широкого гро-
мадського загалу інтересу до української минувшини
розгорнув активну діяльність щодо видання руко-
писних пам'яток Осип Бодянський Сам українець,
родом з Полтавщини, він став слов'янознавцем за
освітою і фахом, професором Московського універ-
ситету У 1846-1848 рр він очолював часопис
"Чтения в императорском Обществе истории и древ-
ностей российских при Московском университете"
На його сторінках завдяки Осипу Бодянському упер-
ше побачили світ такі пам'ятки української
історіографи, як "Літопис Самовидця", літописні
праці А Рігельмана, П Симоновського, а серед них
і блискучий анонімний за авторством історико-
публіцистичний памфлет "Історія русів', що з
демократичних позицій засуджував запровадження
кріпацтва і ліквідацію автономного самоврядування
на Лвобережжі та Слобожанщині як прямий наслідок
колонізаторської політики царизму в Україні Ці
публікації були важливим внеском не тільки в істо-
ричну науку, а й у формування громадської думки, що
зумовлювало утвердження української національної
самосвідомості Публікації Бодянського, потрапляю-
чи в Україну, розширювали сферу впливу на
громадську думку історичних праць, до того відомих
тут лише за рукописними списками, проте ця плідна
творча діяльність була перервана насильницьким
147
довести що Правобережна Україна і Волинь,
приєднані до Російської імперії наприкінці XVII ст,
— "край істинно російський" Однак величезна
кількість історичних документів, знайдених у гро-
мадських і приватних архівах членами комісії під
керівництвом таких авторитетних істориків, як Ми-
хайло Максимович, Микола Костомаров, Микола
Іванишев та ін , засвідчили, що насправді — це край
споконвіку український До широкого громадського
загалу ця істина була доведена виданням багатотом-
них збірників історичних документів Тож українська
історична наука безпосередньо впливала на форму-
вання у мас національної самосвідомості, набувала
значення першорядного чинника цього об'єктивно-
го процесу
Кирило-Мефодіївське
товариство
риза кріпосницького господарювання, поси-
лення колонізаторської політики російського
^царизму в Україні одночасно з іншими чинни-
ками зумовлювали розвиток національного руху
Ного найрадикальніших учасників уже не задоволь-
няли лише культурно-просвітницькі заходи щодо
видання українських книжок і журналів, публікації
фольклорних записів, фахового вивчення та популя-
ризації знань з історії України На передній край
боротьби проти національного гноблення висунули-
ся загальні суспільнополітичні вимоги ліквідації
самодержавно-кріпосницького режиму, встановлен-
ня демократично-республіканської форми правління,
державної незалежності України На початку 40-х рр
XIX ст центром національно-визвольного руху став
Київ Студенти і молоді викладачі університету ор-
ганізували тут таємний гурток «Київська молода»,
поставивши за мету сприяти розвитку духовних сил
української нації та звільненню селян з кріпацтва
Пропаганду своїх ідеалів гуртківці мали вести на ос-
нові євангельських заповідей На своїх засіданнях
гуртківці, обговорюючи майбутнє України, залучали
положення праць французьких філософів-утопістів —
Сен-Сімона, Фур'є, чеських, словацьких пропаган-
дистів ідей панславізму Яна Колара, Павела
Шафарика, Вацлава Ганки Проте вийти за межі
свого гуртка у пропагандистській діяльності члени
«Київської молодої» так і не змогли Найактивніші
діячі київської молоді вчитель з Полтави Василь
Білозерський, службовець канцелярії генерал-губер-
натора Микола Гулак і професор Київського
університету Микола Костомаров, умовивши ще
Історія Украї ни
звільненням Бодянського з усіх посад у Москві за
друкування в очолюваному ним часописі записок
"Про Московську державу в XVI ст " англійського
мандрівника Джона Флетчера В умовах рево-
люційних потрясінь 1848 р у країнах Західної
Європи, селянських заворушень і пробудження ан-
тикріпосницької та національно-визвольної сус-
пільно-політичної думки в Російській імперії, царські
власті визнали небезпечною для самодержавного ла-
ду його критику, навіть з глибин трьохсотлітньої
давності Більше того, вони подбали, щоб історичну
науку в Україні підпорядкувати своїм політичним
інтересам Тому перед Товариством історії і старожит-
ностей російських, створеним 1839 р в Одесі,
ставилося передусім політичне завдання обгрунтува-
ти історичні права російського царизму на Південну
Україну, офіційно названу Новоросією
Однак на практиці це товариство зробило чимало
корисного в історико-краєзнавчому пізнанні даного
регіону Створена 1843 р при київському генерал-гу-
бернаторові Тимчасова археографічна комісія так
само у у своїй діяльності вийшла далеко за межі го-
ловного завдання, поставленого царськими владами
Микопа Костомаров
148
Під владою Російської і Австр; іиської імперій
кількох гуртшвців, а згодом залучивши и нових членів,
створили навесні 1846 р справжню нелегальну
політичну організауію — Кирило-Мефодпвське то-
вариство (або братство) Воно дістало назву на честь
відомих слов янських братів-просвітителів, право-
славних святих Кирила і Мефодія У засіданнях
товариства активну участь брали поет і художник
Тарас Шевченко, письменник і педагог, автор «Ук-
раїнської граматики» та української абетки, яка
увійшла в історію під назвою «кулішівка» і якою й до-
нині друкують книжки Пантелеймон Куліш,
полтавський поміщик, педагог і журналіст, який здо-
був вищу освіту в Парижі, де й сформувався як
непохитний прихильник ідеї Великої французької
революції, Мико\а Савич, поет і перекладач Олек-
сандр Навроцький, етнограф і фольклорист Панас
Маркович, педагог Іван Посяда, поет і публіцист, ав-
тор правознавчого трактату "Ідеали держави" Георпй
Андрузький, педагог Олександр Тулуб, педагог
Дмитро Пильчиков