Смекни!
smekni.com

Історія України Верстюк n2 (стр. 133 из 205)

При Леніні структура влади в Україні ще зали-
шалася традиційною. На чолі номенклатури стояв
голова уряду. Перший секретар ЦК КП(б)У зали-
шався другорядною політичною фігурою. Будучи
впливовим членом ЦК РКП(б), довіреною особою
Леніна і особистим, з дореволюційних часів, другом
Троцького, Х.Раковський цілком контролював ста-
новище у республіці. Нерідко засідання політбюро
ЦК КП(б)У відбувалися у приміщенні Раднарко-
му або безпосередньо на квартирі голови уряду.
Становище почало мінятися з другої половини1922
p., коли Раковський зазнав поразки у боротьбі за
незалежний статус УСРР. Влітку 1923 р. "трійка"
в політбюро ЦК РКП(б) добилася для Раковсько-
го нового призначення. Він мав замінити Л.Красіна
на посаді повпреда в Лондоні. Головою РНК
УСРР було призначено В.Чубаря. Відразу після
усунення Раковського в Україні розгорнулася чист-
ка кадрів.

НЕП у помисловості.

Ж "ЇЇ овий курс уряду в промисловості визначив-

t

'' І ся з другої половини 1921 р. 9 серпня

к В.Ленін підписав "Наказ Ради народних

комісарів про впровадження в життя начал нової
економічної політики". Згідно з ним держава по-
винна була утримувати переважно великі
підприємства.

Приватне господарювання допускалося голов-
ним чином на дрібних заводах і фабриках. Дрібна
промисловість передавалася в оренду, тобто, зали-
шалася під контролем держави. Перевагою серед
орендаторів користувалися організації (кооперати-
ви, комнезами, артілі). Але місцеві органи влади
могли передати підприємство в оренду, якщо знахо-
дили це вигідним, навіть колишньому власнику. За
порівняно короткий час в Україні було здано в орен-
ду 5200 підприємств, тобто приблизно половину
наявного фонду.

На підприємствах, які належали до "командних
висот , партапарат вирішив налагодити господарю-
вання без капіталістів, але методами, пристосовани-
ми до ринкової економіки. Попередній метод госпо-
дарювання перетворював підприємства на неживий
організм. Вони працювали за нарядами, під них
одержували сировину, паливо й пайки для
робітників, відповідно до них безкоштовно здавали
всю вироблену продукцію. Прагнучи оживити
підприємства, більшовики винайшли власний метод
господарювання, який назвали спочатку ко-
мерційним розрахунком. Оскільки слово "ко-
мерція" різало вуха новим власникам, поступово
прийшли до іншої назви — господарський розраху-
нок.

Не було мови про передачу великих заводів і
фабрик у власність або навіть в оренду трудовим
колективам. Передати підприємства у власність ко-
лективам означало б для партапарату добровільно
позбутися економічної влади. Новизна полягала в
тому, що керівники державних підприємств повинні
були тепер діяти не за нарядами, а самостійно, при-
стосовуючись до ринку. Підприємства діставали
права й обов'язки юридичних осіб. Від керівника
вимагалося забезпечити самоокупність виробниц-
тва, тобто продажем продукції повернути собі вит-
рати виробництва. Коли самоокупність не досяга-
лася, держава покривала збитки з бюджету.

На госпрозрахунок переводилися не окремі
фабрики і заводи, а їх певна сукупність, утворена за
галузевою, територіальною або галузево-тери-
торіальною ознаками. Ця сукупність була названа
трестом, за схожістю (хоч і віддаленою) з
капіталістичними об'єднаннями, учасники яких
втрачали виробничу, комерційну, а інколи й юри-
дичну самостійність. Фабрики і заводи, що входи-
ли до складу трестів, не мали статусу юридичних
осіб. Навіть найбільші з них працювали як цехові
підрозділи, без права виходу на ринок.

Перші трести з'явилися восени 1921 р. Деякі з

271



1925 р усунули від керівництва Червоною армією,
"трійка" розкололася Спираючись на ленінградсь-
ку* партійну організацію, Зінов'єв і Каменев вис-
тупили проти політики центру у селянському пи-
танні, яку теоретично обгрунтував М Бухарін
Підтримувані Троцьким, який після поразки все-
таки залишився в політбюро ЦК, вони вимагали
більш широко використовувати селянські кошти у
промисловому капітальному будівництві Держава
була монополістом у закупівлі селянського хліба, а
тому могла визначати рівень заготівельних цін Та-
ке ж становище у виробництві помтоварів дозволя-
ло їй завищувати продажні ціни Штучно створю-
ваний перепад у цінах на промислові і сільськогос-
подарські товари дістав досить промовисту назву
— "ножниці цін'

На XIV з'їзді ВКП(б) друга після Троцького
опозиція зазнала поразки Склад політичного
керівництва поповнився діячами, близькими до И
Сталіна — К Ворошиловим, М Калініним, В
Молотовим У середині 1926 р відбувся ще один
тур боротьби опозиції з більшістю у політбюро ЦК
Він призвів до зникнення Зінов'єва, Каменева і
Троцького з поверхні політичного життя

НЕП

у сільському
господарстві

5 р українське селянство вперше за

багато років припинило збройну
боротьбу з владою Радянська вла-

да домоглася вичерпання бунтівного потенціалу се-
ла різними методами і засобами, як репресивними,
так і економічними Працівники ДПУ, в основному,
викачали зброю, яка осідала в селі, починаючи з
першої світової війни Розвивалася мережа комне-
замів Будучи своєрідним "передавальним пасом"
від державної парти до мас, вони штучно розколю-
вали село за майновою ознакою і служили резервом
для формування нижчих ланок партійно-державно-
го апарату Зникли реквізиції продукції Селянин
тепер уже знав, які податки має сплатити впродовж
року і яка продукція залишиться в його розпоряд-
женні Стан анархії і сваволі припинився Замість
різнокольорових інфляційних папірців, що цирку-
лювали в обігу, продавець сільськогосподарської
продукції став одержувати стійку валюту — черво-
нець

* Колишня імперська столиця Санкт Петербург в 1914 1923 рр
називалася Петроградом а в1924 1991 рр — Ленінградом

Історія У краї ни

них були надзвичайно великими підприємствами
Зокрема, у трест "Донвугілля" було об'єднано
переважну більшість великих шахт Донбасу На по-
чатку 1923 р в ньому працювало 94 тис робіт-
ників

Майже відразу стали утворюватися синдикати
— організації для закупівлі сировини, планування
торговельних операцій і збуту однорідної продукції
групи трестів Діяльність синдикатів, влаштування
оптових ярмарків і заснування товарних бірж фор-
мували ринок засобів виробництва

За темпами відбудови велика промисловість
спочатку відставала від дрібної і кустарно-ремісни-
чої Після завершення грошової реформи в держав-
ному бюджеті з'явилися кошти, які можна було
спрямувати на відбудову "командних висот"
Найбільш вузьким місцем була кам'яновугільна
промисловість Тому уряд звернув особливу увагу
на відродження Донбасу Видобуток вугілля зосе-
редили на найбільш перспективних шахтах У
1925/26 господарському році* Донбас мав майже
20 млн т вугілля, що становило 78% довоєнного
рівня Більше половини видобутого палива припало
на частку великих шахт

З середини 20-х рр почали будувати ряд дер-
жавних районних (тобто, здатних обслужити по-
треби цілого району) електростанцій, скорочено —

ДРЕС

Інтенсивніше, ніж в інших галузях, відбувалася
концентрація виробництва у машинобудуванні
Злиттям десятків підприємств було утворено 32 ве-
ликих заводи сільськогосподарського машинобуду-
вання Ця підгалузь постачала більше половини
своєї продукції за межі республіки

Лише через три роки після утворення СРСР, на
своєму XIV з'їзді в грудні 1925 р державна партія
змінила назву і з всеросійської стала всесоюзною У
1925/26 р довоєнний рівень промислового вироб-
ництва вперше було перевищено, а в структурі
капіталовкладень з'явилася нова складова витрати
на новобудови

Зайнятий боротьбою з опозиціонерами, XIV
з'їзд ВКП(б) не приділив уваги найголовнішому
питанню де взяти кошти на індустріалізацію'1
Відразу після з'їзду це питання вийшло на поверх-
ню внутріпартійної боротьби

Боротьба в партії, що здійснювала диктатуру,
провадилася нібито з принципових питань
будівництва соціалізму Насправді це була жорсто-
ка боротьба за контроль над самою партією
Діставши перемогу над Троцьким, якого на початку

272


I

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

Проведення аграрної реформи налагодило сто-
сунки селян з непопулярною раніше владою ко-
муністів У 1923 р , коли основні роботи по пере-
розподілу земельних ресурсів завершилися, основ-
ною фігурою на селі утвердився селянин-власник
Землекористування бідняцько-середняцьких гос-
подарств збільшилося в півтора раза за рахунок пе-
редачі їм поміщицьких земель, а також вилучення
тієї частини селянських земель, яка перевищувала
трудову норму Трудовою нормою вважалася зе-
мельна ділянка, яку селянин мав змогу обробити
силами власної родини, без залучення наймитів

У травні 1923 р всі податки з селянського дво-
ру були зведені до єдиного сільськогосподарського
податку в грошовій формі На гроші, одержані бюд-
жетом за цим податком, державні хлібозаготівельні
організації купували зерно на ринку Чим
успішніше йшли справи у сільському господарстві,
тим більше податкових коштів одержувала держа-
ва Однак тенденція до розвитку ринкових відно-
син була несталою