Смекни!
smekni.com

Історія України Верстюк n2 (стр. 138 из 205)

280


УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

робочих місць перевищило інші галузі Серед ново-
збудованих або докорінно реконструйованих
підприємств виділялися Харківський тракторний
завод, комбайновий завод "Комунар" у Запоріжжі,
Луганський паровозобудівний завод, кіровоградсь-
кий завод "Червона зірка", київський завод
"Ленінська кузня", Харківський електромеханіч-
ний завод

У хімічній промисловості України були збудо-
вані Донсода, Рубіжанський комбінат, Горлівський
азотнотуковий завод, ряд коксохімзаводів Менш
інтенсивно розвивалися легка і харчова проми-
словість

Форсована індустріалізація призвела до карди-
нальних змін у складі робітничого класу У великій
промисловості України на початку 1929 р працю-
вало 690 тис робітників, а наприкінці 1932 р —
1275 тис , тобто майже вдвоє більше Більше поло-
вини приросту робітників забезпечило село У
складі працюючих на виробництві майже вдвоє
зросла питома вага жінок Нове поповнення робіт-
ників складалося, в основному, з молоді

Технічні зрушення, якими супроводжувався
розвиток промисловості, вимагали прискореної
підготовки кваліфікованих робітників Щоб не
уповільнити темпів, було прийнято рішення готува-
ти кадри безпосередньо на виробництві Це при-
зводило до поламок устаткування Почастішали
авари, різко попршилася якість продукції Щоб
зменшити масштаби втрат, було вирішено до нав-
чання новачків підключити найбільш кваліфікова-
них ветеранів

Робітники повірили урядові, який вимагав
"підтягнути пояси" на певний час, щоб побудувати
фундамент соціалістичної економіки На відміну від
епохи громадянської війни, коли мобілізаційні мож-
ливості командної економіки були спрямовані на ви-
живання політичного режиму (зокрема, на створен-
ня п'ятимільйонної регулярної армії), у новій ситу-
ації вони успішно використовувалися для потреб
технічного переозброєння важкої індустрії

Та якщо співставляти результати індустріальної
гонки із затвердженими завданнями, доводиться
констатувати провал багатьох проектів і п'ятирічно-
го плану в цілому На початку 1933 р Сталін ого-
лосив про дострокове виконання п'ятирічки за 4 ро-
ки і 3 місяці (тобто до кінця 1932 р ) 1933 р став
розглядатися як перший рік другої п'ятирічки
Підтримувана державною статистикою легенда про
дострокове виконання п'ятирічки міцно трималася в
історичній літературі При співставленні натураль-

них показників першого п ятирічного плану з обся-
гом виробництва у 1932 р виявляється, однак, що
виконати п ятирічку не вдалося по переважній
більшості позицій 3 деяких видів продукції, особ-
ливо легкої, харчової і хімічної промисловості, за-
твердженого обсягу виробництва взагалі не досягли
у довоєнний час І все-таки слід взяти до уваги, що
невиконання поставлених завдань було ніби запро-
грамоване самим підходом до планування Цей
підхід — ставити неможливі для виконання цілі
(добиваючись все-таки виконання під загрозою
найжорстокіших кар) Сталін називав "підхльосту-
ванням" країни

Чудові мобілізаційні властивості директивного
планування були єдиною перевагою економіки ко-
мандного типу порівняно з ринковою Друга після
Леніна спроба вийти за рамки "стихії ринку" і по-
будувати народногосподарську систему без товар-
но-грошових відносин закінчилася так само, як і
перша економічною катастрофою Постраждали не
структури тоталітарної держави, а суспільство І
найбільше — неорганізована й політично безпорад-
на частина суспільства багатомільйонне селянство

Знищення класу
селян-власників

Г

"" "Ч елянин-власник, або, як стали казати в ті ча-
си, одноосібник, був незручною і небажаною
- фігурою для партійно-державного апарату,

який від імені народу розпоряджався проми-
словістю Держава не могла забезпечити приско-
рені темпи індустріалізації, коли мала справу з
мільйонами власників-одноосібників Коли почи-
нався сильний податковий або ціновий тиск, селя-
нин, ніби равлик, ховався у власному господарстві
Маючи певний мінімум засобів виробництва, він
мало залежав від державних структур Доки селя-
нин сам вирішував, що йому сіяти і що відвозити на
ринок, від нього залежала держава, якій треба було
нагодувати міста й армію Ось чому під машкарою
турботи про піднесення добробуту сільського насе-
лення державна партія хотіла створити на селі
замість неконтрольованих індивідуальних госпо-
дарств велике виробництво Причому обов'язково у
формі комуни, в гіршому разі — артілі Тобто, у ви-
гляді колективного господарства з повним або част-
ковим відчуженням селянської власності Саме за
цими формами великого виробництва закріпилося
скорочення "колгосп" Колективне господарство у
формі кооперативу ринкового типу, в якому селянин

281


Історія У краї ни

залишався власником засобів виробництва, не ціка-
вило апарат

Апаратник бажав мати справу з селянином-кол-
госпником, соціальна природа якого, як підкреслю-
валося у партійних документах, переставала бути
"дрібнобуржуазною" Справді, колгоспник — це
вже не селянин у традиційному значенні слова Він
був зобов'язаний підкорятися безпосередньому на-
чальству — бригадиру і голові колгоспу, від яких
залежав у всьому Ці посадові особи в свою чергу
перебували у цілковитій персональній залежності
від районної "трійки' — секретаря райкому партії,
голови райвиконкому і начальника ДПУ Ця всемо-
гутня ' трійка просувала колгоспних і сільських
функціонерів, якщо вони добре виконували свої
функції, по ієрархічно побудованій апаратній дра-
бині Коли ж вона мала претензії до апаратників, то
оголошувала їм догани, виключала з партії, запро-
торювала в концтабори і тюрми, розстрілювала
Маючи таку систему "виробничих відносин", дер-
жава позбувалася попередніх проблем з хлібоза-
готівлями Вже 1929 р обмолочений хліб прямо з
колгоспних ланів почали безперебійно вивозити на
державні зсипні пункти та елеватори

Задовго до прийняття офіційних постанов про
"всеосяжну колективізацію", вже під час подолан-
ня силовими засобами хлібозаготівельної кризи
1927/28 р , Сталін почав готуватися до акції, яку
потім назвав "революцією зверху", — відчуження
селян від власності Генсек розраховував здійснити
цю акцію по-воєнному, в стислі строки В Україні
органи ДПУ і міліція звертали особливу увагу на
те, щоб вилучити у сільській місцевості вогнепаль-
ну зброю, сховану з часів світової, національно-
визвольної і громадянської воєн Поодинокі спроби
утворення селянських спілок та інших неконтрольо-
ваних організацій нещадно придушувалися Партія
знову на повний голос заговорила про "куркульсь-
ку небезпеку і відверто поставила в центрі аграр-
ної політики нацьковування пролетарських і напів-
пролетарських елементів села на селян-власників
Напередодні "всеосяжної колективізації" селяни
мали залишатися роз'єднаними й беззбройними

В листопаді 1929 р зібрався пленум ЦК
ВКП(б), присвячений "соціалістичним перетво-
ренням" у сільському господарстві Пленум визнав
недостатніми накреслені XV з їздом партії темпи
колективізації (до 20% селянських посівів по
СРСР, до 24% — по Україні наприкінці
п'ятирічки) і проголосив перехід до суцільної ко-
лективізації

Пленум спеціально заслухав і обговорив до-
повідь Косюра "Про сільське господарство України
і про роботу на селі" У прийнятій постанові
підкреслювалося, що республіка порівняно з інши-
ми репонами має більш розвинуту матеріально-
технічну базу для перетворень у сільському госпо-
дарстві, бо на її ланах працює близько третини
тракторного парку країни

На пленумі було вирішено утворити загальносо-
юзний наркомат землеробства Під керівництвом
новопризначеного наркома Я Яковлева відразу по-
чалося визначення практичних підходів до суцільної
колективізації Так з'явилася постанова ЦК
ВКП(б) від 5 січня 1930 р "Про темп колек-
тивізації і заходи допомоги держави колгоспному
будівництву" Україну віднесли до регіонів, де ко-
лективізацію планувалося закінчити восени 1931 р
або навесні 1932р, тобто на півтора-два роки
раніше кінця п'ятирічки

27 грудня 1929 р Сталін виступив з промовою,
в якій поставив неіснуючу проблему "ліквідації кур-
кульства як класу" Історик може визначити своє
ставлення до цієї проблеми взяттям у лапки самого
виразу Однак проблема була не тільки поставлена,
але й розв'язана Протягом кількох років величезні
зусилля й засоби радянської держави спрямовува-
лися на те, щоб економічно, а то й фізично нищити
мільйони "куркулів"

У середині 20-х рр слово "куркуль" майже
зникло з офіційного словника, а партійний теоретик
М Бухарш навіть сформулював адресоване селянам
гасло "Збагачуйтесь1" У цей дуже короткий період
партійно-державне керівництво всупереч вимогам
небагатьох опозиціонерів налагоджувало ринкову
змичку міста і села і сприяло зростанню продуктив-
них сил у приватновласницькому секторі сільського
господарства Як тільки згуртовані навколо генсека
партапаратники прийняли рішення відмовитися від
непу, "куркульська небезпека знову з'явилася в їх
лексиконі

Поворот до термінології часів громадянської
війни, так само як і перші процеси, організовані
ДПУ проти інтелігенції ("Промпартія", "Шах-
тинська справа" тощо), свідчив про заплановану
вже зміну політичного курсу Справа була зовсім не
в тому, що власті зненацька згадали про не-
обхідність співчувати біднякам, які визискувалися
більш багатими односельцями Під час зрівняльно-
го поділу землі і засобів виробництва у 1920—1923
рр власті винищили усіх глитаїв, які будували свій
добробут на експлуатації бідняків В заможну