Історія України Верстюк n2 (стр. 46 из 205)

Яких же заходів вживав І.Виговський? Після
невдалої спроби на початку лютого розгромити
М.Пушкаря він не йшов ні на компроміси, ні на
рішучі дії. Лише дочекавшись у першій половині
квітня підходу татар, гетьман вирішив розпочати ак-
тивні операції проти повстанців. Він проводить
мобілізацію армії. Водночас направив посла до поль-

ського сановника С.К.Беньовського з повідомленням,
що тепер найліпший час для переговорів про повер-
нення козацької України до складу королівства. У
першій половині травня українсько-кримська армія
розпочала переправу через Дніпро, а в середині міся-
ця І.Виговський залишив Чигирин.

Гетьманське військо, безжалісно спустошуючи
околиці, оточило Полтаву. На початку червня І.Ви-
говський через посольство Ф.Лободи надіслав
ультиматум: визнати його владу і взяти участь у
воєнній кампанії проти Московії. М.Пушкар
засвідчив готовність скласти зброю, але за умови
надіслання назад до Криму орди і відмови гетьмана
від московського походу. Тоді І.Виговський пригро-
зив узяти Полтаву штурмом і всіх знищити. У
запеклому бою 10 червня в околицях міста повстанці
зазнали поразки (полягло, за одними даними, 15
тис., за іншими — 30 тис. осіб). М.Пушкар потра-
пив до полону і був страчений (за свідченням інших
джерел, його було вбито в бою, а голову принесено
гетьману).

Частину захоплених до полону повстанців було
страчено, інших — віддано татарам. Наступного дня
І.Виговський увійшов до Полтави і " козаків велів усіх
вирубати, а жінок і дітей і міщан і мужиків всіх віддав
татарам", а саме місто дощенту зруйнував. Він доз-
волив союзникам грабувати міста й села аж до м.
Лубни і р.Сули. Щоб довершити розгром опозиції,
гетьман наказав стратити кількох полковників і 12 сот-
ників. Цей терор, за словами овруцького полковника
В.Виговського, "в людей учинив страх великий".
Усього ж внаслідок цієї каральної експедиції загину-
ло щонайменше 50 тис. осіб. Оскільки постраждало
переважно населення Лівобережної України, окрес-
лилася вкрай негативна тенденція його протистояння
до Правобережжя.

Зближення
з Річчю Посполитою.
Укладення Гадяцького договору

овернувшись до Чигирина, І.Виговський
очікував вістей про хід переговорів з Поль-
, щею П.Тетері, котрого відправив, ймовірно,

наприкінці травня з табору під Полтавою. Вони за-
вершилися схваленням 5 липня проекту угоди, статті
якої пізніше стали основою Гадяцького договору. Як
промовляють джерела, він прагнув домогтися вход-
ження козацької України до Речі Посполитої як
суб'єкта рівноправної федерації, що викликало невдо-
волення в правлячих колах Польщі. Познанський

Історія У краї ни

Українське національне відродження. Створення козацької держави

воєвода Я.Лещинський в листі до короля на почат-
ку вересня нарікав на І.Виговського, котрий вимагає
не лише окремого статусу на зразок Литви, але вза-
галі складається враження, що "вони (українські
політики — Авт.) хотіли б (бути) скоріше незалеж-
ними союзниками, ніж з'єднання з Річчю Посполи-
тою тісним громадянством".

Залишивши частину полків для блокування мос-
ковської залоги в Києві, гетьман 21 серпня подався
у Лівобережжя й на початку вересня зупинився та-
бором неподалік Гадяча. Сюди ж 9 вересня з'явилося
польське посольство С.К.Беньовського. а наступ-
ного дня — російське В.Кікіна. Розпочався над-
звичайно складний процес переговорів, бо значна
частина старшин виступила проти розриву договору
з Московією. На зібраній 16 вересня козацькій раді
українська сторона наполягала на створенні удільно-
го Руського князівства в складі Белзького, Брац-
лавського, Волинського, Київського Подільського,
Руського, Чернігівського воєводств, Пінського і
Мстиславського повітів Литовського князівства (тоб-
то, по суті, в етнічних межах України); скасування унії
й повернення православній церкві відібраних храмів
тощо. Польська — погоджувалася на визнання Русь-
кого князівства у межах виключно козацької України
(Брацлавського, Київського, Чернігівського воє-
водств). Нарешті українці пішли на поступки і договір
було укладено. Він характеризувався відсутністю
чіткої фіксації волевиявлення обох сторін (існує кілька
автентичних екземплярів трактату, що різняться
змістом окремих статей і на яких стоїть чомусь лише
підпис 1. Виговського).

За ним козацька Україна в особі Руського кня-
зівства (у тексті немає терміну "Велике") входила на
правах формально рівноправного суб'єкта федерації
— "єдиної і неподільної Речі Посполитої". Його
очолював гетьман, котрий диступав київським воєво-
дою і першим сенатором. Його влада — пожиттєва,
а після смерті українські стани обирали 4 претен-
дентів, з-поміж яких король призначав гетьмана. За
польським зразком утворювалися органи влади;
відновлювався дореволюційний адміністративно-те-
риторіальний устрій. Руське князівство позбавилося
права на міжнародні відносини; його збройні сили ма-
ли складатися з 60 тис. козаків і 10 тис. найманців.
У сфері соціально-економічних відносин передба-
чалося повернення до становища, яке існувало на
1648 р. Лише козакам підтверджувалися всі права і
вільності, а по 100 осіб з кожного полку могли отри-
мати шляхетство. Визнавалася свобода релігійного
віросповідання (католицького чи православного), га-

рантувалися права православної церкви на терені
всієї етнічної України. В одному з примірників дого-
вору передбачалося збереження унії, в іншому — її
знищення. Дозволялося відкриття 2-х академій і без
обмежень шкіл і друкарень.

Отже, Гадяцький договір істотно змінював
політичний лад, адміністративно-теріторіальний устрій
й судову систему козацької України; засвідчував
відмову від реалізації ідеї соборності України та її
незалежності, ліквідовував витворену в ході рево-
люції модель соціально-економічних відносин й
відновлював стару, що неминуче мало викликати спа-
лах соціальної боротьби.

Українсько-московська війна.
Конотопська перемога

ідіславши 18 вересня комісарів і своїх послів до
Варшави, гетьман продовжив похід до мос-
ковського кордону. Але козаки й частина

старшини виступали проти війни з Росією, через що
він змушений був припинити наступ і розпустити
військо. Цим скористався Г.Ромодановський, котрий
на початку листопода вступив з армією в Україну. Так
розпочалася українсько-московська війна, що зумо-
вила поглиблення розколу серед еліти й спровокувала
новий спалах політичної боротьби. Після невдалої
спроби українців захопити Київ І.Виговський, зва-
жаючи на рішення старшинської ради, змушений був
надіслати посольство до київського воєводи й царя,
засвідчуючи свою доброзичливість.

Лише після прибуття 4—5 тис. жовнірів на чолі
з обозним коронним А.Потоцьким й одержання
звістки про наближення татар наприкінці грудня, він
вирушив на Лівобережжя, щоб відновити свою вла-
ду. По дорозі вдавався до репресивних заходів:
дозволив татарам брати у ясир населення міст і сіл,
вороже настроєних до нього, розпорядився також
розпочати переселення у Правобережжя мешканців
Полтавського і Миргородського полків. Вони по-
силювали ненависть населення до гетьмана й штовхали
його в обійми Московії, уряд якої дуже вміло вико-
ристовував у своїх цілях соціальну й політичну
боротьбу.

Ймовірно, у середині березня І.Виговський про-
водить старшинську раду для обрання посольства
на сейм для затвердження укладеної угоди. Вона ви-
словилася за розширення прав козацької України в
складі Речі Посполитої, зокрема відновлення ідеї її
соборності, а також запровадженого Б.Хмельниць-
ким спадкового гетьманства. Тому до Варшави

направляється посольство з новими пунктами , що
передбачали прилучення до Великого князівства
Волинського, Подільського і Руського воєводств,
скасування наданих без згоди гетьмана володінь і
урядів, обмеження прав князів, встановлення ко-
зацького реєстру в 60 тис осіб, негайне скасування
унп, заборону діяльності єзуїтів у Брацлавському,
Київському і Чернігівському воєводствах, запро-
вадження спадкоємності гетьманської влади

Після ради І Виговський відправив на чолі 4-
полків ГГуляницького до Конотопа, а сам повернувся
до Чигирина Не виключено, що саме в цей час,
підозрюючи польський уряд у нещирості, він напра-
вив посольство до Стамбула, засвідчуючи готовність
прийняти підданство Порти Як і слід було чекати,
польський уряд рішуче відхилив ці "пункти" Гетьман
пішов на поступки, і 22 травня уточнений текст Га-
дяцького договору у найневигідншюму для України
варіанті був ратифікований сеймом Зокрема, тери-
торія князівства обмежувалася лише Брацлавським,
Київським і Чернігівським воєводствами, кількість
козаків становила 30 тис осіб, унія залишалася Щоб
якось згладити неприємне враження, було зроб-
лено подарунки старшині (одержали маєтки і шля-
хетство)