Смекни!
smekni.com

Історія України Верстюк n2 (стр. 3 из 205)

Але все ж таки найяскравішою серед них була
трипільська (за назвою поселення поблизу с Трипілля
на Київщині, дослідженого В Хвойкою) Поширена
на території від південно-східного Прикарпаття до
Дніпра ця культура розвивалася протягом IV-III тис
до н е Вона є однією з основних давньоземлеробсь-
ких культур мідного віку Трипільська культура була
складовою частиною великої трипільсько-кукутенсь-
кої спільноти, що займала переважно територію
лісостепової смуги Правобережної України та Мол-
дови

Особливості трипільської культури та її місце в
європейському енеоліті визначаються, на думку
І Чернікова, по-перше, величезною територією поши-
рення (близько 190 тис км2 ) Вражають швидкі
темпи освоєння трипільськими племенами нових те-
риторій — на ранньому етапі освоєна площа
становила близько 50 тис км2, на середньому —
150 тис км2 Жодна з європейських розвинених зем-
леробських енеолітичних культур не могла зрівнятися
з нею ні за площею, ні за темпами поширення

По-друге, вони характеризуються довготрива-
лим періодом поступового розвитку — протягом
1500 — 2000 років — без значних змін в основних
рисах культури

По-третє, за своїм походженням трипільська

8

І


Стародавня доба

культура хоч і була пов'язана з Балкано-Нижньоду-
найським регіоном, але в процесі поширення на нові
східні території включала в себе на різних етапах
елементи місцевих неолітичних та енеолітичних куль-
тур При цьому вплив південно-західного населення
Оув неодноразовий, а розвиток білйш-менш відокрем-
лених общин приводив до виділення своєрідних
локальних груп, що мали різну долю

По-четверте, трипільська культура відзначається
розташуванням поселень певними концентрованими
групами з проміжними менш заселеними територіями
Навряд чи можна назвати Трипілля „культурою ко-
' чуючих землеробів", та деякою мірою до неї підходить
поняття „культура пересувних землеробів" Цим пле-
менам доводилося в умовах українського лісостепу
кожні 30-50 чи 60-80 років залишати засновані по-
I селения через виснаження грунту внаслідок
' екстенсивного ведення господарства, переселятися
та освоювати нові землі Цим, зокрема, можна пояс-
нити і утворення найбільших у Європі за доби енеоліту
поселень-гігантів на Уманщині до 450 га, в яких бу-
ло сконцентровано по кілька великих общин
і1 землеробів

По-п'яте, ця культура була крайньою північно-
східною ланкою землеробських культур „балкано-
західноукраінського" регіону європейського енеоліту,
що безпосередньо межувала та підтримувала зв яз-
(і ки з найбільшим у Стародавньому світі ареалом

скотарських культур євразійських степів та неолітич-
них культур лісостепової й поліської зон Східної
Європи

Однією з причин зникнення багатьох культур,
t зокрема трипільської, стала навала скотарських пле-

мен з Північного Причорномор'я Носив курганних
культур українських степів, котрі зруйнували багато
осередків осілого населення, іноді навіть називають
„вікінгами" IV-III тис доне А руйнація цих куль-
тур пов'язується з „курганізацією" Європи та Малої
Ази, що позначається терміном „індоєвропеїзацш",
або „розселення індоєвропейців з прабатьківщини"
Як уже зазначалось, основою життєдіяльності
трипільських племен було землеробство, а також
скотарство Надзвичайно високий рівень мали до-
машні виробництва й общинні ремесла, особливо
юнчарство (розписний посуд) та металообробка
Трипільський осередок належав до найдавнішої
в Європі, а також найрозвинутішої в енеолітичну
добу Балкано-Карпатської металургійної провінції
Через ці землі проходив шлях, по якому торгували
мета \ом Про взаємозв'язки трипільців з іншими
і рунами стародавнього населення свідчать і різні

антропологічні типи, відмічені серед носив цієї куль-
тури Отже, Трипілля було сполучною ланкою між
Заходом і Сходом

Основним економічним осередком тогочасного
суспільства була велика сім'я, котра складалась із
кількох парних сімей Місцями проживання вели-
косімейної общини були великі будівлі, розділені
перегородками на окремі відсіки, кількість яких
дорівнювала кількості парних сімей (мала сім'я мог-
ла проживати і в окремій будівлі)

Багату інформацію про духовний світ трипільців
містить орнамент глиняних виробів Так, тричленна
побудова орнаментальних композицій на стінках ба-
гатьох горщиків, можливо, є відображенням
триярусної картини світу У верхній частині горщи-
ка горизонтальною хвилястою лінією зображували
воду, посередині — сонце, місяць, краплі дощу, а в
нижній частині — дерева, людей, тварин Є припу-
щення, що ці три горизонтальних яруси розпису на
керамічних виробах відображують поділ світу на
верхнє небо із запасами води, звичайне небо (се-
редній ярус), по якому завершує свій біг ясне сонце
і через яке на землю (третій ярус) падає дощ, окро-
плюючи рослини

Культові обряди та церемонії проводились як у
звичайних житлах, так і в спеціальних святилищах
Одна з таких споруд на поселенні Сабатинівка (ба-
сейн Південного Бугу) являла собою будинок з
коридором У віддаленій від входу частині приміщен-
ня знаходилась піч, біля якої були розставлені
зернотерки, глиняні жіночі статуетки і посуд (в одно-
му з горщиків виявлені кістки бика)

Вздовж стіни був зведений глиняний вівтар,
а поряд з ним, в кутку, — масивне глиняне крісло,
спинка якого закінчувалась двома роговидними вис-
тупами, — так званий „рогатий трон" На вівтарі
виявлено 16 глиняних сидячих жіночих фігурок та
мініатюрні моделі кріслець з „рогами" на кінцях спи-
нок, пофарбованими в червоний чи білий кольори
Поряд стояв великий горщик із рельєфним зображен-
ням чотирьох жіночих грудей, котрий, вірогідно,
призначався для води Мабуть, це святилище було
своєрідним жіночим будинком, в якому випікали ри-
туальний хліб

Сприятливі природні умови і розвиток різних га-
лузей натурального господарства зумовлювали значне
збільшення населення Якщо наприкінці першого
етапу існування трипільської культури населення ста-
новило близько 30 тис чоловік, то наприкінці
середнього воно сягало вже 410 тис Далі спо-
стерігається певний спад 330 тис у середині і близько

9


Історія України

100-120 тис. чол. наприкінці пізнього етапу. Поселен-
ня були різних розмірів, а найбільші з них
зосереджувались у межиріччі Південного Бугу та
Дніпра — тут відомо близько 30 пам'яток площею
понад 50 га.

Найголовнішим елементом у плануванні таких
„протоміст" було створення кількох овалів забудови,
діаметр яких сягав 1-3,5 км, з двоповерховими чи од-
ноповерховими спорудами. Вони утворювали вулиці
та квартали в центральній частині поселення. На
найбільших з них (Майданецьке, Тальянки та ін.)
налічувалось від 1600 до 2700 будівель різних типів.
Крім житлових досліджені також споруди, що мог-
ли використовуватися для громадських потреб.

Розвиток відтворюючих форм господарювання
викликав корінні зміни й у мисленні людини, ставленні
її до природи. Поступово давні символи та обряди
значно змінилися, трансформувалися у нові, передусім
у символи добробуту. Зокрема, з культом родючості
пов'язано багато жіночих статуеток, в яких насампе-
ред підкреслюються ознаки жіночої статі. Пізніше їх
змінюють зображення молодих дівчат з плавними
лініями тіла. Такі статуетки передають образ жіночо-
го божества, широко відомого в усіх ранньо-
землеробських племен і тісно пов'язаного з уявлен-
нями про велику богиню-матір, про матір-землю, від
якої й залежить родючість. З цим культом пов'язані
також скульптурні зображення домашніх тварин —
бика, корови, барана, козла, свині, собаки. Ліпні
голови їх нерідко прикрашають глиняні горщики, що
використовувалися для зберігання їжі.

Але у всякої культури є початок і кінець. Були во-
ни і у Трипілля. З приводу її поступового зникнення
висловлюється кілька гіпотез: це і порушення еко-
логічного балансу, що було пов'язано з екстенсивним

веденням господарства; и певне похолодання кліма-
ту; і спроба перебудувати землеробську основу
економіки на скотарську; і внутрішні протиріччя та
протистояння трипільських общин західного та східно-
го ареалів; і експансія степовиків (носіів ямної
культури) на північний захід і племен культури куля-
стих амфор із заходу на схід (тобто на зайняті
трипільцями території). Вірогідно, що була не одна,
а кілька причин зникнення трипільської культури

Розвиток населення трипільської культури відбу-
вався своїм, суто європейським, неурбаністичним
шляхом. Трипільці досить близько підійшли до рівня
перших світових цивілізацій Малої Азії та Єгипту, але
не змогли зрівнятися з ними внаслідок згаданих при-
чин. Та феномен трипільської культури полягає в
тому, що вона своєрідно поєднала господарські, фізи-
ко-біологічні, антропологічні, етнокультурні та
суспільно-ідеологічні системи найстародавніших пред-
ставників людських суспільств Півдня, Центру,
Сходу та полісся Європи, що належали до кількох ан-
тропологічних та мовних груп, перебували на різних
рівнях розвитку. Довготривале проживання населен-
ня трипільської культури на значній території Східної
та Південно-Східної Європи привело на заключно-
му етапі до її сегментації, а згодом і до розчинення у
складному конгломераті культур, які засвоїли їі основні
досягнення у господарстві, культурі, ідеології. Ці
надбання збереглись у міфології та культах прото-
слов'ян, а також інших індоєвропейських народів.