Смекни!
smekni.com

Історія України Верстюк n2 (стр. 169 из 205)

50-х рр

У пресі, на зборах творчих спілок почалося
цькування шістдесятників Першими пролунали
звинувачення у „формалізмі", „космополітизмі",
відході від „марксизму-ленінізму" Словесні атаки
супроводжувались адміністративними заходами
Спочатку почали обмежувати публікації шістдесят-
ників у літературних журналах („Жовтень", „Пра-
пор", „Вітчизна", „Ранок", „Дніпро" та ін ), газе-
тах — скрізь, де вони раніше мали трибуну

Більшість шістдесятників-поетів „першої хвилі"

А Костенко, І Калинець, Г Кириченко, Б Мамай-
сур, В Голобородько та ін перестали друкуватись
саме після 1963 р Стали забороняти, а то й просто
розганяти літературно-мистецькі вечори Закрили
клуби творчої молоді

Перекриваючи повітря шістдесятникам, влада
сподівалася, що таким чином вдасться підкорити їх,
примусити діяти суто за законами системи Проте

результат не відповідав задуму Частина шістдесят-
ників дійсно досить швидко „переорієнтувалась"
(серед таких були й дуже талановиті люди) і стала
робити те, що від них вимагалося, частина відійшла
від громадської діяльності і поринула у суто фахові
проблеми Однак певна частина нового покоління
не змогла відмовитися від своїх позицій і пішла на
приховану або відкриту конфронтацію з владою

Невід ємною частиною суспільно-культурного
життя України у першій половині 60-х рр став сам-
видав ціла система розповсюдження не визнаної
офіційно або забороненої літератури Десятки літе-
ратурних і публіцистичних творів, яким був пере-
критий шлях до публікації в офіційних виданнях,
передруковувались на машинках, перефотографо-
вувались на фотоплівку, надиктовувались на
магнітофонні стрічки, навіть переписувались від ру-
ки і читалися тисячами людей, здебільшого
інтелігенцією

Поширювались твори Ліни Костенко, В Симо-
ненка, Є Сверстюка та ін Згодом самвидав став
політизуватися В 1964—1965 рр з'явилась ціла
серія анонімних публіцистичних статей („З приво-
ду процесу над Погружальським" — відгук на по-
жежу в Центральній науковій бібліотеці у Києві,
під час якої згоріла безцінна колекція україніки,
„Про сучасне і майбутнє України",
„Націоналісти'*", „12 запитань для тих, хто вивчає
суспільствознавство") та ін Статті підіймали най-
актуальніші та найболючіші проблеми сучасності
підлегле становище України в СРСР, стан ук-
раїнської мови і культури, русифікація, злочини
сталінізму тощо

Поява політичної публіцистики стала свідчен-
ням зародження політичної течи у шістдесятництві,
певної групи, яка прагнула обговорювати не тільки
суто культурницькі, а й важливі суспільно-
політичні проблеми

У системі розповсюдження самвидаву головни-
ми були два центри Київ (тут активно діяли
1 Світличний, В Чорновіл, Є Пронюк) та Львів
(М і Б Горині, І Гельта ін ) Саме тут писалися й
передруковувалися самвидавчі статті, саме звідси
вони розповсюджувались у містах України Це бу-
ли головні осередки духовної опозиції та інакомис-
\ення У цьому ж середовищі виношувалась ідея
організації опозиційного руху 1964 р з явилися
анонімні тези „Стан і завдання українського виз-
вольного руху", в яких йшлося про колоніальне ста-
новище України в складі СРСР, ставилися завдан-
ня організації визвольного руху в Україні, котрий

346


Наростання системно і кризи тоталітарного ладу

мав би діяти легальними й нелегальними „рево-
люційно-демократичними" методами Частина
шістдесятників стояла на порозі формування
політичної опозиції
^ Проте в 1964ір період „мирного" співіснування
^ * системи з інакомисленням закінчився В жовтні
цього року М Хрущов, який остаточно заплутався
у своїх планах, проектах і стосунках з партійно-дер-
жавною бюрократією, в результаті справжньої змо-
^ ви був усунутий з посади першого секретаря ЦК
/ГКПРС Що влади прийшла консервативна частина
партійної верхівки на чолі з Л Брежнєвим і М Су-
словим| Подальший хід подій в Україні, як завжди,
був визначений поза її межами На зміну „відлизі"
приходила реакція

Поворот

до неосталінізму

серпні 1965 р у декількох містах України бу-
ли заарештовані близько трьох десятків чо-
ловік з кола шістдесятників, майже всі —
представники інтелігенції Більшість з них мала
пряме або посереднє відношення до виготовлення й
розповсюдження самвидаву Мета акції була оче-
видною — придушити інакомислення, залякати ту
частину інтелігенції, яка ще наважувалась на незго-
ду Проти більшості заарештованих було висунуто
звинувачення в „антирадянській агітації і пропа-
ганді", і навесні 1966 р під час серп судових про-
цесів 20 чоловік були засуджені у Львові, Києві,
Луцьку, Тернополі, Житомирі та Івано-
Франківську на різні строки покарання В резуль-
таті v таборах Мордовії опинилися науковці М і
Б Горині, М Осадчий, інститутські викладачі
В Мороз та Д Іващенко, художник П Заливаха,
інженери О Мартиненко, І Русин та ін

Паралельно розгорталась програма утисків і пе-
реслідувань тих, хто співчував заарештованим, їх
однодумців ЦК КПУ надіслав до місцевих парт-
організацій „закритого листа", в якому виправдову-
вались репресії (їх жертв виставляли як „антира-
дянщиків") і йшлося про необхідність посилення
„виховної роботи" з інтелігенцією Республікою
прокотилась хвиля відкритих партійних зборів з
участю громадськості, на яких „відщепенців" за-
суджували й всіляко паплюжили їх однодумців
Людей, згаданих у листі, звільняли з роботи, вик-
лючали з парти і комсомолу, виганяли з інститутів
Переслідували навіть членів їх родин

Очевидно, що чергова зміна курсу, наочно про-

демонстрована арештами, була продиктована з Мо-
скви, де теж почалися переслідування інакодумців
При цьому масштаб таких дій в Україні знову був
значно більшим, ніж деінде в Союзі Українське
керівництво на чолі з П Шелестом, як завжди,
слухняно виконало вказівку, хоча й не було зацікав-
лене в такому ході подій

Сплеск репресій у 1965 —1966 рр супровод-
жувався досить масштабним ідеологічним поворо-
том Газети зарясніли статтями, спрямованими про-
ти „буржуазної ідеологи" та „українського буржу-
азного націоналізму" Пожорсткішала цензура
ЦК КПУ ухвалив ряд „закритих" постанов, що
стосувалися виправлення „ідеологічних помилок" у
роботі деяких журналів („Вітчизна", „Жовтень" та
ін ), кіностудії їм ОДовженка Тривала прихована
ідеологічна чистка редакцій газет, журналів, видав-
ництв, інститутів гуманітарного профілю Академії
наук УРСР Усе це нагадувало сталінські ідео-
логічні чистки 40—50-х рр , хоча, зрозуміло, не
могло зрівнятися з ними за масштабами та інтен-
сивністю

Однак у суспільно-політичному житті ще відбу-
валися процеси, які можна вважати інерцією
„відлиги" Репресії не були зустрінуті „загальнона-
родним схваленням", як у попередні роки, більше
того, саме з кола шістдесятників почалися протести
4 вересня 1965 р в київському кінотеатрі „Україна"
під час прем'єрного показу кінострічки С Парад-
жанова „Тіні забутих предків" І Дзюба, В Стус,
В Чорновіл та ін організували щось на зразок де-
монстрації протесту проти арештів Навесні 1966 р
під час судового процесу над діячами самвидаву у
Львові відбувалися вже справжні демонстрації біля
будинку суду на підтримку підсудних До ЦК
КПУ, прокуратури, КДБ, ЦК КПРС відправля-
лися колективні та індивідуальні петиції на захист
репресованих, підписані здебільшого представни-
ками інтелігенції Серед їх авторів нерідко були
відомі вчені, митці, письменники Ці листи протес-
ту розповсюджувались у самвидаві, потрапляли за
кордон

Дуже неприємним сюрпризом для властей став
стихійний протест проти заборони відзначення
пам'яті 1 Шевченка 22 травня 1967 р у Києві
Цього дня міліція спробувала розігнати неформаль-
не зібрання біля пам'ятника У відповідь присутні
організували маніфестацію протесту і демонст-
рацію, яка дійшла до будинку ЦК КПУ

Партійна верхівка України, безумовно, підтри-
муючи лінію Москви, в той же час намагалася ви-

347


Історія У краї ни

користовувати настрої громадськості у власних
інтересах, у боротьбі з центром за більший обсяг
влади у республіці Гірка пілюля 1965—1966 рр
була підсолоджена заходами, спрямованими на
підвищення статусу української мови Вищі нав-
чальні заклади отримали директиву щодо ширшого
впровадження української мови у викладання Яв-
но з дозволу „верхів" на V з'їзді письменників Ук-
раїни (листопад 1966) було піднято мовне питання,
і його обговорення стало справжньою подією в гро-
мадсько-культурному житті республіки Апогеєм
цієї „малої відлиги" став вихід 1969 р книги
П Шелеста „Україно наша радянська", яка викли-
кала незадоволення в Москві своїми національними
мотивами Цей досить примітивний ідеологічно-
публіцистичний трафарет не тільки став демонст-
рацією уваги партійного керівництва республіки до
її специфічних інтересів, а й відігравав роль віхи,
яка вказувала інтелігенції межі можливого у
висвітленні національного питання