Молода інтелігенція 60-х рр започаткувала но-
вий, так званий народовський напрям національного
руху, що орієнтувався на народ і стояв на грунті
національного самоутвердження та визнання
національної єдності українців Галичини і Наддніпрян-
щини Великий стимулюючий вплив на нього справили
сповнені демократизму, народолюбства прояви того-
часного національного життя в Наддніпрянській
Україні — "Кобзар" ТШевченка, твори П Куліша,
журнал "Основа", інші українські видання Прагну-
чи наблизитись до українського життя, молодь
жадібно ловила полум'яні заклики Т Шевченка, ко-
халася в пам'ятках козацької слави і навіть одягалася
по-козацьки, записувала народні пісні, впроваджу-
вала в літературу і журналістику народну мову та
український правопис — так звану кулішівку Для неї
Україна стала обітованою землею, а "Кобзар" —
євангелієм Наслідуючи приклад України, вона нама-
галася виховувати у своїх співгромадян любов до
народу, прищеплювати їм бажання підняти його куль-
турно, економічно і політично
Першими представниками нового напряму стали
молоді письменники-романтики Володимир Шаш-
кевич (син Маркіяна — засновника "Руської
трійці"), Федір Заревич, Євген Згарський, Ксено-
фонт Климкович, Данило Танячкевич, які на початку
1862 р заснували у Львові першу нелегальну мо-
лодіжну організацію — громаду ( за зразком
"Київської громади"), що зайнялася національним ви-
хованням ії учасників За й почином організувались
учнівські громади в Бережанах, Перемишлі, Самборі,
Станіславі, Тернополі Вони стали осередками жва-
вого патріотичного руху серед молоді 3 їх середовища
вийшли визначні діячі нацюнальго руху Іван Фран-
ко, Остап Терлецький, Володимир Навроцький, Іван
Пулюй, брати Володимир і Олександр Барвінські,
Євген Желехівський, Осип Маковей, Андрій Чай-
ковський, брати Заклинські та багато інших
Організаційною основою молодого руху стали
спочатку редакції літературних часописів "Вечорниці"
170
Під владою Російської і Австр; іиської імперій
(1862 — 1863), "Мета" (1863 — 1864), "Нива"
(1865), "Русалка"(1866) Згодом він розширився за
рахунок новостворюваних товариств "Руська бесіда"
(1861), при якому засновано перший професійний ук-
раїнський театр (1864), "Просвіта" (1868), яке
зайнялося виданням популярної літератури й ор-
ганізацією читалень по селах, Товариство імені
Т Шевченка для опіки над письменством (1873)
(реорганізоване в наукове 1892 р ), Руське педа-
гогічне товариство (1881), що опікувалося розвитком
українських шкіл, музично-хорове товариство "Тор-
бан" (1870), яке популяризувало українські народні
пісні, твори українських композиторів
Зміцнивши свої традиції на культурній ниві, на-
родовський рух почав відтісняти на другий план
москвофільство і на рубежі 70-80 рр поширив свою
діяльність на політичну ниву Початок їй поклало
заснування політичних часописів "Батьківщина"
(1879) для селян і "Діло" (1880) для інтелігенції Тоді
ж почав виходити літературно-науковий журнал "Зо-
ря" (1880), який набув значення всеукраїнського
органу Душею нової організації став визначний
публіцист Володимир Барвінський (1850 — 1883)
— редактор "Правди", а потім "Діла" За його
ініціативою у Львові 1880 р було проведено всена-
родне віче за участю двох тисяч селян, що являло
собою першу спробу єднання народовців з народни-
ми масами
1885 р народовці заснували свій керівний політич-
ний орган — Народну раду на чолі з Юліаном
Романчуком, редактором "Батьківщини" Вона ого-
лосила себе спадкоємицею національної програми
Головної руської ради з 1848 р і послідовно домага-
лася автономії для українських територій у межах
Австро-Угорщини
Утверджуючись у Галичині, народовський рух
поступово захопив Буковину, започаткувавши
національне відродження і на цій українській землі
Важливою ланкою підготовки національно свідомої
інтелігенції в краї стала заснована при нововідкрито-
му Чернівецькому університеті (1875) кафедра
української філософи, яку очолив народовець Гнат
Онишкевич Засноване в Чернівцях товариство
"Руська бесіда" (1869), що перебувало в руках мо-
сквофілів, 1884 р опанували народовці і надали йому
спрямування галицької " Просвіти" Друкованим ор -
ганом народовців стала газета "Буковина" (1885),
першим редактором якої був поет Юрій Федькович
(1834 — 1888) Плідно працювали на ниві
національного відродження Буковини професор Сте-
пан Смаль-Стоцький (1859 — 1939) та письменник
і композитор Сидір Воробкевич (1836 — 1903),
відомий, зокрема, як укладач (спільно з І Франком)
першого в краї альманаху "Руська хата" (1877), до
якого ввійшли твори буковинських, галицьких і схід-
ноукраїнських письменників Цей альманах зама-
ніфестував їх прагнення зводити спільну будову
національної літератури в дусі заповітів Т Шев-
ченка
Репрезентований народовцями національний рух
у Галичині мав чимале значення для Наддніпрянсь-
кої України і для всієї загальноукраїнської справи В
умовах бюрократичних репресій проти українства в
Роси Галичина, за словами М Грушевського, незва-
жаючи на тяжкі умови власного національного життя,
прийняла на себе роль центру українського руху, ду-
ховного П'ємонту, свого роду "культурного арсеналу,
де створювались і удосконалювалися засоби
національного, культурного і політико-суспільного
відродження українського народу" Наддніпрянські
патріоти, позбавлені можливості друкувати свої літе-
ратурні твори рідною мовою у себе вдома, багато
друкувалися в Галичині
Тут побачили світ твори кращих літературних сил
Наддніпрянської України П Куліша, Марка Вовч-
ка, В Антоновича, О Кониського, І Нечуя-
Левицького, Панаса Мирного та ін Водночас
наддніпрянці надали фінансову допомогу галичанам
у заснуванні всеукраїнського органу — літературно-
громадського журналу "Правда" (1867 — 1880),
літературного товариства імені Шевченка тощо На-
родовські видання, надавши свої сторінки духовній
еліті Наддніпрянщини, стали загальноукраїнською
трибуною для пропаганди національної ідеї В свою
чергу, моральна і матеріальна підтримка
наддніпрянців, їх особистий вплив, участь у галиць-
ких виданнях сприяли зростанню національного руху
в краї, виходові його за межі вузького провінціалізму,
на всеукраїнські обшири
Проте з розширенням народовського руху у ньо-
му почали брати гору консервативні елементи
Спрямувати його в демократичне русло, радикалізу-
вати і політизувати, подолати провінціалізм,
зорієнтувати на ідеали загальнолюдського поступу,
європейської цивілізації намагався М Драгоманов,
маючи намір перетворити Галичину в осередок роз-
ширення політичного руху на всю Україну 1 Франко,
підкреслюючи великий авторитет ученого серед га-
лицької громадськості в 70— 80 рр , зазначав, що
"Драгоманов європеїзував галицьких русинів, пере-
творив доти панівне сетиментальне українофільство
в свідоме змагання за здобуття не тільки національ-
ні
Історія Украї ни
них, а и загальнолюдських прав українському наро-
дові".
Під його впливом у Галичині сформувалася ціла
генерація молодої інтелігенції, яка в середині 70-х pp.
започаткувала радикальну течію в національному
(народовському) русі на чолі з Іваном Франком
(1856 —1916), Михайлом Павлином (1853—1915),
Остапом Терлецьким (1850 — 1902) і прагнула на-
дати цьому рухові модерного європейського характеру.
Через свої часописи "Громадський друг", "Дзвін",
"Молот"(1878), "Світ" (1881 — 1882), організацію
народних віч радикали покликали до політичної діяль-
ності широкі народні маси Галичини і Буковини.
Політизація
національного руху
90-х pp. XIX ст. національний рух на західноу-
країнських землях вступив у політичну стадію
розвитку. У той час на грунті наявних
суспільно-політичних течій утворилися перші політичні
партії, були сформульовані їхні програми та політичні
гасла , розраховані на участь в їх реалізації широких
суспільних верств. Завдяки цьому національна ідея
почала оволодівати народними умами, а національний
рух, що набував політичного змісту, став масовим.
У Галичині першою такою партією стала заснова-
на 1890 р. Русько-українська радикальна партія
(РУРП) — перша легальна українська політична
партія європейського типу і водночас перша в Європі
селянська партія соціальної орієнтації. Згодом були
створені нові партії : Українська національно-демо-
кратична партія — УНДП (1899) — найпотужніша
і найвпливовіша в краї, Українська соціал-демокра-
тична партія — УСДП (1899) і Католицький
русько-народний союз (1896), перетворений 1911
р. в Християнсько-суспільну партію.
Найближчими програмними завданнями РУРП
і УНДП поставили змагання за національно-тери-
торіальну автономію Східної Галичини і Північної
Буковини з власним сеймом і адміністрацією (у 1918
р. ця вимога стосувалась і Закарпаття), УСДП —
за культурно-національну автономію. А кінцевою
метою національного руху спочатку РУРП (1895),
а за нею УНДП і УСДП сформулювали в своїх про-
грамах здобуття культурної, економічної й політичної
самостійності українського народу, його державної не-
залежності та об єднання його земель. РУРП
здійснення своїх ідеалів убачала "лише при повній са-
мостійності політичній русько-українського народу .
Метою УНДП, вказувалось у відозві її керівного ор-