У разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають із трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення грунтується на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Також допускається стягнення сум, виплачених йому відповідно до раніше прийнятого рішення комісії, з трудових спорів, при повторному розгляді спору (ст. 239 КЗпП).
§ 6. Порядок вирішення
колективних спорів (конфліктів),
що виникають у сільському господарстві
1. Правові і організаційні засади функціонування системи заходів по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) у сільському господарстві передбачені у ст. 44 Конституції України, Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 року, ст. 14 КЗпП, а також у Законі "Про колективні договори і угоди".
Названі законодавчі акти спрямовані на забезпечення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними.
Закріплені у чинному законодавстві України норми щодо вирішення колективних трудових спорів поширюються на:
— власників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності;
— на організації власників; найманих працівників — фізичних осіб, які працюють за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об’єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю; організації найманих працівників, що утворені відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів.
Визначення поняття "колективний трудовий спір (конфлікт)" дається у ст. 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів". При цьому поняття "трудовий спір" і "конфлікт" використовуються у законі як синоніми.
Колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо;
а) встановлення нових або змін існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;
в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;
г) невиконання вимог законодавства про працю.
Зміст кожної з названих вимог визначається нормами трудового та іншими галузями законодавства України.
Колективні трудові спори можуть виникати і вирішуватись на виробничому, галузевому, територіальному та національному рівнях.
В залежності від рівня, на якому виник колективний трудовий спір (конфлікт), законодавством України визначаються сторони такого спору, а також порядок формування вимог найманих працівників чи профспілок, порядок та строки розгляду цих вимог, послідовність вирішення колективних трудових спорів.
Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) е:
— на виробничому рівні — наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник;
— на галузевому, територіальному рівнях — наймані працівники підприємств, установ, організації однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники. Об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
— на національному рівні — наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об’єднання власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць, передбачених ч. 2 ст. 133 Конституції України.
2. Аналіз змісту Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" дозволяє визначити такі стадії вирішення розбіжностей, що виникають між сторонами соціально-трудових відносин:
— формування і розгляд вимог найманих працівників, профспілок;
— примирна комісія;
— трудовий арбітраж;
— страйк;
— суд (Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласний, Київський і Севастопольський міський суд).
3. Розбіжності, що виникають між сторонами соціально-трудових відносин на різних рівнях не завжди призводять до виникнення колективного трудового спору (конфлікту).
До моменту виникнення колективного трудового спору Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), передбачена обов'язкова процедура формування і розгляду вимог найманих працівників, профспілок.
Згідно зі статтями 4, 5 Закону "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси.
Вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються:
— у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об'єднання профспілок — рішенням виборного органу відповідної профспілки, об'єднання профспілок;
— у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ним організації (органи) — конференцією представників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту).
Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються власнику або уповноваженому ним органу, який зобов'язаний протягом трьох днів розглянути ці вимоги і повідомити уповноважених представників заявника про своє рішення. Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу, він зобов'язаний надіслати їх у триденний термін з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має приймати рішення. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів. Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог власником або уповноваженим ним органом до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від власника або відповідного вищестоящого органу про прийняте ним рішення.
В разі задоволення власником чи уповноваженим ним органом заявлених вимог найманих працівників, профспілки колективний трудовий спір (конфлікт) не виникає.
4. Згідно зі ст. 6 Закону "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", такий конфлікт виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог закінчилися, а відповіді власника не надійшло.
Колективні трудові спори (конфлікти) вирішують органи:
а) примирна комісія;
б) трудовий арбітраж;
в) суд.
5. Примирна комісія є обов'язковим первинним органом завданням якого є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту) питань встановлення нових або зміни існуючих соціальне економічних умов праці та виробничого побуту, укладення зміни колективного договору, угоди.
Незалежно від того, на якому рівні виник колектив трудовий спір (конфлікт), примирна комісія створюється ініціативою однієї із сторін і складається з однакової кількості представників сторін, які визначаються кожною сторонок самостійно. Строки утворення комісії визначаються рівнем колективного трудового спору (конфлікту). Зокрема, на виробничому рівні примирна комісія створюється у триденний, на галузевому чи територіальному рівні — у п'ятиденний, на національному рівні — у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору. Права примирної комісії, а також процедура і строки вирішення колективного трудового спору (конфлікту) визначені у статтях 8—9 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".
Рішення комісії є обов'язковим для сторін, оформляється протоколом і виконується в порядку, передбаченому цим рішенням. Після прийняття рішення примирна комісія припиняє свою роботу. В разі неприйняття рішення з питань, передбачених пунктами "а" і "б" ст. 2 Закону "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", колективний трудовий спір розглядається трудовим арбітражем.
6. Правовий статус трудовго арбітражу має суттєві відмінності від примирної комісії, зумовлені особливим порядком його створення та вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).
До складу трудового арбітражу входять не представники .сторін, як це вимагається для примирної комісії, а залучені сторонами фахівці, експерти та інші особи. Ініціатива щодо створення трудового арбітражу може на-вжати як сторонам колективного трудового спору, так і незалежному посереднику— визначеній за спільним вибором сторін особі, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення.