Сплата зазначених штрафів не звільняє підприємця від обв’язку відшкодувати споживачам продукції збитки, яких вони зазнали внаслідок порушення стандартів, норм і правил, виконання умов договору на поставку продукції. Постанови про накладення штрафів видають головний державний інспектор Автономної Республіки Крим, області, міста або його заступник, а в окремих випадках — головний державний інспектор України або його заступники. Один примірник постанови надсилається державній податковій інспекції за місцезнаходженням підприємця для контролю за надходженням штрафу. В разі невиконання порушником постанови протягом 15 днів від дня її видання сума штрафу стягується у беззаперечному порядку державною інспекцією.
Треба, однак, зазначити, що відповідно до п. 7 ст. 8 вказаного декрету штрафи не накладаються, якщо є рішення уряду України про дозвіл реалізовувати сільськогосподарську продукцію з відхиленням щодо якості від вимог стандартів у рахунок виконання державного замовлення: підприємець має дозвіл на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданий Держстандартом України за наявності клопотання заінтересованого органу державної виконавчої влади, згоди споживача та спеціально уповноваженого органу, який здійснює державний нагляд за безпечністю цієї продукції. При цьому підприємець відраховує в порядку, встановленому Мінфіном України, в дохід державного бюджету 10 відсотків вартості такої продукції протягом строку дії дозволу.
§ 5. Організація збуту (продажу) сільськогосподарської продукції
1. Виробничо-господарська діяльність колективно-кооперативних сільськогосподарських підприємств і товариств селянських (фермерських) домашніх підсобних господарств охоплює собою цілеспрямовану з метою забезпечення реалізації і одержання прибутку організацію збуту (продажу) виробленої сільськогосподарської продукції. Здійснення збуту (продажу) вироблених і виготовлених продуктів харчування та сільськогосподарської сировини становить собою, по-перше, реалізацію виробником належного йому права власності на цю продукцію, реалізацію його права розпорядження нею; по-друге, організація збуту (продажу) своєї продукції є проявом його права на підприємницьку діяльність; по-третє, раціональна організація збуту (продажу) продукції забезпечується одержання її власником відповідного прибутку (доходу), без чого виробничо-господарська діяльність була б недоцільною і непотрібною.
Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. поширює свою чинність на юридичні і фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, а тому його норми становлять собою правову основу регулювання відносин сільськогосподарських товаровиробників щодо організації збуту (продажу) продукції, яку вони виробляють і виготовляють. З прийняттям нового Цивільного кодексу України відповідні правові норми про підприємництво будуть закріплені в ньому, а потреба в Законі "Про підприємництво" відпаде.
2. За своїм економіко-соціальним змістом відносини організації збуту (продажу) продукції ототожнюються із терміном маркетинг, що походить від англійського слова market — ринок.
Питання належної організації збуту (продажу) сільськогосподарської продукції мають важливе виробничо-господарське економічне значення як для виробників, так і для органів державного управління сільським господарством. Цим питанням приділена увага в правових актах, якими визначені повноваження органів державно-правового регулювання сільського господарства. Так зокрема, це — Положення про Головне управління ринкових відносин, маркетингу та балансів продовольчих ресурсів Міністерства агропромислового комплексу України, яке затверджене наказом від 19 грудня 1997 р.
Головне управління організовує систему маркетингу у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, сприяє інформуванню товаровиробників усіх форм власності з цих питань, створенню умов для реалізації продукції через ринкову інфраструктуру, відновленню традиційних і освоєнню нових ринків збуту. Про доцільність застосування маркетингу йдеться в Положенні про Головне управління землеробства і маркетингу продукції рослинництва Мінагропрому України, в Положенні про Головне управління виробництва і маркетингу продукції тваринництва з державною племінною інспекцією Мінагропром України. У вирішенні питань маркетингу зацікавлені й структурні підрозділи міністерства, організація збуту (продажу) сільськогосподарської продукції є складним управлінсько-розпорядчим, економічним і організаційним процесом. Кожний з видів сільськогосподарської продукції, зокрема, продукція переробки, будучи товаром, підпорядкована загальним засадам реалізації, що відпо-вимогам ринкових економічних відносин. Практичне застосування маркетингу потребує спеціальної комерційно-методичної розробки науково-практичних засад, умов, порядку і особливостей реалізації сільськогосподарської продукціїта продукції її переробки. Потреба в таких рекомендаціях методики є вкрай необхідною і тому, що в сільському господарстві України відсутній певний досвід здійснення нашої організації збуту (продажу) цих товарів внаслідок цілого ряду причин.
3. За теперішніх часів органи державно-правового регулюваннясільського господарства фактично не є підготовленими застосування сучасних методів організації збуту (продажу) сільськогосподарської продукції. Першопричина цього полягає у відсутності умов і навичок до впровадження засад ринкової економіки у сфері сільськогосподарського виробництва та споживання.
У перші роки проголошення незалежності України йшлося про піднесення значущості приватної власності, перехід до ринкових економічних відносин у сільському господарстві. Однак економіка сільського господарства занепадала, дедалі більше поширювалися бартерні (договірні) відносини, виробничо-господарські потужності не розвивалися, продуктивність сільського господарства катастрофічне зменшувалась, оподаткування сільськогосподарського товаровиробника непомірно зростало, колгоспники і працівники державних сільськогосподарських підприємств роками не одержували грошової оплати за свою працю. Внаслідок наведених причин, факторів і умов щодо застосування такого методу організації збуту (продажу) продуктів харчування і продовольчої сировини, як маркетинг, його впровадження на відповідному рівні виробниками цих товарів передчасне. Для цього необхідно здійснити цілий комплекс заходів: організаційио-правових, організаційно-управлінських, агротехнологічних, матеріально-технічних, зміцнити економіку сільськогосподарських підприємств, істотно j підвищити рівень професіоналізму спеціалістів і керівників.
4. Маркетинг як суспільно-економічна система — це сукупність методів, способів, засобів, спрямованих на організацію збуту (продажу) сільськогосподарської продукції (продуктів харчування) і сільськогосподарської сировини з метою задоволення споживчого попиту та одержання прибутку. Маркетинг являє собою наукову концепцію та засновану на систему управління виробничою та збутовою діяльністю підприємств АПК, що забезпечує виявлення потреб споживачів, і виробництво відповідних цим потребам видів сільськогосподарської продукції, просування товарів до споживачів одержання на цій основі максимального прибутку.
Здійснення маркетингу охоплює собою наступні складові частини: по-перше, дослідження ринку; по-друге, сегментування та відбір цільових ринків; по-третє, розробка комплексу заходів щодо вивчення товару, покупців, конкурентів, ринку, прогнозування наявного та наступного попиту, організації виробництва та збуту товару, фінансування своєї діяльності; по-четверте, реалізація кожного із зазначених заходів.
Ефективне застосування маркетингу на підприємствах АПК перебуває у безпосередньому зв'язку з досконалим менеджментом, тобто управлінням його діяльністю. Таке управління охоплює собою організацію керівниками і спеціалістами АПК раціональної та якісної роботи співробітників цілеспрямований вплив менеджера на підлеглих йому працівників (персонал) в інтересах успішного вирішення завдань, що поставлені перед ними, та результативної роботи підприємства.
Істотним компонентом маркетингу є попит. Попит — це суспільна або особиста потреба в матеріальних благах та послугах, засобах виробництва та предметах вжитку, забезпеченні грошовими коштами. В процесі організації збуту (продажу) сільськогосподарської продукції має значення формування попиту. Йому сприяє обізнаність покупців про поживні якості товару, про наявність на ринку необхідного покупцеві товару, про потреби, які цей товар задовольняє, про наявність у цього товару рис якості, що задовольняють потреби покупця; про якість задоволення потреб, опис спо живання якостей товару, про гарантії захисту покупців, якщо вони не будуть задоволені якісними властивостями товару.