Правом колективної власності юридичне закріплюються, зокрема, правомочності колективного підприємства як власника. Виходячи з його мети і завдань, визначається коло знарядь і засобів, необхідних для ведення громадського господарства, здатність використовувати і розпоряджатися ними в інтересах КСГП, забезпечувати його підприємництво. В нормах права визначено, що засоби виробництва і вироблена продукція належать виключно підприємству. На кожне підприємство як суб'єкт права власності повною мірою поширюються положення ст. 4 Закону "Про власність", згідно з яким власник на свій розсуд має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать законові. Він може використовувати це майно для здійснення господарської чи іншої не забороненої законом діяльності.
5. Економічна сутність і природа права колективної власності визначають характер і зміст правоздатності колективних сільськогосподарських підприємств. Однак, здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність, користуючись і розпоряджаючись її окремими об'єктами, ці підприємства виходять із своєї статутної правоздатності. Зміст їхніх правомоч-ностей зумовлено економічним змістом власності: володінню в економічному розумінні відповідає право володіння; користуванню — право користування; розпорядженню — право розпорядження знаряддями, засобами і продуктами колективного виробництва. Зазначені правомочності підприємство здійснює на свій розсуд, як у власних інтересах, так і в інтересах членів КСГП, не протиставляючи свої підприємницькі інтереси інтересам усього суспільства.
Результативне господарювання і примноження власності КСГП забезпечується завдяки досконалому застосуванню економічних методів господарювання та професіонального підприємництва, участі в ринкових інфраструктурах.
Колективне сільськогосподарське підприємство, ВСГК, АСГТ користується своїми правами власника для оптимального в межах цих прав задоволення матеріально-побутових і соціальних потреб своїх членів, акціонерів та інших найманих працівників.
У визначенні правового режиму об'єктів права власності КСГП значне місце належить правовим нормам, покликаним охороняти майнові права підприємств.
6. Колективне підприємство як суб'єкт права власності бере участь у майнових правовідносинах з державними і кооперативними організаціями, іншими підприємствами, фінансово-кредитними установами і громадянами. В основі цих правовідносин лежить інститут права власності колективного підприємства. При цьому залежно від характеру ці правовідносини регулюються нормами аграрного права в поєднанні з нормами національного цивільного, фінансового, земельного, адміністративного та іншого законодавства. Цим самим відносини власності КСГП та їх правова регламентація стають повнішими і змістовнішими.
Отже, право власності КСГП, ВСГК, АСГТ — це сукупність правових норм, покликаних регулювати майнові відносини кожного конкретного підприємства як юридичної особи щодо володіння, користування і розпорядження засобами і продукцією виробництва та іншим майном на свій розсуд, у власних інтересах, забезпечення оптимальної прибутковості підприємства, задоволення матеріальних і соціально-побутових потреб його членів, примноження і схоронності його майна.
§ 2. Суб'єкти права власності колективного сільськогосподарського підприємства
1. Закономірності функціонування суспільно-економічних відносин власності зумовлюють потребу в правовому визначенні й закріпленні кола їхніх учасників, тобто кола суб'єктів права власності. Визначенню кола суб'єктів права власності присвячено ст. З Закону "Про власність", згідно з якою такими суб'єктами визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Відповідно до ст. 24 цього Закону суб'єктом права колективної власності визнається також кожний окремо взятий колгосп.
Закон "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 7) суб'єктом права колективної власності визнає підприємство та його членів як юридичну особу — в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Оскільки рівноправними видами колективного сільськогосподарського підприємства є переважно КСГП (колишні колгоспи), спілки селян, пайові товариства, агрофірми, сільськогосподарські кооперативи, аграрно-виробничі асоціації та інші подібні утворення, то кожний із них, будучи згідно з законом і власним статутом юридичною особою, визнається суб'єктом права колективної власності. Закріплення на рівні закону зближення виробничо-господарської правомочності підприємства як юридичної особи та правомочності юридичної особи як суб'єкта права колективної власності сприятиме підвищенню ролі підприємств у сфері ринкових економічних відносин.
Визнання правовою нормою (ст. 7 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство") члена підприємства суб'єктом права колективної власності, а, отже, його права на пай, як належну йому частку в колективній власності підприємства, розширює коло майна, що є його особистою приватною власністю. Таке визнання права на пай є економічним і юридичним засобом забезпечення його права як співвласника колективного господарства. Належне йому право на пай і нараховувані систематично залежно від розміру такого паю дивіденди сприяють динаміці відносин власності у процесі виробничо-підприємницької діяльності підприємства, наповненню відносин колективної власності новим соціально-економічним змістом.
2. За існуючими формами організації колективної праці на підприємствах функціонують відповідні виробничо-господарські підрозділи. Виходячи з виробничої доцільності та згідно зі статутом, за ними закріплюються, як уже зазначалося, земельні угіддя, необхідні засоби і знаряддя виробництва, виробничі приміщення, споруди та інше майно. Ці майнові цінності є власністю підприємства. Лише йому належить право розпорядження ними, а також продукцією, виробленою бригадами, фермами та іншими підрозділами. Останнім належить право повного господарського відання цим майном, тобто їм надаються відповідні правомочності щодо раціонального використання та розпорядження як засобами, так і продукцією виробництва; на них покладаються обов'язки щодо належної їх схоронності. Але як суб'єкти права повного господарського відання, а не права власності, вони не можуть вирішувати питання щодо самостійного розпорядження закріпленим за ними майном або ж виробленою сільськогосподарською продукцією.
4. КСГП, ВСГК, АСГТ як юридична особа є суб'єктом права спільної часткової власності в тому разі, коли воно об'єднує частину своїх засобів виробництва (наприклад, цегельний завод) і коштів при створенні міжгосподарського переробного підприємства, агропромислового об'єднання чи іншого спеціалізованого підприємства. У таких випадках підприємство стає співвласником як майнових цінностей, так і тих доходів, що набуваються завдяки виробничо-господарській діяльності зазначених агропромислових утворень. Підприємство може бути співвласником збудованих і функціонуючих з його участю міжгосподарських санаторіїв, будинків відпочинку, культурно-спортивних об'єктів. Частка підприємства у спільній власності належить йому за правом колективної власності.
5. Право власності є абсолютним правом. Підприємство здійснює його лише через свої органи управління — загальні збори членів підприємства, збори уповноважених, правління, голову правління. В межах, установлених законом і статутом, лише ці органи можуть вирішити, як використовувати майно, засоби і продукти виробництва, кошти.
Абсолютність права власності підприємства полягає в його недоторканності, в недопустимості фактичного усунення суб'єкта цього права від здійснення ним правомочності розпоряджатися своїми коштами або засобами, переданими йому для участі у створенні статутного фонду (міжгосподарських організацій або об'єднань). Зокрема, підприємства, які взяли участь у створенні статутного фонду міжгосподарських будівельних організацій, з роками були позбавлені права на частину чистого прибутку, одержуваного цими організаціями, а з утворенням, наприклад, концерну Украгропромбуду, як дсржавно-кооперативного формування, фактично були позбавлені права власності на свою частку в основних та обігових коштах цього концерну.
Державні органи не можуть втручатися в здійснення КСГП або міжгосподарськими організаціями свого права власності, в цілому, і права розпорядження його окремими об'єктами. Зокрема, Законами "Про власність", "Про колективне сільськогосподарське підприємство" забороняється місцевим органам влади та іншим державним органам і колективним організаціям розпоряджатися майном та проводити вилучення майна, яке належить недержавним підприємствам, розпоряджатися коштами, робочою худобою та продукцією, зобов'язувати ці підприємства надавати грошові суми і натуральні засоби на потреби, прямо не передбачені законами України.