Внаслідок складних економічних умов, в яких нині перебувають сільськогосподарські товаровиробники, ділова активність підприємств та об'єднань концерну 'Украгротехсервіс" значною мірою зменшилась.
4. В кінці 90-х років Україна мала високо розвинуту мережу міжколгоспних будівельних організацій, заснованих на праві спільної часткової власності колгоспів; громадське тваринництво мало добротні тваринницькі приміщення, значну кількість птахофабрик, розвивалось житлове будівництво для селян-колгоспників. У ці роки відбулось злиття міжколгоспних будівельних організацій з державними науково-проектними і будівельними організаціями. На цій основі 29 травня 1991 р. установча конференція організаторів-засновників кооперативно-державної корпорації "Украгропромбуд" прийняла і затвердила свій Статут. Ця корпорація об'єднала в собі засоби і кошти, належні міжколгоспним будівельним організаціям, що складають 72 відсотки і 28 відсотків коштів Міністерства сільського будівництва України. Таким чином, це утворення становить собою спільну часткову колективно- державну власність. Уряд України наділив корпорацію правами органу державного управління майном, яке є державною власністю і належить корпорації на праві повного господарського відання.
Статутом Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд" визначено, що корпорація є самостійним об'єднанням і має права юридичної особи.
Корпорація має статус самостійного позавідомчого господарського об'єднання і без згоди засновників не може входити до складу державних, громадських та інших структур управління (міністерств, відомств), що виключає їх втручання в діяльність корпорації.
Відповідно до наданих засновниками функцій корпорація забезпечує координацію дій учасників між собою та зовнішніми і внутрішніми спеціалізованими організаціями, підприємствами, науково-дослідними і проектними інститутами, установами, іншими підрозділами з метою більш ефективного використання їх можливостей. Корпорація відає питаннями, інвестиційного процесу в спільних інтересах учасників корпорації; вдосконалення фінансово-кредитного механізму, розробки та реалізації цільових програм в розвитку виробничої та соціальної бази з урахуванням кон'юнктури ринку. Корпорація займається забезпеченням виробництва матеріально-технічними ресурсами, устаткуванням і основними фондами, а також захистом обсягів державного замовлення.
Вищими органами управління в корпорації є Установча конференція, а в наступний період — Рада корпорації. Статут корпорації передбачає збереження економічної самостійності засновників на основі договірної госпрозрахункової системи, її взаємодії у виробничій, науковій, соціальній та інших сферах діяльності.
У визначенні правового становища корпорації певну роль відіграє Установчий договір про створення української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд", який складають 8 його статей. Основні положення цього договору знайшли своє закріплення в Статуті корпорації. Згідно з п. 6 договору корпорація в разі необхідності створює за рішенням засновників свій галузевий комерційний (інвестиційний) банк, діяльність якого здійснюється за його Статутом, випускає цінні папери і здійснює операції на ринку цінних паперів. У разі порушення Установчого і господарчих договорів, а також Статуту корпорації її учасники можуть бути виключені Радою з корпорації з відшкодуванням заподіяної їхніми неправомірними діями шкоди з обов'язковим виконанням їх договірних зобов'язань до кінця дії договорів.
У системі суб'єктів зовнішніх аграрних правовідносин важливе місце належить установам банку, яких в Україні нараховується близько 160. Провідну роль серед установ банків займає Національний банк України.
У забезпеченні фінансової діяльності сільськогосподарських товаровиробників певну роль відіграє Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна". Правове становище цього банку визначається Законом "Про банки та їх діяльність", що прийнятий 20 березня 1991 р. і Статутом цього банку. Статут акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" затверджено загальними звітно-виборними зборами акціонерів банку 26 квітня 1996 р. із змінами і доповненнями, затвердженими загальними зборами акціонерів банку 10 квітня 1998 р. Цей банк належить до єдиної банківської системи України і є акціонерним товариством відкритого типу.
Банк на комерційних засадах здійснює комплексне обслуговування резидентів та нерезидентів України, забезпечуючи пріоритетне обслуговування агропромислового сектора економіки. Згідно з Статутом банк є економічно самостійним від виконавчих і розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з його оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству. Банк є юридичною особою з моменту реєстрації в Національному банку і має самостійний баланс. Банк володіє, користується і розпоряджається майном: будівлями, спорудами, основними засобами, обладнанням, інвентарем, іншими фондами і коштами, що належать банку на правах колективної власності. Банк може використовувати своє майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності, зокрема, передавати його за плату чи безоплатно у володіння, користування або у власність іншим юридичним або фізичним особам.
Банк несе повну відповідальність за використання і зберігання довірених йому клієнтами грошових коштів, цінностей і майна. Він несе відповідальність по своїх зобов'язаннях усім належним йому майном, на яке за чинним законодавством може бути звернено стягнення.
Правомочності банку полягають у здійсненні ним відповідних операцій, а саме: залученні і розміщенні грошових вкладів та кредитів; здійсненні розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касовому обслуговуванні; веденні рахунків банків-кореспондентів; фінансуванні капітальних вкладень за дорученням власників або інвестованих коштів; випуску платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів); купівлі-продажу і зберіганні платіжних документів, цінних паперів, а також операцій з ними; видачі поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання в грошовій формі; придбанні права вимоги поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасації таких вимог (факторинг); придбанні за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг); купівлі організаціями і громадянами та продажу їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах; купівлі і продажу в Україні і за кордоном монетарних металів; залученні і розміщенні дорогоцінних металів на рахунку і вкладах та інших операцій з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики.
Крім цього до функцій банку належать довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами та інші) за дорученням клієнтів; надання Консультаційних послуг; проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням Національного банку; здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України. Банк здійснює банківські операції на (підставі договорів, якими визначаються права та обов'язки, відповідальність сторін, строки, процентна ставка, розмір плати за послуги, санкції, способи забезпечення зобов'язану та інші умови, що не суперечать законодавству.
Серед діючих в Україні комерційних банків слід відзначити Акціонерний комерційний банк розвитку Нафтогазового комплексу "Укрнафтогазбанк", обласні та територіальні комерційні банки.
§ 3. Правосуб'єктність переробних підприємств
Україна підставне вважається аграрно-промисловою державою. На її території функціонують підприємства, що переробляють сільськогосподарську сировину і спроможні виробляти основні види продуктів харчування, не лише для свого населення, а й для продажу на міжнародному ринку. Вона має можливість виробляти вироби легкої промисловості з льону і конопель і задовольняти потреби в своїх; оригінальних товарах світових покупців. Протягом останніх десятиліть переробні підприємства України були державною власністю. Виробники сільськогосподарської сировини фактично були позбавлені можливості використовувати значну частину доходів, одержуваних державою від реалізації продуктів переробки (цукру, олії, масла, молока, м'ясопродуктів, тканин і виробів легкої промисловості).
Не поліпшився економічний стан сільськогосподарських виробників сировини і працівників цих переробних підприємств і за сучасних умов, тобто після роздержавлення і приватизації майна цих підприємств.
Роздержавлення і приватизація майна переробних підприємств здійснена відповідно до Закону "Про приватизацію майна державних підприємств", прийнятого Верховною Радою України 4 березня 1992 р., Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", прийнятого Верховною Радою України 6 березня 1996 р., а також Закону "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", прийнятого Верховною Радою України 10 липня 1996 р.
Організаційно-правова основа роздержавлення і приватизації визначена Державною програмою приватизації майна державних підприємств, затвердженою Верховною Радою України 7 липня 1992 р. Вона передбачала зміну відносин власності на засоби виробництва з метою їх якісного відтворення та ефективного використання; створення прошарку недержавних власників як основи багатоукладної соціально-орієнтованої економіки; структурної перебудови економіки; стабілізації економічного становища; розвитку конкуренції та обмеження монополізму; залучення іноземних інвестицій. Наведені вихідні положення лягли в основу наступного законодавчого і нормативно-правового регулювання роздержавлення і приватизації.