Так, в Статуті міститься правова норма про те, що право розпорядження майном і коштами належить тільки самому КСГП — його органам управління. Підприємства не вправі використовувати кошти, майно на цілі, не пов'язані з його діяльністю.
2. Важливий засіб охорони майнових прав КСГП — недопущення дебіторської заборгованості перед КСГП. Дебіторська заборгованість колективним підприємствам може виникнути внаслідок неналежного контролю передусім з боку головного бухгалтера і голови (правління) КСГП, правління і ревізійної комісії за своєчасністю розрахунків з підприємствами. Це свідчить про недостатність фінансової дисципліни як в самих підприємствах, так і у їхніх дебіторів.
Дебіторами можуть бути державні, колективні, приватні підприємства, приватні особи — підприємці, інші громадяни, їх об'єднання, а також члени даного КСГП, які одержали від нього грошові суми, будівлі і матеріали, продукти харчування (в кредит), корми для худоби, молодняк худоби для вирощування і відгодівлі в своєму підсобному господарстві або інші матеріальні засоби; дебіторами можуть бути особи, які користувалися певними послугами КСГП та не повернули свій борг. Дебіторами бувають і організації, установи, члени та не члени КСГП, які не відшкодували йому збитки за заподіяну шкоду. Найбільш поширеними є випадки дебіторської заборгованості підзвітних осіб КСГП — експедиторів, матеріально відповідальних та посадових осіб. Особливо неприпустимою є практика, коли боржниками перед КСГП протягом років залишаються окремі керівники КСГП, які зобов'язані слідкувати за своєчасною ліквідацією дебіторської заборгованості.
Якщо дебіторами є організація або установа, то КСГП повинно своєчасно пред'явити до них претензію у встановленому порядку і вимагати негайної ліквідації заборгованості. При несплаті боргу підприємство має право звертатися за сприянням до органу, у якому дебітор підпорядкований. У випадку, коли вимога до дебітора не дала позитивного результату, КГСП пред'являє відповідний позов у судому порядку.
Дебіторська заборгованість членів КСГП перед підприємством ліквідується, як правило, при оплаті праці. Однак стягнення боргу з коштів, належних члену КСГП як оплата за працю, дозволяється, якщо він визнав борг і не заперечує проти утримання. У випадку невизнання боргу в усій сумі або в її частині заборгованість ліквідується в судовому порядку шляхом звернення до суду з позовною заявою, підписаною керівником та головним бухгалтером підприємства із поданням документів, які підтверджують борг.
Суди при розгляді справ за позовами підприємств до своїх членів або найманих працівників, інших громадян про стягнення сум дебіторської заборгованості і відшкодування майнової шкоди вживають заходи до забезпечення позову. Значну допомогу КСГП по ліквідації дебіторської заборгованості надають юрисконсульти і міжгосподарські юридичні групи, які здійснюють їх юридичне обслуговування.
3. КСГП мають право продавати та позичати сільськогосподарські продукти, що їм належать, фураж, худобу, іншу продукцію. У випадку несвоєчасного повернення або неоплати продукції підприємство має право звернутися в суд ії позовом про стягнення вартості продукції або повернення в натурі.
При вирішенні подібних спорів суди керуються нормами цивільного права і статутами підприємств.
При розгляді цих справ судам рекомендується таке:
а) вартість вироблених КСГП сільськогосподарських продуктів, худоби, птиці, а також продукції підсобних підприємств і промислів визначається за встановленими цінами, а у випадках коли таких цін немає, — за цінами, передбаченими за погодженням сторін;
б) насіння, фураж та інше майно, яке надане підприємством у позичку, повинні присуджуватися з боржників у натурі чи у вигляді грошової компенсації, що обчислюється за державними роздрібними цінами, а при відсутності їх — за цінами, існуючими на ринку в даній місцевості на день пред'явлення позову;
в) худоба, продукти та інше майно, одержане організаціями або окремими особами від підприємств без оплати або по явно заниженій ціні, повинні присуджуватися на користь підприємства в натурі. За згодою підприємства, а також у тих випадках, коли майна в натурі немає, з відповідачів стягується вартість продуктів, майна, худоби чи майна за державними роздрібними цінами, а коли таких цін немає — за цінами, існуючими на ринку в даній місцевості на день пред'явлення позову.
4. Право колективної власності охороняється за допомогою адміністративно-правового, цивільно-правового та аграрно-правового методів.
Адміністративно-правова охорона полягає у скасуванні незаконних актів або дій посадових осіб або органів управління КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ спеціальними актами (рішеннями) органів державної влади або державного управління сільським господарством, а також при покладанні у випадках, передбаченних законодавством, на винних осіб підприємства штрафів (наприклад, за порушення правил протипожежної охорони, правил карантину та ін.).
Адміністративна відповідальність осіб, які вчинили адміністративне правопорушення — адміністративний проступок — встановлюється Кодексом України про адміністративні правопорушення. У цьому Кодексі вміщено правові норми, які спрямовані на захист колективної власності та майнових інтересів КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ.
Першорядна з них адміністративна відповідальність — за вчинення дрібної крадіжки колективного майна, що передбачено ст. 51 цього Закону. Дрібне розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення, розтрати або зловживання посадовим станом — тягне за собою накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з утриманням двадцяти відсотків заробітку. Дрібне розкрадання державного або колективного майна, що призвело до розукомплектування автомобілів, тракторів, сільськогосподарської техніки при перевезенні залізничним, водним, іншим транспортом, а також у місцях постійного або тимчасового зберігання — тягне за собою накладення штрафу від восьми до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розкрадання майна, що тягне за собою адміністративно-правову відповідальність визнається дрібним, якщо вартість викраденого не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених чинним законодавством України. При цьому, крім вартості викраденого, також враховується кількість викрадених предметів у натурі (вага, кількість) та їх значущість для народного господарства.
З метою забезпечення виконання постанов про майнову відповідальність адміністративне законодавство встановлює відповідальність за ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином підприємству, установі, організації. Особа, яка зобов'язана за вироком суду відшкодувати таку шкоду, несе відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або карається виправними роботами на строк до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку.
Адміністративно-правову відповідальність встановлено в разі потрави посівів, зіпсування або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, що знаходяться в полі, пошкодження насаджень КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ, радгоспів та інших державних та громадських господарств худобою чи птицею. Ці правопорушення тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб — від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільно-правова охорона — це примусове витребування підприємством майна із чужого незаконного володіння, відшкодування завданої шкоди і застосування майнових санкцій за порушення договорів з КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ. Так, згідно зі ст. 440 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана підприємству підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, що її заподіяла.
Кримінально-правові заходи застосовуються до осіб, які здійснили злочини або замах на злочин(-и) проти власності і майнових інтересів КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ. Аграрно-правовій відповідальності присвячено спеціальний розділ цього підручника.
РозділXII
ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА
ДЕРЖАВНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ
ПІДПРИЄМСТВ
§ 1. Державне сільськогосподарське підприємство як суб'єкт майнових прав
1. Під правовим режимом майна державного сільськогосподарського підприємства розуміється сукупність правових норм, якими забезпечується поєднання права державної власності з правом повного господарського відання підприємства закріпленим за ним державним майном; права та обов'язки підприємства як юридичної особи, його органів управління і трудового колективу щодо використання майна і розпорядження ним у процесі виробництва і соціальної діяльності; майнові відносини з іншими юридичними особами і громадянами, а також встановлені правовими засобами порядок і умови гарантування права державної власності та майнових прав ДСГП, захисту права державної власності і майнових прав та інтересів підприємства, його трудового колективу і працівників.
Право власності в Конституції України розглядається крізь призму права його суб'єктів. У ст. 13 Основного Закону записано, що всі суб'єкти права власності рівні перед законом. Про право державної та комунальної власності йдеться в ст. 40 Конституції, в якій сказано, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Згідно з Законом "Про власність" (ст. 31) державна власність в Україні за видами ділиться на загальнодержавну (республіканську) і комунальну.