2. Юридичну основу регулювання договірних відносин між суб'єктами аграрного підприємництва та заготівельними організаціями споживчої кооперації, з одного боку, та ППГГ — з іншого, становлять закони "Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про господарські товариства", "Про споживчу кооперацію", а також Цивільний кодекс України.
3. Одне з важливих місць посідають договори з участю ППГГ, за яким власники цих господарств продають КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) та заготівельним підприємствам споживчої кооперації (ЗПСК) велику рогату худобу і свиней, фрукти, ягоди, картоплю, часник, цибулю тощо. За своєю юридичною суттю вони є договорами купівлі-продажу. Їхнім
предметом є обов'язок власника ППГГ продати обумовлений договором асортимент та обсяг, а КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ, ЗПСК) — прийняти й сплатити вартість отриманого асортименту та обсягу продуктів харчування, продовольства рослинного і/чи тваринного походження.
4. Важливе місце посідають договори власників ППГГ із приводу вирощування в них молодняка великої рогатої худоби, свиней, птиці, кролів, що належать КСГП (СпС, АСГТ, ТОВ, ВСГК, ДСГП). Предметом цього договору є трудова діяльність власників ППГГ, спрямована на вирощування, відгодівлю худоби й птиці, та передача їх після цього КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ). У договорі зазначається кількість худоби чи птиці, що передаються на дорощування й відгодівлю, строк передачі їх виконавцеві та наступне повернення КСП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ), а також жива вага кожної голови молодняка худоби або птиці, що відгодовуватиметься, та їхня загальна вага на час передання на дорощування. Згідно з договором на КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) покладається обов'язок передати власникові ППГГ худобу й/чи птицю на дорощування, продати корми власного виробництва й зерно, за існуючими закупівельними цінами (наприклад, державного контракту), інші корми — за їх плановою собівартістю, а покупні корми — за цінами придбання включно з витратами на доставку.
За договором на КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) може бути покладений обов'язок надавати допомогу власникам ППГГ у будівництві та обладнанні приміщень для худоби й/чи птиці, виділяти коней, транспортні засоби для обробітку земельних ділянок, заготівлі сіна, інших кормів та їх доставки до місця тримання і відгодівлі худоби й/чи птиці. На нього покладається обов'язок забезпечити своїми силами чи коштами зооветеринарне обслуговування худоби й/чи птиці, що знаходяться на дорощуванні.
Колективне сільськогосподарське підприємство (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) зобов'язане також прийняти худобу й/чи птицю в кількості та в строки, обумовлені договором, і розрахуватися зі своїм контрагентом — власником ППГГ у 10-денний строк. Воно зобов'язане оплатити кожний кілограм живої ваги починаючи від поставної (ваги на час передання худоби в ППГГ) зі знижкою на вагу наповнення шлунково-кишкового тракту за цінами згідно з домовленістю (на
практиці — не більше закупівельних цін за державним замовленням на худобу й/чи птицю відповідної кондиції).
Ціни на худобу й/чи птицю відповідної кондиції визначаються договором як його принципова умова. За бажанням власника ППГГ замовник — КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ), розраховуючись із ним, зобов'язаний продати власникові ППГГ до 20 відсотків одержаної ваги з кожного виду худоби й/чи птиці або продуктів забою в перерахунку за відповідними коефіцієнтами для кожного виду худоби, за цінами, встановленими для розрахунків із громадянами — власниками ППГГ.
Чинним Типовим договором (п. 2.1) встановлено обов'язок КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) надати власникові ППГГ право на одержання додатково до присадибної земельної ділянки певної земельної площі, в тому числі: ріллі, луків, інших угідь на строк дії договору. Додаткові земельні ділянки зазвичай становлять вільну частину присадибних земель або земель, що тимчасово не використовуються КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП). Останні можуть дозволяти громадянам, які займаються за договором дорощуванням молодняка й/чи птиці, випасати власну худобу (птицю) на пасовищах. Сінокоси і випаси надаються з таким розрахунком, щоб власники ППГГ могли ними скористатись і для власної худоби та птиці. На КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) покладаються обов'язки здійснювати відповідні роботи для поліпшення цих угідь.
У разі виникнення страхового випадку КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) зобов'язане виплачувати власникам ППГГ страхову винагороду в частці, що випадає на неотрима-ний приріст ваги худоби чи птиці.
Згідно з договором власник ППГГ, який займається дорощуванням худоби й/чи птиці, зобов'язаний прийняти їх та утримувати відповідно до зоотехнічних і ветеринарних вимог. Він зобов'язаний виростити й передати КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) поголів'я худоби й/чи птиці обумовленої ваги і кондиції, оплатити отримані послуги, що надавало йому КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ), а також будівельні матеріали: власного виробництва замовника — за плановою собівартістю, а придбані замовником — за ціною придбання включно з витратами на їх доставку власникові ППГГ.
5. Відносини з приводу закупівлі молока у власників ППГГ регулюються відповідним договором, сторонами якого є власник ППГГ, в якому є молочна худоба, а також КСГП (СпС, ВСГК, АСГТ, ТОВ) чи ДСГП. Ініціатором укладення такого договору мають бути відповідні представники правління КСГП (СтіС, ВСГК, АСГТ) та дирекції ДСГП чи АСГТ.
Суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін виникають на основі укладеного ними договору, зміст якого визначається Типовим договором і сторонами. Згідно з договором власник ППГГ бере на себе зобов'язання продати господарству (КСГП, СпС, ДСГП тощо) лишки молока у визначеній договором кількості протягом року, з конкретизацією обсягів поставки щоквартально. При державних закупівлях молоко має відповідати вимогам, що ставляться до нього (жирність, охолодженість, непрокислість тощо) та до продуктивної худоби (стан здоров'я та ін.). На власників корів покладається також обов'язок оплатити надані їм господарством послуги (оранка і боронування земельних ділянок, заготівля і доставка кормів тощо). Оплачуються ці послуги за їх фактичною собівартістю. Власники ППГГ зобов'язані також оплатити вартість отриманих кормів за цінами, що визначені в договорі.
Згідно з договором господарство зобов'язане своєчасно прийняти молоко та оплатити його вартість за цінами, визначеними договором (на практиці — не вище існуючих закупівельних цін). Розрахунки між сторонами мають проводитись не рідше одного разу на місяць.
За договором на господарство покладаються обов'язки продавати власникам ППГГ корми власного виробництва, зокрема зерно — за існуючими закупівельними цінами, інші корми — за їх фактичною собівартістю, а покупні — за цінами придбання, включаючи витрати на доставку в кількості, обумовленій договором.
На господарство покладається також обов'язок надавати власникам ППГГ земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби на визначений договором строк і, в разі необхідності, сприяти власникам ППГГ у підвищенні родючості угідь. Господарство може взяти на себе обов'язок надати ППГГ допомогу в заготівлях і доставці кормів, обробітку присадибної ділянки. З метою сприяння розвиткові ППГГ на КСГП і ДСГП, що є сторонами в договорі, покладається
обов'язок забезпечувати власників послугами спеціалістів сільського господарства, зокрема зооветслужби.
КСГП (СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП) можуть за волевиявленням власників ППГГ надавати останнім грошовий аванс для придбання необхідних для виробництва продукції тваринництва, інвентарю, матеріалів та засобів малої механізації сільськогосподарських робіт.
6. За невиконання або неналежне виконання взятих зобов'язань сторони несуть майнову відповідальність згідно з нормами чинного цивільного законодавства. Так, у разі загибелі (падежу) худоби й птиці з вини власника ППГГ останній зобов'язаний відшкодувати КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) збитки, виходячи з вартості поставної ваги тварин і птиці за існуючими державними закупівельними цінами. В разі вимушеного забою худоби (птиці) його продукти, придатні для споживання, здаються КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) за цінами згідно з домовленістю (на практиці — не вище існуючих закупівельних за державним замовленням на худобу і птицю у живій вазі). При цьому оплачується лише вага, яку становить одержаний приріст живої ваги, починаючи від поставної зі знижкою на вагу наповнення шлунково-кишкового тракту. Сторони за договором зобов'язані додержувати вимог оформлення випадку загибелі худоби або птиці спеціальним актом. В цьому акті зазначається причина загибелі або вимушеного забою худоби, з чиєї вини трапився випадок тощо. До складу створюваної у цьому випадку комісії залучаються спеціалісти КСГП (СпС, ВСГК, ДСГП, АСГТ) і державної ветеринарної служби. Складений акт розглядається і затверджується виконавчим органом КСГП (СпС, ДСГП, АСГТ).
РозділX
ДЕРЖАВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
§ 1. Характеристика державно-правового регулювання сільського господарства
1. Україна — аграрно-промислова держава, а це зумовлює суспільну необхідність відповідного державно-правового регулювання сільського господарства, обсягового аграрного законодавства та сучасної системи органів державного управління цією першорядною галуззю народного господарства. Саме вона виробляє продукти харчування, сільськогосподарську сировину для легкої промисловості. Виходячи із діалектичного взаємозв'язку і взаємозалежності цілого ряду суспільних економічних виробничо-господарських і ринково-економічних і соціальних факторів, державно-правове регулювання спрямоване на визначення цілей, завдань і змісту аграрної політики держави та забезпечення її реалізації. Остання зумовлена суспільною потребою відповідного законотворчого і нормативно-правового закріплення та належного правозастосування в цих ланках державних владних і виконавчих структур, усій системі колективних, державних і приватних товаровиробників та підприємців.