РозділXV
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПІДПРИЄМСТВОМ
§ 1. Характеристика управління державним сільськогосподарським підприємством
1 У загальному плані соціальне управління розглядається діяльність держави, її органів, недержавних суб'єктів управлінської діяльності, що спрямована на організацію соціальних і виробничих процесів, виконання завдань і функцій об'єкта управління. За допомогою управління забезпечується узгодженість між індивідуальними діями, роботами; цілеспрямований вплив на осіб, котрі ці дії, роботи виконують.
Управління сільським господарством і державними сільськогосподарськими підприємствами, здебільшого радгоспами, належить до одного з видів соціального управління. Йому І притаманні більшість тих же принципів, що й управлінню іншими суб'єктами господарювання. Це пояснюється тим, що технологія сільськогосподарського виробництва (тваринництва і рослинництва), яка стосується технічного аспекту організації, за своїм змістом є незалежною від форм власності Та обумовлених ними форм господарювання.
Сільськогосподарська діяльність, як об'єкт управління в сільськогосподарському підприємстві (державному чи колективному), кооперативі, в підсобному господарстві промислової о підприємства, в селянському (фермерському) господарстві,неодмінно пов'язана з використанням землі як засобу виробництва, його сезонністю, кліматичними факторами тощо. В кожному з цих суб'єктів господарювання потрібно: дотримуватись викликаних кліматичними умовами строків посівів, догляду за ними і збиранням врожаю, забезпеченням чергування сівозмін, правил підвищення родючості грунтів і боротьби зі шкідниками; добором сортів насіння і посадкового матеріалу, дотриманням правил селекції, а також правил ведення тваринництва і племінної справи та вимог ветеринарної медицини.
Дотримування суто сільськогосподарських правил має поєднуватись із вжиттям заходів щодо зберігання і реалізації сільськогосподарської продукції, закупівлі сільськогосподарської техніки, устаткування і, нарешті, з отриманням прибутку як узагальнюючою ознакою господарської діяльності.
Отже, об'єктом управління в сільськогосподарському підприємстві, незалежно від форми власності, є сільськогосподарська діяльність, що здійснюється переважно селянами, працівниками, які безпосередньо займаються сільським господарством. До нього належать: земля, на якій ця діяльність здійснюється, а також рослини і тварини, техніка, хімічні засоби захисту рослин, органічні та мінеральні добрива, тваринницькі ферми, склади, інші господарські будівлі, готова продукція рослинництва і тваринництва, грошові кошти.
Що стосується працівників радгоспів та інших ДСГП, то об'єктами управління вони виступають як працівники, зайняті рослинництвом, тваринництвом, як механізатори, будівельники, водії, обслуговуючий персонал, керівники підприємств і підрозділів, спеціалісти сільського господарства. Керівники підприємств і підрозділів та окремі спеціалісти одночасно виступають і як об'єкти управління, і як його суб'єкти.
Головним в об'єкті управління є людина — працівник сільського господарства, який виступає перед управлінням у різних ролях, його поведінка.
2. В умовах ринкової економіки, її багатоукладності суб'єктний склад управління розширюється. Основною рисою, яка характерна для будь-якого підприємства, є те, що ним управляє його власник або уповноважена ним особа. З цього випливає, що державним сільськогосподарським підприємством управляє держава. Оскільки держава — поняття узагальнююче, широке і вживається для різних аспектів її діяльності, то правильним буде сказати, що державним підприємством управляє уповноважений нею орган. Таким виступає директор радгоспу чи іншого ДСГП, призначений (найнятий) на цю посаду міністерством, відомством, якому підпорядковане підприємство. Здебільшого — це Міністерство агропромислового комплексу України, якщо підприємство засноване на загальнодержавній власності, або ж обласна чи районна рада та місцева державна адміністрація.
Якщо побудувати структуру органів управління державним сільськогосподарським підприємством, яке підпорядковане
Міністерству сільського господарства і продовольства, то вона буде такою:
Верховна Рада України;
Президент України;
Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України;
Міністерство агропромислового комплексу України;
обласне управління сільського господарства, обласна рада;
районне управління сільського господарства, районна рада;
державне сільськогосподарське підприємство.
Можна зробити декілька модифікацій цих схем, виходячи з того, що окремі підприємства підпорядковані безпосередньо районній раді, інші — обласній раді, а деякі з них — Мін-агропрому.
Таким чином, директор ДСГП від імені органу державного управління уповноважений управляти державним майном, загальнодержавною чи комунальною власністю, а також виробництвом. Призначення заступників керівника підприємства, спеціалістів і керівників підрозділів здійснюється керівником підприємства відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" і КЗпП України.
3. За умов ринку державні сільськогосподарські підприємства мають пристосовуватись до нових взаємовідносин із споживачами сільськогосподарської продукції, постачальниками техніки, мінеральних добрив, інших матеріально-технічних ресурсів, з підприємствами та організаціями, а також із громадянами. Якщо принципові планово-регулювальної економіки відповідали командно-адміністративні методи управління, жорсткий централізм, то принципові товарно-грошових відносин притаманні економічні методи управління, господарська самостійність підприємства та його керівника, свобода маневру, підвищення ролі власника майна і трудових колективів у розв'язанні виробничих і соціальних питань підприємства.
Звуження сфери вертикальних і розширення горизонтальних зв'язків ДСГП, перехід на повний госпрозрахунок і самофінансування створюють передумови для забезпечення поєднання прав власника щодо господарського використання свою майна і самоврядування трудового колективу, розширення господарської самостійності підприємства у вирішенні
внутрішньогосподарських і зовнішніх питань, для зменшення, а згодом і усунення впливу міністерств і відомств, територіальних державних органів.
Згідно з законодавством сільськогосподарські підприємства незалежно від форми власності, на базі якої вони функціонують, користуються рівними правами у вирішенні своїх виробничих і соціальних питань. Вони мають рівні можливості для організації сільськогосподарського виробництва, створення умов для задоволення економічних і соціальних інтересів підприємства і членів трудового колективу.
4. Основні принципи управлінської діяльності на підприємствах незалежно від форм власності закріплено в Законі "Про підприємства в Україні", їх слід вважати відправними при розгляді спеціальних принципів управлінської діяльності на державних сільськогосподарських підприємствах, які випливають із специфіки організації аграрного виробництва, пов'язаного з рільництвом.
До основних принципів управління ДСГП, які випливають із законодавчих актів про підприємства, належать:
а) поєднання прав власника щодо використання свого майна і самоврядування трудового колективу;
б) розмежування форм і методів участі в управлінні власника майна, уповноважених ним органів і колективу. Для державного сільськогосподарського підприємства суб'єктом власності буде адміністративно-територіальна одиниця, Автономна Республіка Крим або держава Україна в цілому залежно від підпорядкування підприємства. Уповноваженими власником органами будуть директор (керівник підприємства), вищестоящі органи державного управління. Компетенція керівника та уповноважених органів визначається відповідними органами, які виступають від імені держави, а компетенція трудового колективу — законодавчими актами та статутами;
в) поєднання і розмежування в управлінні інтересів власника і колективу. Узгодження таких інтересів забезпечується трудовими і колективними договорами, створенням умов для участі колективу в управлінні підприємством;
г) контрактна форма призначення міністерством чи іншим органом керівника підприємства, який виступає в ролі уповноваженого власником органу;
д) підзвітність керівника власникові та трудовому колективу,
є) законність в управлінні та відповідальність органів управління і посадових осіб за результатами управління і господарської діяльності, а також відповідальність власника за законність прийнятих ним рішень і створення умов для належної організації виробництва.
Поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і самоврядування трудового колективу підприємства — основний принцип управлінської діяльності власника, уповноважених ним органів і колективу, покликаний забезпечити у процесі сільськогосподарського виробництва раціональне використання майна, землі та інших природних ресурсів, майнових прав власника, майнових і трудових прав колективу та його членів. Наділяючи ДСГП землею в постійне користування, закріплюючи за ними засоби виробництва, інше майно з правом повного господарського відання, вносячи в розвиток господарства капітальні вкладення, інші форми інвестицій, власник (у даному разі держава) може розраховувати на певну віддачу від господарської діяльності, досягнення закріплених у Статуті підприємства цілей і завдань, на одержання запрограмованої кількості сільськогосподарської продукції відповідної якості, прибуткове господарювання і розв'язання соціальних завдань.