Найвищим органом управління спільного підприємства є збори уповноважених представників підприємств-учасників (власників майна). Вони мають кількість голосів залежно від розмірів і частки майнової участі.
Збори уповноважених представників підприємств-учасників обирають раду підприємства, її голову — директора і членів ревізійної комісії. Відповідно до статуту виробнича структура спільного підприємства, а також штатний розпис і правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються його радою або ж зборами учасників підприємства.
3. Компетенція зборів колективу державного і спільного підприємства випливає з Закону "Про підприємства в Україні", зокрема з його вимог, що управління господарством здійснюється на основі поєднання принципу самоврядування колективу і прав власника щодо господарського використання майна.
До компетенції зборів трудового колективу підприємства, зокрема, належить:
а) вирішення питання, пов'язаного з викупом майна підприємства. Воно вирішується в разі переходу останнього в цілому на оренду, перетворення його в колективне підприємство, господарське або ж акціонерне товариство;
б) вирішення питання про укладення з адміністрацією підприємства колективного договору, розгляд його проекту і передача повноважень профспілковому комітетові або іншому органові підписати той від імені колективу;
в) обрання (відкликання) представників до ради підприємства від трудового колективу (в кількості, передбаченій статутом), заслуховування звітів про їхню діяльність;
г) обрання ради колективу і встановлення її функцій;
д) розгляд і вирішення відповідно до Статуту підприємства питання самоврядування трудового колективу;
е) визначення і затвердження переліку і порядку надання працівникам підприємства соціальних пільг;
є) участь у матеріальному і моральному стимулюванні праці, заохочення винахідницької та раціоналізаторської діяльності; порушення клопотання про представлення працівників до державних і урядових нагород.
Окремі з цих повноважень можуть належати до компетенції ради або ж вирішуватись в іншому порядку, передбаченому Статутом підприємства.
Трудовий колектив державного чи спільного підприємства, в якому частка держави чи місцевої ради у вартості майна складає більше 50 відсотків, а також колектив спільного підприємства, де частка у вартості майна господарств-учасників становить понад 50 відсотків, разом із засновником розглядає зміни й доповнення до Статуту підприємства, визначає умови наймання керівника, бере участь у вирішенні питання про виділ із складу підприємства одного чи декількох структурних підрозділів для створення нового підприємства. Разом із власником трудовий колектив вирішує питання про вступ і вихід з об'єднання підприємств, про оренду підприємства, створення на базі колективу орендарів для переходу на оренду і викупу підприємства. При частковому викупі майна трудовий колектив набуває права співвласника, а підприємство — статус спільного. Після повного викупу колектив набуває прав колективного власника.
4. Законом "Про підприємства в Україні" законодавче вирішено питання про поєднання в управлінні прав власника майна і самоврядування трудового колективу. Пункт 1 ст. 14 передбачає, що власник чи уповноважений ним орган можуть делегувати свої права з управління раді (правлінню) підприємства або іншому органові, передбаченому Статутом підприємства, який представляє інтереси власника і колективу. Таким чином, у своїй діяльності рада виражає інтереси власника і трудового колективу. Виходячи з цього, визначається компетенція ради підприємства і порядок її утворення.
5. З урахуванням основних положень законодавчих актів і практики їх застосування щодо делегування власником окремих повноважень раді підприємства в Статуті підприємства можна передбачити питання, що нею вирішуються:
визначення загальних напрямів економічного і соціального розвитку підприємства, порядку розподілу чистого прибутку; прийняття рішення про випуск цінних паперів підприємства, а також про придбання цінних паперів інших підприємств і організацій; вирішення питання про утворення і діяльність дочірніх підприємств, філій та інших відособлених підрозділів, входження підприємства в асоціації та об'єднання І вихід з них; прийняття рішення щодо зовнішньоекономічної діяльності підприємства; розгляд конфліктної ситуації між адміністрацією і трудовим колективом, вжиття заходів для їх вирішення; вирішення інших питань, передбачених статутом.
Рада підприємства вирішує віднесені до її компетенції питання на своїх засіданнях. Правила і порядок прийняття рішень радою регламентуються Статутом. В ньому, зокрема, може бути визначено, що рада правомочна приймати рішення, якщо на її засіданнях присутні не менше 2/3 обраних членів. Рішення приймаються простою більшістю голосів. Можуть бути встановлені й інші правила в обсягах, делегованих раді власником майна, тобто державним органом.
§ 3. Правове становище директора (керівника)
радгоспу та іншого державного сільськогосподарського
підприємства і його компетенція
1. Чинне законодавство визнає директора радгоспу, іншого ДСГК уповноваженою власником посадовою особою, якій довірено безпосереднє управління господарством, його виробничо-господарською і соціальною діяльністю, а також державною власністю. Одночасно директор радгоспу, іншого державного підприємства є членом трудового колективу і в його складі бере участь у самоврядуванні підприємства.
В умовах ринкової економіки, посилення методів захисту прав та інтересів власника змінився порядок призначення керівника підприємства, визначення його функцій і компетенції, відповідальності за результати управлінської діяльності, за стан справ на підприємстві.
2. Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" керівник підприємства наймається (призначається) власником чи обирається власниками майна. Виходячи з цього, директор державного підприємства призначається уповноваженим державою органом. Постановою Кабінету Міністрів України "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником пщприємства, що є у державній власності" від 19 березня 1993 р. встановлено, що найняття керівника державного підприємства, яке перебуває в державній власності та діє на основі Закону "Про підприємства в Україні", здійснюється міністерством, відомством або іншим органом, уповноваженим управляти цим підприємством, через підписання з ним контракту і призначення його на посаду.
Контракти як особлива форма трудового договору спрямовуються на забезпечення умов для ініціативності та самостійності працівника з урахуванням його індивідуальних здібностей і професійних навичок, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову й соціальну захищеність керівника підприємства. В них рекомендовано передбачати строк дії контракту, результати виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства, досягнення яких має забезпечити керівник, права, обов'язки й відповідальність сторін, умови організації та оплати праці, соціально-побутові та інші умови, необхідні керівникові для виконання зобов'язань, які беруться ним з урахуванням стану справ на підприємстві, його виробничих і фінансових можливостей, підстави для розірвання контракту. При цьому умови контракту не можуть погіршувати становище керівника державного підприємства, визначене чинним законодавством.
Найняття і звільнення керівників державних підприємств, які перебувають у загальнодержавній власності та входять до складу об'єднань, може здійснюватися за дорученням міністерства чи відомства його генеральним директором.
Контракт підписується керівником уповноваженого органу та особою, яка призначається на посаду керівника підприємства, і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Він може бути змінений тільки за згодою сторін. Розірвання контракту проводиться на підставах, встановлених чинним законодавством, а також передбачених сторонами в ньому. При цьому треба враховувати, що коло основних питань, які належать до компетенції директора, встановлено законодавчими актами, зокрема його право самостійно вирішувати питання діяльності підприємства, за винятком тих, які віднесені статутом до компетенції інших органів управління підприємством.
Детальніше компетенція керівника може бути визначена в Статуті підприємства. В ньому можна, наприклад, вказати, що керівник без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в усіх вітчизняних та іноземних підприємствах, у фірмах, організаціях, розпоряджається майном підприємства, укладає договори, в тому числі трудові, видає довіреності, відкриває в банках розрахунковий та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, затверджує штати виконавчого апарату дирекції, видає накази, дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників підприємства.
3. В Законі "Про підприємства в Україні" (п. 2 ст. 16) записано, що власник не має права втручатись в оперативну діяльність керівника підприємства. Це застереження особливо важливе для спільних підприємств, найвищий орган управління яких утворюється з представників господарств-учасників, які не беруть безпосередньої участі в управлінні підприємством.
Важливою гарантією забезпечення прав керівника підприємства з управління ним є встановлене Законом правило, що керівник підприємства може бути звільнений з посади до закінчення строку контракту на підставах, передбачених у контракті або чинному законодавстві.