Новацією сучасного правового регулювання орендних земельних правовідносин є той факт, що в якості таких об'єктів можуть бути також земельні ділянки громадян, що належать їм на праві на земельну частку (пай) у недержавному сільськогосподарському підприємстві відповідно до спеціальних землевпорядних проектів, які підлягають затвердженню загальними зборами членів сільськогосподарського підприємства або відповідних сільськогосподарських товариств.
Об'єктом орендних земельних правовідносин може бути й земельна ділянка, яка обмежена заставою, але виключно за згодою заставодержателя.
Вказана земельна ділянка сільськогосподарського призначення може, в свою чергу, передаватися орендарем у суборенду, але за умов його тимчасової непрацездатності (хвороби), інвалідності, призову на строкову військову службу до Збройних сил України, навчання з відривом від виробництва, обрання на виборну посаду в органи місцевого самоврядування, державної влади України.
Суб'єктами земельних орендних правовідносин в аграрному виробництві виступають орендодавці та орендарі. Відповідно орендодавцями є юридичні та фізичні особи, у яких вказані земельні ділянки перебувають на праві власності. Так, орендодавцями земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності є сільські, селищні та міські ради, а земельних ділянок, які перебувають у власності держави визнаються районні, обласні, міські (Київська, Севастопольська) державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України.
Орендарями земельних ділянок в аграрному виробництві можуть бути юридичні особи (сільськогосподарські колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, селянські (фермерські) господарства тощо) та громадяни, які орендують такі ділянки для сільськогосподарського виробництва, ведення особистого підсобного господарства та інших аграрних потреб. При цьому варто зазначити, що орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути тільки юридичні особи, установчими документами яких передбачено здійснення цього виду діяльності, або фізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.
Виникають орендні земельні правовідносини в аграрному виробництві з часу укладання та реєстрації договору оренди. В той же час підставою для укладання такого договору має бути рішення орендодавця. У разі набуття права на оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення на конкурентних засадах підставою для укладання цього договору мають бути результати конкурсу або аукціону.
Договір оренди земельної ділянки в аграрному виробництві с різновидом угоди про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання на обумовлений договором термін. Він укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Невід'ємною частиною такого договору має бути план або схема земельної ділянки.
Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення набирає чинності з часу досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації. Істотними умовами договору визнаються земельна ділянка, її розмір та місце розташування, термін договору дії, форма, розмір, порядок орендної плати та термін внесення платежу, цільовий характер використання, умови забезпечення якості, повернення ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження щодо використання ділянки, ризик випадкового пошкодження чи її знищення та відповідальність сторін договору. Недотримання істотних умов договору є підставою відмови у його реєстрації або визнання недійсним.
У договорі оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть визначатися сторонами й інші умови, що не суперечать чинному законодавству, які впливають на характер і зміст зобов'язань або зміну та припинення договірних домовленостей сторін.
Якщо земельна ділянка передається сільськогосподарським товаровиробникам у порядку відведення, то договір оренди на неї підписується після перенесення її меж на місцевість. Варто додати, що надання земельної ділянки в оренду сільськогосподарським товаровиробникам без зміни цільового призначення, межі якої визначені на місцевості, здійснюється без розроблення проекту її відведення. За інших умов має розроблятися проект відведення земельної ділянки, який стає складовою частиною договору оренди землі.
За загальним правилом договір оренди земель сільськогосподарського призначення визначається сторонами, але не більш як на п'ятдесят років. В той же час термін суборенди цієї категорії земель не може перевищувати строку дії договору оренди земельної ділянки. Такі договори підлягають державній реєстрації шляхом засвідчення печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої особи та зазначення форми реєстрації на всіх примірниках договору. Договір суборенди земельної ділянки може бути також нотаріально посвідчений за бажанням однієї із сторін.
Обов'язковою складовою частиною договору земельної ділянки сільськогосподарського призначення є встановлення прав та обов'язків орендодавця і орендаря. Зокрема, орендодавець зобов'язаний передати у користування земельну ділянку у стані, придатному для цільового використання, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю у користуванні нею та володінні на час чинності договору, обумовити у договорі права третіх осіб на земельну ділянку, яка орендується. В той же час орендодавець має право вимагати від орендаря використання орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням, своєчасного внесення орендної плати, форма якої встановлена законом або договором. Крім того, законодавство передбачає грошову, натуральну та відробіткову форму орендної плати та допускає їх поєднання. У разі оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, плата за оренду земель може справлятися виключно у грошовій формі.
Орендодавець має також право вимагати від орендаря додержання вимог екологічної безпеки землекористування та збереження родючості фунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, режиму використання водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони та територій, які особливо охороняються.
Відповідно, орендар зобов'язаний виконувати та дотримуватися вищезазначених вимог, забезпечувати режим використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначенця. Йому надається право на поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за умови належного виконання попередніх договірних орендних зобов'язань він може самостійно визначати напрями своєї сільськогосподарської діяльності, одержувати продукцію і доходи, здійснювати за згодою орендодавця відповідні меліоративні роботи, створювати ставки та водойми, інші об'єкти виробничого, житлового та культурно-побутового призначення, закладати багаторічні насадження; орендар має право на відшкодування витрат щодо поліпшення стану земельної ділянки, проведеного запопередньою згодою з орендодавцем, приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди землі. Орендар має право на захист його земельних прав, в тому числі на витребування орендованої ділянки з будь-якого незаконного володіння та користування, усунення перешкод у її використанні, відшкодування збитків, заподіяних його правам та інтересам, пов'язаним із орендою таких земель.
Сторони земельних орендних правовідносин мають право змінювати за взаємною згодою умови договору, а в разі недосягнення такої згоди — вирішувати спір у судовому порядку.
Розірвання договору оренди земельної ділянки також Можливе за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін, за рішенням суду у разі невиконання орендних зобов'язань чи випадкового знищення або пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає її використанню , умовами договору.
У передбачених законом випадках договір оренди земель сільськогосподарського призначення може бути припинений, зокрема, у разі дострокового розірвання, закінчення терміну чинності, одержання орендарем орендованої земельної ділянки у власність, примусового викупу (вилучення) земельної ділянки для забезпечення суспільного інтересу, відмови від виконання умов договору, ліквідації сільськогосподарських товаровиробників як юридичних осіб або смерті громадян-орендарів, засудження до позбавлення волі тощо.
Усі розбіжності сторін орендних земельних правовідносин в аграрному виробництві підлягають вирішенню у судовому порядку, а винні особи можуть притягатися до різних видів юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання орендних зобов'язань.
§ 5. Відповідальність за порушення вимог
ефективного використання земель та інших
природних ресурсів в аграрному виробництві
Відповідальність за порушення вимог ефективного природокористування в сільському господарстві складає сукупність юридичних засобів, які забезпечують примусове виконання санкцій, що накладаються на винних осіб. Найбільш поширеними є майнова, адміністративна та кримінальна відповідальність.
1. Майнова відповідальність передбачає можливість компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про використання земель та інших природних ресурсів. Компенсація може мати місце внаслідок правомірних дій у разі вилучення земель та інших природних ресурсів для громадських і державних потреб, винного заподіяння шкоди власнику чи користувачам природних ресурсів і компенсації державою шкоди, яка виникла з вини екологічно шкідливих виробництв, тобто компенсація шкоди за "чужу вину".