Кожне акціонерне товариство має свій статутний фонд, який визначається для створення товариства та забезпечення його діяльності, його розмір визначений і відображений в акті оцінки майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства (наприклад, Білоцерківського елеватору), що складений згідно із Методикою оцінки вартості майна під час приватизації.
У своєму Статуті акціонерне товариство визначає розмір статутного фонду. Наприклад, у Статуті дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Вознесенського комбінату хлібопродуктів розмір статутного фонду" дорівнює 5704148,00 гривень. Майно підприємства складається з основних фондів та обігових коштів, інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства, що є власністю компанії, закріплюється за акціонерним товариством, належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи це право, підприємство володіє і користується зазначеним майном.
Прибуток акціонерного товариства є власністю компанії і утворюється з надходжень від господарської та комерційної діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці, а також розрахунків з бюджетом та внесення й інших обов'язкових платежів, встановлених чинним законодавством. Частина чистого прибутку, одержаного після зазначених розрахунків, які передаються у розпорядження акціонерного товариства, визначається правлінням компанії.
Статут Вознесенського комбінату хлібопродуктів визначає компетенцію органів управління (пункт 6). Органами управління є: вищий орган управління компанією, правління, голова правління, директор підприємства. Повноваженнями вищого органу управління є: затвердження річних результатів діяльності підприємства, звітів, висновків ревізійної комісії компанії щодо діяльності підприємства; прийняття рішення про реорганізацію та ліквідацію підприємства; затвердження Статуту підприємства та змін і доповнень до нього та ін. До компетенції правління компанії належить також визначення основних напрямів діяльності підприємства; затвердження граничних рівнів розцінок на послуги підприємства щодо збереження, переробки і реалізації зерна, борошна, комбікормів та олійних культур; прийняття рішення про створення філій, представництв, дочірніх підприємств Вознесенського комбінату хлібопродуктів; затвердження планів розподілу прибутків та покриття збитків підприємства; доведення підприємству обов'язкових для виконання завдань та замовлень; затвердження матеріалів ревізій і перевірок, звітів директора підприємства; призначення незалежної аудиторської фірми для перевірки діяльності підприємства.
Статутом визначаються повноваження голови правління компанії і директора підприємства.
Правове регулювання трудових взаємовідносин між акціонерним товариством і його працівниками провадиться відповідно з трудовим договором і КЗпП України.
§ 4. Договори про закупівлю зерна і олійних культур
1. З метою задоволення потреб у продовольстві держава дає сільськогосподарським товаровиробникам відповідне замовлення. Завдяки цим замовленням забезпечуються продовольством міністерство оборони, міністерство охорони здоров'я, міністерство внутрішніх справ, обновляються і поповнюються державні запаси. На основі цих замовлень дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" з однієї сторони та сільськогосподарські товаровиробники (КСГП, ВСГК, АСГТ, ДСГП та селянські (фермерські) господарства) з іншої, укладають договори на закупівлю пшениці, жита, ячменю, гречки, проса, сої і олійних культур (насіння соняшнику, рапсу) та ін. Аграрно-договірні правовідносини, які виникають при цьому, є предметом аграрного права, а за своєю економіхо-прзвовою сутністю розглядаються як господарчо-підприємнцькі відносини.
Суспільні відносини щодо закупівель зерна і олійних культур мають важливе значення, вони потребують державно-правового врегулювання на рівні законів і підзаконних актів. З цією метою Кабінет Міністрів України 12 листопада 1993 р. прийняв постанову "Про Державний контракт і державне замовлення на сільськогосподарську продукцію, сировину і продовольство на 1994 р." і "Про порядок формування та розміщення державного контракту і державного замовлення у
1994 році". Останньою передбачено, що підприємства незалежно від форм власності можуть подавати органам державної виконавчої влади, які формують державний контракт і державне замовлення, пропозицію про включення їхньої продукції в обсяг майбутніх закупівель. При цьому має бути письмове підтвердження держзамовником потреби в цій продукції та наявності коштів на її оплату виконавцем держконтракту і щоб держзамовлення забезпечувалось матеріально-технічними ресурсами. Для укладання договору до сторін доводяться обсяги держконтракту і держзамовлення.
Регулюванню суспільних відносин стосовно державних закупівель сільськогосподарської продукції і продовольства приділяє увагу Закон "Про поставки продукції для державних потреб", прийнятий Верховною Радою України 22 грудня
1995 р. Цей Закон визначає державних замовників, виконавців державного замовлення, регулює інші важливі питання. Згідно з цим Законом виконавець державного замовлення в разі невиконання зобов'язань за державним контрактом, крім сплати неустойки, відшкодовує замовникові збитки в повному обсязі, які були завдано неналежним виконанням (ст. 4) У цій статті закону передбачено можливість відмови замовника від закупівлі продукції, що виготовлена за держконтрактом навіть і не з причини невідповідності вимогам якості (абз. 2 п. 5). При цьому виконавець самостійно реалізовує продукт на свій розсуд, а замовник відшкодовує виконавцеві додаткові витрати, пов'язані з реалізацією, а в разі неможливості реалізації — завдані йому збитки і неодержані прибутки.
2. На подальше вдосконалення закупівель сільськогосподарської продукції і продовольства спрямована постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування обсягів сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб та їх реалізації з державних ресурсів через біржовий товарний ринок" від 19 грудня 1997 р.
Згідно з затвердженим Порядком формування обсягів сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб їх реалізація з державних ресурсів через біржовий товарний ринок проводиться за окремими видами сільськогосподарської продукції і продовольства, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України на кожний бюджетний рік на підставі пропозицій Державної комісії з питань ринку продовольства. Цей перелік затверджується щорічно у місячний термін після прийнятого Верховною Радою України "Закону України про державний бюджет України". Закупівля та реалізація сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб здійснюються на біржовому товарному ринку шляхом укладення контрактів на товарних біржах. Ціоперації можуть виконувати державні та недержавні підприємства, установи і організації, визначені на конкурсних засадах. Цією постановою Уряду на Державну комісію з питань ринку продовольства покладається обов'язок здійснювати оперативне управління і контроль за дотриманням порядку формування та закупівлі сільськогосподарської продукції продовольства у визначених обсягах та їх реалізацію з державних ресурсів через біржовий товарний ринок.
При виконанні аграрно-договірних зобов'язань особливо важливим є питання про ціни, за якими товаровиробники сільськогосподарської продукції і продовольства реалізують свій товар закупівельникові. Нормативно-правовому вирішенню питання про ціни приділена увага в Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування обсягів та закупівлі зерна і сортового насіння зернових культур за державним замовленням" від 4 лютого 1997 р. Цією постановою передбачено, що вартість зерна і сортового насіння зернових культур, яке надійшло від сільськогосподарських товаровиробників за державним замовленням в рахунок наданих авансів грошима та насінням, закупівельні підприємства зараховують до державних ресурсів, виходячи із середньозважених цін, що фактично склалися на біржових торгах України та застосовані контрактами на момент поставки зерна і сортового насіння. Решта зерна і сортового насіння після погашення авансів сплачується з розрахунку середньозважених цін, які склалися на біржових торгах України, застосовані контрактами на момент його оплати, але не нижче цін, що діяли на момент його поставки (п. 9.).
3. Різновидом аграрно-договірних зобов'язань підставно розглядати державний контракт на закупівлю сільськогосподарської продукції і продовольства, який укладається між закупівельною організацією в особі дочірнього підприємства
Державної акціонерної компанії "Хліб України", яким є місцеве закупівельне підприємство. Таким підприємством є державне акціонерне товариство, наприклад, Вознесенська продовольча компанія. Обов'язковими елементами договору є: визначення сторін за договором, предмет договору, строки виконання зобов'язання, ціна на товарну продукцію, порядок взаєморозрахунків, майнова відповідальність в разі невиконання або неналежного виконання договору.
При укладанні договору сторони, як правило, зважають на економічний стан сільськогосподарського товаровиробника і в ряді випадків надають йому в порядку виконання умов договору аванс у вигляді пального та/або запасних частин до сільськогосподарської техніки, які використовуються сільськогосподарським підприємством. Так, контрактом між КСГП "Нібулон" і Вознесенським державним хлібопродуктовим підприємством передбачено, що товаровиробник має продати в рахунок державного замовлення продукцію, що має відповідну якість, в кількості, асортименті та в обумовлені строки: одну тисячу тонн. Ціна за одну тонну — 270 гривень. Строк продажу — до 1 вересня 1997 р. Заготівельник зобов'язується перерахувати товаровиробнику 135 гривень за одну тонну законтрактованого зерна та сортового насіння. За контрактом з КСГП "Трудове" Вознесенського району Миколаївської області передбачено, що заготівельник в свою чергу бере на себе зобов'язання видати аванс у вигляді нафтопродуктів у розмірі 50 відсотків вартості законтрактованої продукції не пізніше 15 червня 1997 р. за еквівалентами: за 1 тонну дизельного палива — 2,55 тонн пшениці третього класу, 2,65 тонн пшениці п'ятого класу; за одну тонну бензину — 2,35 тонни пшениці третього класу та 3,0 тонни пшениці п'ятого класу.