Смекни!
smekni.com

Аграрне право України книга (стр. 108 из 149)

Вказані об'єкти передаються у комунальну власність за рі­шенням загальних зборів членів підприємства чи зборів упов­новажених колективних сільськогосподарських підприємств або за рішенням органів, уповноважених розпоряджатися майном підприємств інших форм недержавної власності.

Передача об'єктів соціальної сфери у комунальну влас­ність, адміністративно-територіальних одиниць здійснюється лише за згодою органів місцевого самоврядування.

Передача об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність здійснюється відповідно до Положення про поря­док передачі у комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському відданні або в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року.

§ 3. Правове забезпечення наукових досліджень та підготовки кадрів для села

1. Національною програмою розвитку сільськогосподар­ського виробництва України передбачається спрямувати нау­кове забезпечення на створення умов для агропромислового виробництва до передових науково-технічних розробок і тех­нологій, ефективного використання і дальшого розвитку нау­ково-технічного потенціалу країни. Кадровий потенціал аг­рарної науки передбачається зосередити на розробці нових та удосконаленні існуючих виробництв наукомісткої і експортно потенційної продукції, реалізації цільових комплексних програм "Агропродкомплекс", "Енергозбереження", створення національних аграрних науково-технічних центрів тощо.

Правове забезпечення наукових досліджень та підготовки кадрів для села здійснюється перш за все за нормами чинного законодавства України щодо розвитку науки та науково-тех­нічного прогресу, про освіту, зайнятість населення, нормами соціально-трудового законодавства, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села" фінансування наукових дослід­жень з проблем соціального розвитку села та агропромисло­вого виробництва здійснюється в основному за рахунок дер­жавного бюджету.

Дослідні та дослідно-експериментальні господарства є са­мостійними у визначенні своєї господарської діяльності, роз­витку зв'язків з промисловими підприємствами та зарубіжни­ми партнерами. Доходи від освоєння науково-технічних но­вовведень в агропромисловому виробництві протягом 5 років не оподатковуються.

2. Належне функціонування складових економічного ме­ханізму АПК в умовах запровадження ринкових відносин і соціальний розвиток неможливі без адекватного кадрового і наукового забезпечення. Тому не випадково чинне законо­давство про підприємства, освіту, працю, підприємництво, соціальний розвиток села тощо передбачає основні форми підготовки спеціалістів для потреб народного господарства і соціального розвитку. Згідно з п. З ст. 26 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. (з на­ступними змінами і доповненнями), підприємство здійснює підготовку кваліфікованих робітників та спеціалістів, їх еко­номічне і професійне навчання у власних навчальних закла­дах або за угодами в навчальних закладах, підпорядкованих державним органам освіти, іншим відомствам і підприєм­ствам. Підприємство надає пільги працюючим випускникам професійно-технічних, середніх спеціальних та вищих нав­чальних закладів.

Підготовка і перепідготовка спеціалістів для соціальної сфери села здійснюється за рахунок коштів державного бюд­жету через систему державних закладів освіти і науки. Зако­нодавством України визначаються основні форми підготовки спеціалістів і підвищення їх кваліфікації. Відповідно до ста­тей 25, 28, 31—33, 40 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями), підготовка спеціалістів для села може здійснюватись через за­гальну середню освіту, професійні навчально-виховні закла­ди, вищу освіту, підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів. Професійні навчально-виховні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації грома­дян за державним замовленням, а також за договорами з під­приємствами, установами, організаціями, окремими громадя­нами. Професійні навчально-виховні заклади можуть мати одне або декілька базових підприємств (об'єднань, організа­цій), для яких вони готують робітничі кадри і відносини з якими регулюються на основі договорів. Учні державних про­фесійних навчально-виховних закладів терміном навчання 10 і більше місяців перебувають на повному утриманні держави. Законом України "Про освіту" визначаються види вищих навчальних закладів, у яких можуть здійснюватись підготовка і перепідготовка кадрів: технікум (училище), коледж, інсти­тут, консерваторія, академія, університет та інші).

3. Відповідно до ст. 22 Закону України "Про пріоритет­ність соціального розвитку села та АПК у народному госпо­дарстві, в усіх вищих навчальних закладах (університети, ін­ститути, коледжі, технікуми тощо) встановлюється квота прийому сільської молоді, яка є обов'язковою для виконання.

Порядок та умови квотування, а також використання випуск­ників визначаються Урядом.

Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації спе­ціалістів та робітничих кадрів для виробничої і соціальної сфери села у державних навчальних закладах проводяться за рахунок державного і місцевого бюджетів, а також на підставі договорів між навчальними закладами, підприємствами, ор­ганізаціями.

Перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів ро­бітничих кадрів є обов'язковими і здійснюються періодично в строки, визначені державними органами. В разі невиконання договорів на перепідготовку і підвищення кваліфікації пра­цівників колективні сільськогосподарські підприємства, рад­госпи, інші державні підприємства, селянські (фермерські) господарства відшкодовують матеріальні витрати у державний і місцевий бюджети в порядку, визначеному Урядом.

§ 4. Правове регулювання житлового будівництва на селі

І. Одним з головних напрямів відродження сіл України, поліпшення демографічної ситуації у державі чинне законо­давство визначає будівництво житла для працівників сільсь­кого господарства, підприємств агропромислового комплек­су, освіти, культури, побутового обслуговування тощо. Націо­нальною програмою розвитку сільськогосподарського вироб­ництва ставиться завдання досягти введення в дію щорічно до 2000 року 4,2 млн кв. метрів житла зі збільшенням до 5,6 млн кв. метрів у наступні роки; при цьому будуть створені умови, при яких переважна більшість житла споруджуватиметься ін­дивідуальними сільськими забудовниками, яким будуть нада­ватись довгострокові пільгові державні кредити залежно від демографічної ситуації населених пунктів та регіонів.

Регулювання суспільних відносин, які виникають у проце­сі будівництва житла у сільській місцевості здійснюється нині Законом України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу", нормами земельного, цивільного законодавства і спеціальних нормативних актів. При цьому слід мати на увазі, що правове регулювання жит­лового будівництва на селі залежить від виду відносин, суб'єктного складу останніх та ряду інших обставин. Нині будівництво житла у сільській місцевості може проводитись під­рядним способом підприємствами системи Украгробуду як за кошти державного бюджету, так і окремих товаровиробників; господарським способом за рахунок коштів сільськогоспо­дарських товаровиробників; а також шляхом індивідуального житлового будівництва. Тому при регулюванні відносин, які виникають при реалізації перших двох способів будівництва житла слід застосовувати норми цивільного законодавства про договори на капітальне будівництво та містобудівельні законодавчі акти, пов'язані з проектуванням і забудовою сільських населених пунктів. Що стосується правового забез­печення індивідуального будівництва, то крім містобудівель­ного законодавства, регулювання суспільних відносин має здійснюватись нормами Закону "Про пріоритетність соціаль­ного розвитку села та АПК", а також прийнятою на його ви­конання постановою Ради Міністрів України від 15 грудня 1990 р. "Про додаткові заходи щодо розвитку індивідуального будівництва на селі та поліпшення соціально-демографічної ситуації у трудонедостатніх господарствах”.

2. Чинним законодавством України передбачається, що селу має надаватись перевага над містом (з розрахунку на ду­шу населення) у спорудженні житла та інших об'єктів соці­ально-культурного і побутового забезпечення. Ці переваги полягають у матеріально-технічному і ресурсному забезпе­ченні, оподаткуванні, кредитуванні індивідуальних забудов­ників тощо. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про прі­оритетність соціального розвитку села і АПК", Уряд України та місцеві ради народних депутатів покликані сприяти роз­виткові індивідуального житлового будівництва на селі, ство­рювати забудовникам, в тому числі працівникам соціальної сфери і сфери обслуговування сільського населення, які про­живають у селі, пільгові умови по забезпеченню будівельними матеріалами й обладнанням, надавати їм послуги і пільгові довгострокові кредити. При цьому названий Закон передба­чає компенсацію за рахунок республіканського чи місцевого бюджетів половини одержаних кредитів через 5 років після введення будівлі в експлуатацію. Така пільга надається, якщо власник будинку бере участь у сільськогосподарському виробництві або у переробній промисловості та соціальній сфері села.

Сім'ям, які мають дітей і працюють у зазначених галузях у сільській місцевості, половина пільгових банківських креди­тів компенсується після введення будівель в експлуатацію. Молодим сім'ям, які мають двох дітей віком понад один рік, погашається половина залишку кредиту, а при наявності у сім'ї трьох і більше дітей віком понад один рік — весь зали­шок кредиту. Ці пільги надаються за рахунок державного і місцевого бюджетів. Порядок надання пільгових довгостро­кових банківських кредитів для індивідуальних сільських за­будовників визначаються Урядом України.