Вказані об'єкти передаються у комунальну власність за рішенням загальних зборів членів підприємства чи зборів уповноважених колективних сільськогосподарських підприємств або за рішенням органів, уповноважених розпоряджатися майном підприємств інших форм недержавної власності.
Передача об'єктів соціальної сфери у комунальну власність, адміністративно-територіальних одиниць здійснюється лише за згодою органів місцевого самоврядування.
Передача об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність здійснюється відповідно до Положення про порядок передачі у комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському відданні або в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року.
§ 3. Правове забезпечення наукових досліджень та підготовки кадрів для села
1. Національною програмою розвитку сільськогосподарського виробництва України передбачається спрямувати наукове забезпечення на створення умов для агропромислового виробництва до передових науково-технічних розробок і технологій, ефективного використання і дальшого розвитку науково-технічного потенціалу країни. Кадровий потенціал аграрної науки передбачається зосередити на розробці нових та удосконаленні існуючих виробництв наукомісткої і експортно потенційної продукції, реалізації цільових комплексних програм "Агропродкомплекс", "Енергозбереження", створення національних аграрних науково-технічних центрів тощо.
Правове забезпечення наукових досліджень та підготовки кадрів для села здійснюється перш за все за нормами чинного законодавства України щодо розвитку науки та науково-технічного прогресу, про освіту, зайнятість населення, нормами соціально-трудового законодавства, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села" фінансування наукових досліджень з проблем соціального розвитку села та агропромислового виробництва здійснюється в основному за рахунок державного бюджету.
Дослідні та дослідно-експериментальні господарства є самостійними у визначенні своєї господарської діяльності, розвитку зв'язків з промисловими підприємствами та зарубіжними партнерами. Доходи від освоєння науково-технічних нововведень в агропромисловому виробництві протягом 5 років не оподатковуються.
2. Належне функціонування складових економічного механізму АПК в умовах запровадження ринкових відносин і соціальний розвиток неможливі без адекватного кадрового і наукового забезпечення. Тому не випадково чинне законодавство про підприємства, освіту, працю, підприємництво, соціальний розвиток села тощо передбачає основні форми підготовки спеціалістів для потреб народного господарства і соціального розвитку. Згідно з п. З ст. 26 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями), підприємство здійснює підготовку кваліфікованих робітників та спеціалістів, їх економічне і професійне навчання у власних навчальних закладах або за угодами в навчальних закладах, підпорядкованих державним органам освіти, іншим відомствам і підприємствам. Підприємство надає пільги працюючим випускникам професійно-технічних, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів.
Підготовка і перепідготовка спеціалістів для соціальної сфери села здійснюється за рахунок коштів державного бюджету через систему державних закладів освіти і науки. Законодавством України визначаються основні форми підготовки спеціалістів і підвищення їх кваліфікації. Відповідно до статей 25, 28, 31—33, 40 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями), підготовка спеціалістів для села може здійснюватись через загальну середню освіту, професійні навчально-виховні заклади, вищу освіту, підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів. Професійні навчально-виховні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним замовленням, а також за договорами з підприємствами, установами, організаціями, окремими громадянами. Професійні навчально-виховні заклади можуть мати одне або декілька базових підприємств (об'єднань, організацій), для яких вони готують робітничі кадри і відносини з якими регулюються на основі договорів. Учні державних професійних навчально-виховних закладів терміном навчання 10 і більше місяців перебувають на повному утриманні держави. Законом України "Про освіту" визначаються види вищих навчальних закладів, у яких можуть здійснюватись підготовка і перепідготовка кадрів: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші).
3. Відповідно до ст. 22 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та АПК у народному господарстві, в усіх вищих навчальних закладах (університети, інститути, коледжі, технікуми тощо) встановлюється квота прийому сільської молоді, яка є обов'язковою для виконання.
Порядок та умови квотування, а також використання випускників визначаються Урядом.
Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів та робітничих кадрів для виробничої і соціальної сфери села у державних навчальних закладах проводяться за рахунок державного і місцевого бюджетів, а також на підставі договорів між навчальними закладами, підприємствами, організаціями.
Перепідготовка і підвищення кваліфікації спеціалістів робітничих кадрів є обов'язковими і здійснюються періодично в строки, визначені державними органами. В разі невиконання договорів на перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників колективні сільськогосподарські підприємства, радгоспи, інші державні підприємства, селянські (фермерські) господарства відшкодовують матеріальні витрати у державний і місцевий бюджети в порядку, визначеному Урядом.
§ 4. Правове регулювання житлового будівництва на селі
І. Одним з головних напрямів відродження сіл України, поліпшення демографічної ситуації у державі чинне законодавство визначає будівництво житла для працівників сільського господарства, підприємств агропромислового комплексу, освіти, культури, побутового обслуговування тощо. Національною програмою розвитку сільськогосподарського виробництва ставиться завдання досягти введення в дію щорічно до 2000 року 4,2 млн кв. метрів житла зі збільшенням до 5,6 млн кв. метрів у наступні роки; при цьому будуть створені умови, при яких переважна більшість житла споруджуватиметься індивідуальними сільськими забудовниками, яким будуть надаватись довгострокові пільгові державні кредити залежно від демографічної ситуації населених пунктів та регіонів.
Регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі будівництва житла у сільській місцевості здійснюється нині Законом України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу", нормами земельного, цивільного законодавства і спеціальних нормативних актів. При цьому слід мати на увазі, що правове регулювання житлового будівництва на селі залежить від виду відносин, суб'єктного складу останніх та ряду інших обставин. Нині будівництво житла у сільській місцевості може проводитись підрядним способом підприємствами системи Украгробуду як за кошти державного бюджету, так і окремих товаровиробників; господарським способом за рахунок коштів сільськогосподарських товаровиробників; а також шляхом індивідуального житлового будівництва. Тому при регулюванні відносин, які виникають при реалізації перших двох способів будівництва житла слід застосовувати норми цивільного законодавства про договори на капітальне будівництво та містобудівельні законодавчі акти, пов'язані з проектуванням і забудовою сільських населених пунктів. Що стосується правового забезпечення індивідуального будівництва, то крім містобудівельного законодавства, регулювання суспільних відносин має здійснюватись нормами Закону "Про пріоритетність соціального розвитку села та АПК", а також прийнятою на його виконання постановою Ради Міністрів України від 15 грудня 1990 р. "Про додаткові заходи щодо розвитку індивідуального будівництва на селі та поліпшення соціально-демографічної ситуації у трудонедостатніх господарствах”.
2. Чинним законодавством України передбачається, що селу має надаватись перевага над містом (з розрахунку на душу населення) у спорудженні житла та інших об'єктів соціально-культурного і побутового забезпечення. Ці переваги полягають у матеріально-технічному і ресурсному забезпеченні, оподаткуванні, кредитуванні індивідуальних забудовників тощо. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села і АПК", Уряд України та місцеві ради народних депутатів покликані сприяти розвиткові індивідуального житлового будівництва на селі, створювати забудовникам, в тому числі працівникам соціальної сфери і сфери обслуговування сільського населення, які проживають у селі, пільгові умови по забезпеченню будівельними матеріалами й обладнанням, надавати їм послуги і пільгові довгострокові кредити. При цьому названий Закон передбачає компенсацію за рахунок республіканського чи місцевого бюджетів половини одержаних кредитів через 5 років після введення будівлі в експлуатацію. Така пільга надається, якщо власник будинку бере участь у сільськогосподарському виробництві або у переробній промисловості та соціальній сфері села.
Сім'ям, які мають дітей і працюють у зазначених галузях у сільській місцевості, половина пільгових банківських кредитів компенсується після введення будівель в експлуатацію. Молодим сім'ям, які мають двох дітей віком понад один рік, погашається половина залишку кредиту, а при наявності у сім'ї трьох і більше дітей віком понад один рік — весь залишок кредиту. Ці пільги надаються за рахунок державного і місцевого бюджетів. Порядок надання пільгових довгострокових банківських кредитів для індивідуальних сільських забудовників визначаються Урядом України.