§ 3. Системи оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств
1. Одержаний внаслідок виробничо-господарської підприємницької діяльності колективних і державних сільськогосподарських підприємств госпрозрахунковий дохід є джерелом коштів для оплати праці та інших видів матеріального стимулювання членів колективних підприємств і працівників радгоспів. Цей дохід визначається як різниця між сумою виручки від реалізації сільськогосподарської сировини і продовольчих продуктів (прибутку від виконаних робіт і наданих послуг), а також інших грошових надходжень і матеріальними витратами на виробництво продукції, виплатами відсотків за кредит, страховими платежами, відрахуваннями за спеціальним страхуванням членів колективних підприємств та іншими обов'язковими відрахуваннями. Виплата винагороди за працю Провадиться таким чином, щоб забезпечити пряму залежність її розміру від внеску конкретного працівника в підсумкові результати діяльності підприємства.
2. Матеріальною основою оплати праці та інших видів матеріального стимулювання є єдиний фонд оплати праці кожного окремого колективного і державного сільськогосподарського підприємства. Цей фонд має своїм завданням посилення госпрозрахункових принципів у діяльності виробників сільськогосподарської продукції та становить залишок госпрозрахункового доходу після відрахування від нього коштів, які повинні використовуватись для розвитку виробництва, науки і прогресивних технологій, а також на соціальні потреби.
Крім цього, до єдиного фонду оплати праці підприємства спрямовуються також кошти, що їх перераховують заготівельні та переробні підприємства на преміювання працівників за окремі види продукції; кошти на оплату праці, передбачені в кошторисах на утримання невиробничих підрозділів підприємства, джерелами фінансування яких є фонди економічного стимулювання; кошти на оплату праці, які виділяються на капітальне будівництво господарським способом за рахунок усіх джерел фінансування. Єдиний фонд оплати праці використовується для авансування і для оплати праці за підсумкові результати роботи, для матеріального заохочення членів колективних сільськогосподарських підприємств, надання матеріальної допомоги, для оплати працівникам чергових відпусток, виплат (надбавок) за стаж роботи, для забезпечення інших соціальних пільг, а також для утворення резерву з оплати праці.
3. Сільське господарство України — це сполучення основних (зернове господарство, тваринництво, овочівництво) та допоміжних галузей сільськогосподарського виробництва, що виробляють продукти харчування і сировину для переробної промисловості. Кожна з цих галузей характеризується своїми виробничо-технічними умовами та особливостями. Зазначені та інші фактори зумовлюють потребу у використанні відповідних систем оплати праці працівників сільського господарства. Системою оплати праці прийнято вважати певне співвідношення між затраченою працею, вимірюваною згідно з певними показниками, і нарахованими за неї розмірами винагороди. Обрання форми, системи оплати праці та її розміру віднесено до повноважень підприємства (ст. 96 КЗпП).
В сучасних умовах колективні й державні сільськогосподарські підприємства використовують для оплати праці своїх працівників, зайнятих в основних, допоміжних та інших галузях виробництва, такі системи оплати праці: відрядну, акордну, відрядно-преміальну, акордно-преміальну, погодинно-преміальну та інші.
4. Відрядно-преміальна система передбачає оплату праці за виконання денної норми виробітку або її частини, а також за обслуговування тварин і птиці за встановленою нормою, виходячи з визначеного для цієї роботи тарифного розряду та відповідної денної тарифної сітки оплати праці. За якісне і своєчасне виконання робіт нараховується премія у відсотках від основного заробітку за відрядною розцінкою. Цю систему оплати праці доцільно застосовувати тоді, коли немає можливості використовувати акордно-преміальну систему.
5. При акордно-преміальній системі оплата праці провадиться за підсумковими результатами роботи, тобто за вироблену продукцію або за певний закінчений цикл робіт. Крім оплати за встановленими розцінками, за одиницю продукції виплачуються премії у відсотках від вартості надпланової продукції або від суми економії прямих затрат (зниження собівартості продукції).
6. Погодинно-преміальна система оплати праці передбачає оплату за відпрацьовані години, виходячи з розряду виконуваної роботи і погодинної (денної) тарифної ставки, що цьому розрядові відповідає. За якісне виконання робіт нараховується премія у відсотках від одержуваного заробітку. Таку систему оплати праці рекомендується застосовувати на роботах, на яких не можна встановити норми виробітку або норми обслуговування (робота обліковця, касира, сторожа тощо).
7. Засобом ефективного використання наведених систем оплати праці є тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики, а також відповідним чином визначений фонд заробітної плати — в державному та фонд оплати праці — в колективному сільськогосподарських .підприємствах. Питання визначення розміру виплати заробітку вирішуються директором радгоспу, ТОВ або правлінням КСГП, AT.
Фонд оплати праці у рослинництві визначається за технологічними картами, складеними для кожної культури на основі запланованого обсягу роботи (включно з незавершеним виробництвом), встановлених норм виробітку і відповідних тарифних ставок. У тваринництві він розраховується виходячи з нормативної кількості працівників, розрахованої за технічно обгрунтованими нормами, професійного складу тваринників і відповідних тарифних ставок.
8. Норма виробітку для розрахунку розцінок встановлюється в сільськогосподарських підприємствах відповідно до конкретних умов виробництва (технології, норми внесення добрив, сортів насіння, умов утримання тварин, ступеня механізації тощо) з урахуванням рівня врожайності та продуктивності, досягнутих за попередні три—п'ять років, або планових показників.
Діленням збільшення тарифного фонду на вартість продукції за нормою виробітку визначається розцінка, яка виплачується підрядному колективові за вироблену ним одиницю продукції.
9. Для нарахування оплати за вироблену продукцію підрядному колективові виділяється фонд авансування. Він не може перевищувати суми тарифного фонду з урахуванням надбавок за класність, звання "Майстер", підвищеної оплати праці на збиранні врожаю і додаткової оплати за якість продукції. Конкретний порядок авансування визначається самим колективом підрядного підрозділу. Розмір авансу може бути встановлено однаковий для всіх працівників або диференційований залежно від складності виконуваних робіт, кваліфікації працівників, видів і марок закріплених за ними тракторів і сільськогосподарських машин.
У галузях тваринництва, де продукція надходить протягом усього року (молоко, яйця тощо), оплата нараховується за встановленими розцінками на продукцію за результатами роботи за місяць. Авансування при цьому не застосовується.
Після завершення сільськогосподарських робіт із підрядним колективом проводиться остаточний розрахунок за вироблену та оприбутковану продукцію. Із суми колективного заробітку, націнок за продукцію вираховується (без урахування надбавок) виданий аванс включно із сумою заробітної плати осіб, залучених на сільськогосподарські роботи.
Праця підрядних колективів може оплачуватися залежно від валового доходу підприємства. Фонд для оплати праці працівників радгоспів, членів КСГП обчислюється як різниця між вартістю виробленої продукції та матеріальними витратами на її виробництво. При цьому можуть використовуватись різні варіанти його обчислення: на основі показників вартості продукції, що фактично склалася (матеріальних витрат і оплати праці) в кожному окремому підрозділі за останні три— п'ять років, або ж на основі нормативних (планових) показників.
Нормативи (розцінки) оплати праці від одержаного валового доходу визначаються за формулою:
???????????
де Р — норматив у відсотках або розцінка за 100 грн. валового доходу;
ФО — фонд оплати праці;
ВП — вартість валової продукції;
МЗ — матеріальні затрати на виробництво продукції.
Нормативи (розцінки) оплати праці від валового доходу встановлюються на кілька років. Підрядному колективові гарантується виплата всього акордного фонду оплати праці незалежно від одержаного підсумкового результату. До остаточного розрахунку за підсумками роботи за рік членам цього колективу виплачується аванс.
10. Для розрахунку фонду оплати праці й винагороди за непідрядні роботи в сільському господарстві використовуються відрядна й погодинна системи. При відрядній системі праця винагороджується за тарифними ставками за виконання норми, при погодинній оплаті — за відпрацьований час. У державних сільськогосподарських підприємствах технічно обгрунтовані норми праці встановлюються адміністрацією за погодженням із профспілковим комітетом. У КСГП норми праці (норми виробітку, часу, обслуговування, кількості) розробляються з урахуванням конкретних організаційно-технічних умов і в міру поліпшення останніх переглядаються за участю членів підприємства і спеціалістів. Вони затверджуються рішенням загальних зборів або (за їх дорученням) правлінням підприємства.
11. Норми праці встановлюються щодо кожного виду робіт. Всі роботи в сільському господарстві тарифікуються за шістьма тарифними розрядами. За виконану норму (на відрядних роботах) або за робочий день (робочий час) на погодинних роботах працівникові виплачується тарифна ставка.