У таких договорах зазначається вид продукції (предмет договору), ціни на неї, строки виготовлення продукції, вимоги до її якості, порядок і умови розрахунків, а також юридична відповідальність в разі порушення стороною своїх договірних зобов'язань.
Для ефективного використання договорів як форм ринкових економічних відносин чинне аграрне законодавство надає власникові продукції підсобних промислових виробництв і товарів місцевих промислів усі необхідні правові засоби. Закон "Про підприємництво" гарантує застосування самостійної ініціативи і забезпечення прибутковості; Закон "Про колективне сільськогосподарське підприємство" надає йому право укладати будь-які договори, самостійно вибирати партнерів, в тому числі зарубіжних (ст. 14). Прагнення не лише виробити продукцію, а й уміло її реалізувати, одержати відповідний доход, забезпечити прибутковість від кожного вироблюваного товару є неодмінною умовою економічного зміцнення сільськогосподарського підприємства.
§ 4. Додержання законодавства щодо якості
і безпеки харчових продуктів, продовольчої
сировини та супутніх матеріалів
1. Виробництво високоякісної продукції є першорядним обов'язком кожного сільськогосподарського товаровиробника. Залежно від якості цієї продукції визначається попит на неї споживачів, реалізація і одержання прибутку, наступне її виробництво, спроможність бути конкурентоздатною на ринку, як на внутрішньому, так і на зовнішньому.
За загальним поняттям якість продукції (у тому числі сільськогосподарської) — це сукупність споживчих властивостей товарів, продуктів, що забезпечують певні потреби населення та народного господарства відповідно до її призначення. Водночас, Декрет Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 р. "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" дає підстави стверджувати, що якість сільськогосподарської продукції — це система різноманітних показників, яким має відповідати остання і які повинні впроваджуватись у процесі виробництва. Такий висновок випливає зі змісту ст. 1 цього Декрету, де зазначено, що якість продукції — це сукупність властивостей, які відображають безпечність, новизну, довговічність, надійність, економічність, енергоємність, естетичність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатностізадовольняти споживача відповідно до її призначення.
Визначення поняття якості дане в Міжнародному стандарті ISO 9001.87 за яким якість — сукупність властивостей, характеристик продукції чи послуги, котрі надають цим властивостям можливість задовольняти обумовлені потреби, які передбачаються, відповідно ідеологією стандартів серії 9000. Система якості повинна функціонувати таким чином, щоб забезпечити упевненість у тому, що протягом певного часу після її використання не виявляться недоліки.
Серед правових актів, що стосуються якості визначним є Закон "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1997 р. У ст. 1 цього Закону викладено поняття якості продуктів харчування, а саме: якість харчового продукту являє собою сукупність властивостей харчового продукту, що визначає його здатність забезпечувати потребу організму людини в енергії, поживних та ароматизованих речовинах, бс теку для її здоров'я, стабільність складу і споживчих властивостей протягом строку придатності до споживання. У цьому Законі наведені терміни та дається пояснення щодо їх значення стосовно якості і безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини. Зокрема, безпека останніх ознак, відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для організму людини дії харчових продуктів при їхньому споживанні у загальноприйнятих кількостях, межі яких встановлюють Міністерством охорони здоров’я України та ін. Цей Закон встановлює правові засади забезпечення якості і безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади і виробниками, продавцями (постачальниками і споживачами) під час розробки, виробництві, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання та утилізації харчових продуктів, продовольчої сировини, а також надання послуг у сфері громадського харчування.
2. Забезпечення належної якості вирощуваної сільськогосподарської продукції, харчових продуктів і продовольчої сировини має визначне системне значення і характеризується відповідними принципами. Закон "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1997 p., закріпив відповідні принципи у ст. З Закону. Основними заходами державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини є:
створення гарантій безпеки для здоров'я людини під час виготовлення, ввезення, транспортування, зберігання, реалізації, використання, споживання, утилізації або знищення харчових продуктів і харчової сировини;
державний контроль і нагляд за їх виробництвом, переробкою, транспортуванням, зберіганням, реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням, які забезпечують збереження навколишнього природного середовища, ввезення в Україну, а також наданням послуг у сфері громадського харчування;
стимулювання впровадження нових безпечних науково-обгрунтованих технологій виготовлення (обробки, переробки) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів та виробництва нових видів спеціальних і екологічно чистих харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх товарів;
підтримка контрольної якості харчових продуктів з боку громадських організацій;
координація дій органів виконавчої влади при розробці і реалізації політики щодо забезпечення належної якості харчових продуктів і продовольчої сировини;
встановлення відповідальності виробників, продавців (постачальників) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх товарів за забезпечення їх належної якості та безпеки для здоров'я людини під час виготовлення, приготування, зберігання та реалізації, а також за реалізацією всієї продукції у разі її невідповідності стандарту, санітарним, ветеринарним та фітосанітарним нормам.
3. Згідно з цими правовими нормами визначаються повноваження органів державного управління щодо забезпечення якості сільськогосподарської продукції. Зокрема, в Мінагропромі України функціонує Державна інспекція по заготівлях і якості продукції Міністерства агропромислового комплексу України. Відповідно до Положення ця Державна інспекція є міжгалузевим органом АПК України з питань державного контролю щодо заготівель і якості сільськогосподарської продукції, а також самостійним структурним підрозділом центрального апарату Мінагропрому України. Цей орган здійснює контроль за якістю сільськогосподарської продукції та сировини під час їх виробництва і збереження та реалізації, у тому числі при проведенні експортно-імпортних операцій.
До його компетенції віднесено здійснення контролю за дотриманням підприємствами і організаціями галузі встановленого порядку визначення якості і кількості сільськогосподарської продукції, що закуповується у товаровиробників, правила зберігання, проведення своєчасних розрахунків за неї.
Положенням про цю інспекцію передбачені і права (п. 6). їй надано право проведення перевірок господарств, заготівельних організацій всіх форм власності з питань дотримання ними вимог стандартів, технічних умов якості сільськогосподарської продукції і сировини при здачі-прийманні, транспортуванні, розміщенні, зберіганні та розрахунках за неї, а також при переробці сировини у власних цехах товаровиробників. У разі виявлення порушень інспекція складає акти з відповідними вимогами, які є належними до виконання.
Органом державного контролю є Державна хлібна інспекція, що також є структурним підрозділом Мінагропрому України. Вона діє на підставі відповідного Положення від 19 грудня 1997 р. На інспекцію накладається обов'язок здійснювати аналіз стану, кількісного, якісного зберігання зерна І а продуктів його переробки, бобових та олійних культур і сировини при виникненні спірних питань у процесі їх приймання підприємствами галузі тощо.
Аграрне законодавство накладає на сільськогосподарського товаровиробника першорядний обов'язок — виробляти сільськогосподарську продукцію, харчові продукти і продовольчу сировину високої якості. Виконанню цих обов'язків сприяють відповідні виробничо-господарські передумови в тому числі використання нових високоврожайних сільськогосподарських культур, племінної худоби, прогресивних технологій, сучасних збиральних машин, таких мінеральних добрив, пестицидів, що не шкодять здоров'ю людини, як споживача продуктів харчування.
4. Чинні нормативно-технічні документи насамперед передбачають вимоги до вирощування та виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Вони встановлюють показники, яким мають відповідати насіння та сільськогосподарська техніка, що відіграють важливу роль у процесі вирощування сільськогосподарських рослин. Причому нині, коли надто часто використовується імпортне насіння, треба, щоб воно в повному обсязі відповідало щонайперше стандартам країни вирощування, а також України з огляду на можливість його використання в наших природно-кліматичних умовах. Для відтворення поголів'я худоби велике значення має система показників, додержання яких може забезпечити вирощування високопродуктивної худоби і високу якість продукції тваринництва.