3. Характерною особливістю цього договору є встановлення (визначення) сторонами вартості науково-технічної продукції. Чинним законодавством передбачено, що договірна ціна на таку продукцію встановлюється на стадії укладання договору й оформляється відповідним протоколом. Вона не підлягає зміні, крім випадків, коли укладається додаткова угода про це. Для досягнення згоди про договірну ціну за основу беруть попередню ціну, обчислену замовником або виконавцем з обов'язковим урахуванням рівня науково-технічної продукції, її конкурентоспроможності, ефективності та періоду ефективного використання.
Чинним законодавством визначено порядок передачі науково-технічної продукції замовникові. Так, науково-дослідні й конструкторські роботи або їх етапи, що мають самостійне значення, вважаються закінченими й приймаються замовником у разі, якщо їх виконано відповідно до технологічного завдання (умов договору), коли одержано конкретні результати, що мають теоретичне або практичне (за умовами договору чи технічного завдання) значення, коли складено відповідний звіт або/та надано інші обумовлені договором документи, проведено відповідні випробування й прийняття зразків машин, технологій, устаткування, сортів гібридів, порід худоби тощо приймальною комісією визначеного в договорі рівня. Передача і прийняття оформляються складанням акта пере-дачі-прийняття науково-технічної продукції (повністю або закінчених етапів). Цей акт мають підписати обидві сторони і скріпити своїми печатками.
§ 4. Договори щодо виробництва цукру, м'ясо-молочних та інших харчових продуктів
1. Серед цих видів виробничо-господарських договорів провідне місце належить договорам, що їх укладають КСГП, ВСГК, ДСГП, АСГТ та селянські (фермерські) господарства з підприємствами, на яких переробляється сільськогосподарська сировина і виготовляються продукти харчування. В першу чергу — це цукрокомбінати і цукрозаводи. Вони виробляють цукор як найважливіший продукт харчування для людей, мелясу — для виготовлення різного виду печива та інших виробів; жом — корисний вид кормів для великої рогатої худоби. На м'ясокомбінатах провадиться забій великої рогатої худоби і свиней, виробляються м'ясні продукти для харчування людей, а також сировина для легкої промисловості. Визначне місце серед продуктів харчування належить продукції з молока, а також продукції з овочів та фруктів, винограду та ін. Виробництво цієї продукції є основними напрямами господарювання сільськогосподарських підприємств, воно забезпечує роботою працівників сільського господарства і працівників переробної промисловості. Виробництво згаданої продукції становить собою економічну основу внутрішньогосподарської діяльності підприємств-товаровиробників у сфері внутрішньогосподарської діяльності, надає їм можливість стати товаровиробником і брати участь у ринкових економічних відносинах. Вона забезпечує їхню участь у сфері зовнішніх господарчо-підприємницьких стосунках з переробними підприємствами як другою стороною в системі господарчо-підприємницьких відносин і таким чином призводить до наповнення розвинутих ринкових економічних відносин в суспільстві в цілому.
Правове забезпечення функціонування зазначених господарчо-підприємницьких відносин здійснюється на основі чинного законодавства, статуту кожного з суб'єктів господарчо-підприємницької діяльності і цілого ряду аграрно-договірних зобов'язань. Саме договори між товаровиробником і переробним підприємством забезпечують достатньо вичерпне правове регулювання ринкових економічних відносин між ними.
Виробничо-підприємницька діяльність цукропереробних заводів, м'ясокомбінатів, маслозаводів, овочеконсервних, виноробних та інших підприємств, їхня організаційно-комерційна діяльність щодо збуту (продажу) виробленої продукції провадиться при обов'язковому додержанні законодавства про якість та безпеку харчових продуктів. Відповідні правомочності з цих питань визначені Законом "Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", прийнятим Верховною Радою України 23 грудня 1997 р.
2. Аграрно-договірні зобов'язання цукрокомбінатів (цукрозаводів) і сільськогосподарських підприємств, що займаються вирощуванням цукрових буряків, визначаються договором про вирощування, збирання і переробку цукрових буряків. Предметом договору є співробітництво сторін по вирощуванню і збиранню цукрових буряків, яке здійснюється сільськогосподарським підприємством як товаровиробником, що охоплюється відповідним виробничим процесом виділення найбільш придатних для цього земельних площ, посіву, обробітку, боротьби з шкідниками, збирання і зберігання, доставки до переробного підприємства — цукрозаводу. Завод як друга сторона приймає сировину, переробляє її і виробляє належну продукцію. Метою договору є досягнення сторонами оптимально можливої прибутковості від цього виробництва. Термін договору — один рік.
Договором визначаються права та обов'язки сторін. Зокрема, господарство за власний рахунок доставляє буряки на цукровий завод згідно з діючим стандартом і певної кількості. Наприклад, АСГТ "Карапиші" Миронівського району Київської області у 1998 р. поставив на завод 60 тис. кг буряків з площі 400 га. Обсяг цукросировини визначається виходячи з середньопосівної площі та урожайності за останніх 5 років. Договором передбачено обов'язок господарства вибрати рівномірно належну кількість готової продукції, завершити виробництво цукру і жому до 1 квітня, меляси — до 1 травня. Якщо господарство з своєї вини не вибрало належну йому продукцію у зазначений термін, воно передає заводу право її продати по ціні за домовленістю.
Згідно з договором вироблена продукція із зданих на переробку цукрових буряків, крім втрат при їх зберіганні і залишених в рахунок вартості технічної переробки є власністю господарства. Розрахунки за вартість технічної переробки цукрових буряків проводиться на давальницьких умовах: цукром, жомом, мелясою, 31 відсоток — заводові, а 69 відсотків — господарству. При невиконанні зазначених обсягів розрахунки проводяться у співвідношенні: 40 відсотків на 60 відсотків — цукром, жомом, мелясою. Відповідно до договору Турбівського цукрового заводу (замовник) і бурякосіючими КСГП Липовецького району Вінницької області, як виробниками цукросировини, однією з його умов є визначення цукристості буряків. Виробники цукросировини зобов'язані доставляти замовникові цукрові буряки за загальною квотою базисної цукристості у 16 відсотків.
Договором між цукрозаводом (Замовником) і виробником цукрових буряків (Господарством) визначаються умови і порядок оплати вартості зданої цукросировини. Так, згідно з договором між ВАТ Томашпільського цукрового заводу і КСГП ім. Котовського с. Комаргород Томашпільського району Вінницької області, на замовника накладається обов'язок оплатити виробникові цукрові буряки, прийняті для виробництва цукру за встановленою ціною в залежності від цукристості, але не нижче рівня мінімальної оптової відпускної ціни на цукрові буряки, встановленою міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру (84 грн., включаючи ПДВ, за одну тону при базисній цукристості).
Розрахунки з Виробником цукросировини здійснюються по мірі надходження коштів від реалізації цукру на спеціальний рахунок Замовника, з якого 60 відсотків суми одразу перераховується на спеціальний рахунок Виробника цукросировини, а остаточні розрахунки здійснюються не пізніше 1-го травня наступного року. В разі неможливості реалізації цукру Замовником, залишки передаються Виробникові цукросировини за його згодою за ціною мінімального рівня (190 грн., включаючи ПДВ, за одну тону) на суму еквівалентну вартості зданих буряків.
У зв'язку з фінансовими труднощами, які в цей час зазнають сільськогосподарські підприємства і цукрові заводи, вони змушені застосовувати взаєморозрахунки на давальницьких умовах, наприклад, визначені договором між АСГТ "Карагіиші" Миронівського району Київської області і ВАТ "Лукацукор". Договором між ними передбачено, що розрахунки за технічну переробку цукрових буряків провадять на давальницьких умовах: цукром, жомом, пелясою у співвідношенні 31 відсоток заводові, а 69 відсотків — господарству.
При остаточних взаєморозрахунках замовник повертає товаровиробнику 50 відсотків вартості доставки бурякосировини на цукровий завод.
Шляхом укладання договорів регулюються взаємовідносини між сільськогосподарським підприємництвом і СФГ, з одного боку, молокозаводом, наділеного правомочностями покупця молокосировини. Предметом таких договорів є види молокосировини, що її виробляє постачальник. Зокрема, молоко незбиране, молоко знежирене, вершки тощо. Постачання на завод молокосировини провадиться за графіком, погодженим між сторонами. Постачальник зобов'язаний постачати молокосировину за такою якістю, яка визначається ГОСТом, наприклад, вершки із коров'ячого молока — ТУ 10.02.867-90. Кількість і якість сировини визначається у присутності представника покупця згідно з чинними стандартами України.
На покупця покладаються обов'язки вчасно прийняти сировину за узгодженим графіком, остаточно визначити кількість і якість у відповідності до вимог стандартів, забезпечити розвантаження, миття та дезинфекцію автомолокоциетерн з відміткою у відповідних документах, а також необхідністю надавати у разі необхідності транспорт для перевезення сировини. Результати приймання сировини оформляються актом, який своєчасно надсилається постачальником.