Важливим компонентом контрольно-ревізійних функцій цих органів є перевірки додержання фінансово-кредитної дисципліни в процесі здійснення виробничо-госпрозрахункової і підприємницької діяльності кожного господарюючого суб'єкта. Це стосується як внутрішньогосподарської діяльності, так і його зовнішніх зв'язків у сфері ринкових економічних відносин, стану додержання господарсько-договірної дисципліни і забезпечення правового захисту майнових інтересів сторін.
В умовах надання на праві колективної власності земель сільськогосподарського призначення КСГП, ВСГК і АСГТ набуває особливої значущості здійснення державного контролю за раціональним використанням цих земель кожним колективним, кооперативним і акціонерним сільськогосподарським утворенням, забезпечення недопустимості їх розбазарювання або ж невикористання. Таким же актуальним для державного контролю є обізнаність із станом додержання екологічного законодавства в усіх галузях сільського господарства.
2. Зміст державного управління сільським господарством охоплює контрольно-наглядові функції діяльності колективних і державних сільськогосподарських підприємств, державних і госпрозрахункових організацій, установ, об'єднань. Згідно з Положенням Мінагропром здійснює на підприємствах цих форм власності державний контроль за якістю сільськогосподарської продукції та сировини під час їх виробництва, зберігання та реалізації, в тому числі під час проведення експертно-імпортних операцій (п. 4). Мінагропром здійснює державний контроль за якістю насіння і племінних ресурсів.
Державний контроль спрямований на запобігання і боротьбу зі зловживаннями і порушенням державної дисципліни, на виявлення і використання резервів виробництва, підвищення його економічної ефективності, забезпечення схоронності майна і коштів кожним сільськогосподарським товаровиробником.
Досягненню цієї мети приділяється увага Управлінням організації ревізійної роботи Міністерства агропромислового комплексу України. Положення про це Управління затверджено наказом Мінагропрому України від 19 грудня 1997 р. Згідно з цим Положенням Управління є самостійним структурним підрозділом центрального апарату Мінагропрому. Цим Положенням окреслено основні завдання Управління, в тому числі на нього покладаються узагальнення стану збереження державної та колективної форм власності і за наслідками ревізій та перевірок підприємств, установ та організацій, Управління вносить пропозиції на розгляд керівництву міністерства. Воно здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених ревізіями і перевірками; вживає інші заходи з питань організації збереження державної та колективної форм власності в умовах ринкової економіки.
Управління має право давати вказівки в межах своєї компетенції з питань організації ревізійної роботи, контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей та коштів, які обов'язкові для виконання всіма структурними підрозділами Мінагропрому. Воно повноважне пред'являти керівникам та іншим посадовим особам об'єктів, що ревізуються чи перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної і колективної власності.
3. В системі Мінагропрому на виконання Закону "Про карантин рослин" функціонує державна служба з карантину рослин. Ця служба провадить свою діяльність на підставі Статуту державної служби з карантину рослин України, який Кабінет Міністрів затвердив своєю постановою від 28 жовтня 1993 р. На цю державну службу покладено обов'язок здійснювати систему державних заходів, спрямованих на захист рослин, продукції їх перероблення, сировини, окремих вантажів тощо від карантинних об'єктів.
Державна служба з карантину рослин складається із центрального спеціально уповноваженого органу з карантину рослин — Головної державної інспекції з карантину рослин та Центральної науково-дослідної карантинної лабораторії, Центрального фумігаційного загону Мінагропрому та інших спеціальних органів у галузі карантину рослин, підпорядкованих Головній державній інспекції з карантину рослин.
Статут державної служби визначає такі основні завдання з карантину рослин, як:
охорона території країни від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних об'єктів; своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних об'єктів, а також запобігання проникненню їх в регіони країни, де вони відсутні, здійснення державного контролю за додержанням особливого карантинного режиму і проведенням заходів щодо карантину рослин під час вирощування, заготівлі, вивезення, ввезення, перевезення, зберігання, перероблення, реалізації та використання підкарантинних матеріалів та об'єктів.
Цим же Статутом визначено компетенцію органів державної служби з карантину рослин. До її повноважень віднесено, зокрема, проведення експертизи підкарантинних матеріалів та об'єктів, видача карантинних документів на імпорт насіння, рослин і продукції рослинного походження; внесення подання до Кабінету Міністрів України про запровадження особливого карантинного режиму, здійснення контролю за додержанням законодавства з карантину рослин, у тому числі під час укладання договорів (контрактів) на завезення з-за кордону продукції рослинного походження; державний контроль за проведенням карантинних заходів підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Ці органи повноважні вживати відповідно до законодавства термінових заходів для локалізації та ліквідації карантинних об'єктів, запобігання їх поширенню.
Карантинна перевірка насіння і посадкового матеріалу проводиться відповідно до Положення про порядок карантинної перевірки імпортного насіннєвого і посадкового матеріалів на території України, що затверджується Мінагропромом України. Статут державної служби з карантину рослин містить в собі права та обов'язки посадових осіб державної служби з карантину рослин та професійні вимоги до спеціалістів в галузі карантину рослин.
4. У системі державно-правового регулювання сільського господарства істотне місце належить ветеринарній справі, яка потребує спеціального державного управління. Таким самостійним органом центрального апарату Мінагропрому є Державний департамент ветеринарної медицини.
Правове становище і правомочності цього органу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. №1277.
Відповідно до цього положення основними завданнями Державного департаменту визначено такі напрямки діяльності, як:
профілактика, діагностика, лікування інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб свійських тварин та дикої фауни;
контроль за виробництвом та випуском для реалізації доброякісних у ветеринарному і санітарному відношенні сировини і продуктів тваринного походження;
захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
охорона території України від занесення інфекційних хвороб тварин з території інших держав;
контроль за якістю виробництва лікарських, діагностичних, профілактичних засобів і кормових добавок, призначених для ветеринарної медицини;
радіологічний і токсикологічний контроль продуктів тваринного і рослинного походження на ринках, м'ясокомбінатах, холодильниках і базах заготівлі, зберігання і реалізації продуктів тощо;
проведення незалежної ветеринарно-санітарної експертизи тварин, сировини і продуктів тваринного і рослинного походження, кормів і препаратів, призначених для цілей ветеринарної медицини, в разі їх експорту та імпорту;
визначення основних напрямів і координація проведення заходів, пов'язаних із міжнародним співробітництвом з питань ветеринарної медицини;
впровадження в практику досягнень ветеринарної науки.
Цим Положенням окреслена компетенція Державного департаменту і підпорядкованих йому органів і установ. Ними здійснюється ветеринарний контроль за виконанням актів законодавства з ветеринарної медицини.
Повноваження обласної і районної ланки управління ветеринарної дисципліни визначено спеціальними положеннями, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 p., а саме: Положення про управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією обласної державної адміністрації і Положення про районне підприємство державної ветеринарної медицини.
Обласне управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією є місцевим органом Головного управління Мінагропрому і йому підпорядковується, а також входить до складу обласної державної адміністрації за принципом подвійного підпорядкування. Воно здійснює функції і повноваження обласної державної адміністрації у галузі контролю та організації заходів щодо профілактики, діагностики, лікування та ліквідації інфекційних інвазійних і незаразних хвороб тварин. Компетенцією ветеринарної інспекції е правове, організаційне і матеріально-технічне забезпечення установ та організацій державної ветеринарної медицини області. Обласному управлінню підпорядковуються обласні та міські державні підприємства (лікарні ветеринарної медицини, районні державні підприємства (лікарні) ветеринарної медицини на правах управління, обласних та районних лабораторій ветеринарної медицини, контроль за додерженням юридичними та фізичними особами ветеринарно-санітарних вимог, спрямованим на захист навколишнього природного середовища та ін.