7. Змістом аграрних правовідносин є взяті в єдності конкретні суб'єктивні права та юридичні обов'язки кожного з учасників виробничої сільськогосподарської діяльності. Йдеться про ті конкретні права та обов'язки, які визначаються законодавством при утворенні і правовому закріпленні прав юридичної особи за сільськогосподарськими підприємствами, зокрема КСГП, ДСГП та іншими сільськогосподарськими підприємствами (організаціями, об'єднаннями). Це стосується визначення правового статусу СФГ, приватного підсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та її реалізацією з метою задоволення особистих потреб і потреб ри«ку продовольства.
Змістом аграрних правовідносин є конкретні виконання права і відносини щодо додержання обов'язків, пов'язаних з правовим регулюванням аграрних відносин. Сполучення об'єктів і змісту аграрних правовідносин має безпосереднє відношення до визначення правоздатності суб'єктів аграрного права і юридичної природи аграрних правовідносин. Останні характеризуються своєрідним сполученням і єдністю правового становища їх суб'єктів, об'єктів та змісту.
Комплексність аграрних правовідносин зумовлена єдністю і спільністю виробничої сільськогосподарської діяльності, однорідністю їх правового регулювання, соціально-економічним призначенням, місцем, роллю і значимістю у сфері товарно-грошових відносин.
8. Сучасні аграрні правовідносини являють собою реально існуючі, урегульовані юридичними нормами (закону і/чи договору) елементи системи суспільних відносин, заснованих на юридичних фактах і відповідності прав та обов'язків суб'єктів, зайнятих у процесі виробництва та забезпеченні виробництва продуктів харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного і мисливського) походження. Аграрні правовідносини — це реально існуючі в повсякденній діяльності суб'єктів аграрного підприємництва (агробізнесу) багатогранні відносини, наповнені якісно новим змістом у зв'язку з визнанням цих аграрних товаровиробників суб'єктами права приватної та іншої недержавної форми власності на землю та інші засоби виробництва, вироблені продукти харчування, а також суб'єктами підприємницької діяльності, що функціонують поряд із державними аграрними товаровиробниками. Аграрні правовідносини — правова форма реалізації положень норм аграрного права через застосування їх у процесі визначення і функціонування прав та обов'язків суб'єктів, що виробляють і забезпечують виробництво продуктів харчування.
9. Під час переходу до ринкової економіки принципово відмінними особливостями аграрних правовідносин є:
а) існування й функціонування цих відносин на засадах приватної, її вияву — колективної та державної форми власності на землю та інше нерухоме майно, зокрема засоби виробництва;
б) розвиток різноманітних легальних приватних форм аграрного підприємництва (від селянських господарств до різних легальних юридичних осіб) поряд із державними юридичними особами;
в) поступовий перехід від державної форми аграрного господарювання до приватних форм;
г) розширення кола об'єктів правовідносин, які включають у себе всю повноту змісту й суті аграрного підприємництва, продукти харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження і, зрештою, — включення до кола об'єктів аграрних правовідносин ряду тих, які раніше за законодавством належали до об'єктів виключно інших галузей права і галузей народного господарства;
д) збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин;
ж) відновлення значущості економічних функцій аграрного підприємництва і, тобто зміна ролі і питомої ваги інших, особливо соціальних, функцій всіх легальних організаційно-правових форм суб'єктів аграрної підприємницької діяльності.
§ 2. Розмежування аграрних правовідносин
1. Розмежування аграрних правовідносин залежно від їх юридичної сутності (природи) має відповідне теоретичне і науково-практичне значення. Воно сприяє обгрунтованому науковому і судовому (арбітражному) тлумаченню аграрно-правових норм, ефективному їх застосуванню і додержанню законності, а також використовується в процесі законотворчості (кодифікації) у сфері аграрного законодавства. Таке розмежування відіграє певну роль у системі наукових аграрно-правових досліджень і визначення структури аграрного права як навчальної дисципліни.
Аграрні правовідносини, взяті у цілому, являють собою єдиний органічний комплекс відносин. Усередині цієї єдності є певні відмінності, що визначаються характером і змістом регульованих правом конкретних аграрних відносин, які складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання.
Аграрним правовідносинам властиве певне їх розмежування (диференціація). Воно зумовлене, з одного боку, спільністю в характері виробництва продуктів харчування суб'єктами аграрного підприємництва, а з іншого — різноманітністю способів (засобів, методів) визначення кола і правового регулювання аграрних відносин. Мається на увазі своєрідність поєднання відносин, що виникають у процесі здійснення виробничо-господарської, комерційної діяльності та здійснення економічних і соціальних функцій усередині суб'єктами аграрного підприємництва всіх форм власності та господарювання, і, щонайперше, приватних юридичних осіб. У цьому разі виникають і функціонують своєрідні локальні, тобто внутрішні (внутрішньогосподарські) аграрні правовідносини.
Водночас усередині агропромислового комплексу існують своєрідні зв'язки виробничо-господарського призначення і характеру. Це — відносини між суб'єктами аграрної підприємницької діяльності всіх форм власності й форм господарювання з суб'єктами підприємництва у сфері аграрно-виробничого сервісу (агрохімічне, меліоративне, ремонтно-технічне та інше обслуговування, матеріально-технічне забезпечення, будівництво тощо). Вказані підприємства покликані здійснювати на договірних засадах аграрно-виробничо-господарське (агросервісне) обслуговування суб'єктів аграрної підприємницької діяльності всіх форм власності й форм господарювання. Зовнішні ж господарські зв'язки і ті взаємини, що при цьому виникають, є предметом аграрного права, а самі відносини слушно розглядати як зовнішні аграрні правовідносини.
Аграрні зовнішні правовідносини за характером і змістом можуть розмежовуватися на такі види:
а) відносини у сфері реалізації права власності на нерухоме і рухоме майно, що належить суб'єктам аграрного підприємництва; б) договірні відносини; в) податкові відносини; г) деліктні відносини (протиправні правопорушення).
2. Аграрні правовідносини характеризуються як такі, що перебувають у залежності та прямому зв'язку з правом власності Юридичне закріплені в ньому форми привласнення, розпорядження і використання матеріальних благ, засобів і продукції виробництва є визначальними при утворенні економічного механізму господарювання, визначенні змісту товарно-грошових ринкових взаємин, характеру внутрішнього самоврядування приватних (колективних) аграрних підприємців і управління ними з боку їх представницьких органів, а також взаємин з органами державної влади та управління.
Право власності КСГП, селянського і приватного підсобного господарства громадян є правом абсолютним. Воно є економічною передумовою своєрідних господарсько-договірних відносин, що існують в аграрному секторі народного господарства. Цим правом зумовлюються правові способи юридичногозахисту при порушенні прав власника. Зокрема, з них аграрно-правовими є відносини щодо дисциплінарної та матеріальної відповідальності членів КСГП та інших найманих працівників у випадку вчинення ними дисциплінарного проступку або заподіяння майнової шкоди.
3. Формування і діяльність приватних колективних, державних, спільних аграрних товаровиробників-підприємців відповідних відносин процедурно-процесуального характеру. Такими є відносини, що виникають при здійсненні планування виробничо-господарської діяльності суб’єктами аграрного підприємництва. Відповідно процедурно-процесуальними є відносини щодо порядку та умов прийняття громадян до членів КСГП, кооперативу, при вирішенні питання про припинення цих відносин. Відносини процедурного характеру мають місце в процесі реалізації вимог самоврядування, зокрема в голосуванні (таємному чи відкритому) при виборах органів управління, вирішенні питань виробничо-господарського чи соціального характеру, додержанні процедурних вимог в організації роботи контрольно-ревізійних органів управління, додержанні виробничих технологічних стандартів, порядку списання майна тощо. Ці відносини, будучи врегульованими нормами аграрного права, за Своєю природою є аграрними правовідносинами.
Певні процедурні питання виникають і при впровадженні таких виробничих форм, як селянські (фермерські) господарства, при оренді землі або ж інших основних засобів виробництва.
§ 3. Види і структура внутрішніх правовідносин
1. Аграрні правовідносини, як і інші юридичні відносини, характеризуються єдністю матеріального змісту і правової форми. Це — конкретні суспільні відносини певної правової форми. І саме як юридичній формі їм властиві своя структура І елементи як складові правовідносин. Особливості правової форми та їхні структури зумовлюють розмежування внутрішніх відносин за окремими видами у сшьськогосподарських колективно-кооперативних підприємствах, як товаровиробників та суб'єктів підприємництва (агробізнесу).