У вільній економічній зоні об'єктами правового регулювання є всі землі в межах, визначених на карті, яка є невід'ємною частиною закону про ту чи іншу спеціальну зону. Карти територій вільних економічних зон зберігаються в обласних радах. До складу земель вільних економічних зон можуть входити землі різних категорій земельного фонду України (населених пунктів, сільськогосподарського призначення, промисловості, транспорту, зв'язку, природоохоронного і рекреаційного призначення, водного та лісового фондів, запасу). Тому реалізація інвестиційних проектів у вільних економічних зонах має здійснюватись з додержанням вимог чинного земельного, містобудівельного, екологічного законодавства щодо правового режиму окремих категорій земель у цих зонах, якщо інше не передбачено у законах про статус цих зон. Зокрема, у спеціальному законодавстві про вільні економічні зони закріплені норми про передачу земель у відання органів господарського розвитку цих зон, а також вносяться зміни щодо надання земельних ділянок в оренду суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти. Суб'єктами зовнішньоекономічних правовідносин у вільних економічних зонах є органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень, юридичні і фізичні особи — суб'єкти підприємництва, в тому числі іноземні, а також спеціально утворені органи управління вільною економічною зоною.
Крім органів місцевого самоврядування, органів господарського розвитку, суб'єктами зовнішньоекономічних правовідносин у спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку таких зон є також юридичні особи та громадяни — суб'єкти підприємництва, які одержали право на здійснення інвестиційного проекту. При цьому необхідно зазначити, що не кожна юридична особа чи підприємець можуть бути суб'єктом зовнішньоекономічних правовідносин у вільній економічній зоні чи на території пріоритетного розвитку. Правове становище таких суб'єктів має певні особливості, передбаченні у чинному законодавстві про спеціальні
(вільні) економічні зони. Зокрема, згідно зі ст. 9 Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області", суб'єкти підприємницької діяльності можуть одержати земельні ділянки в спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку, якщо вони мають відповідний дозвіл ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності на провадження підприємницької діяльності на території зони, мають свідоцтво названої ради про схвалення інвестиційного проекту, а також уклали договір оренди земельної ділянки з органом господарського розвитку вільної економічної зони. Враховуючи, що чинне законодавство передбачає можливість створення вільних економічних зон різного функціонального призначення, то юридичні і фізичні особи можуть одержати земельні ділянки лише для тих видів інвестиційної діяльності, на які вони одержали спеціальний дозвіл. Так, наприклад, на території спеціальної економічної зони "Азов" розміщуються підприємства, які здійснюють операції з обслуговування транзитних вантажів, їх зберігання, дроблення, сортування, пакування, надання транспортно-агентських та експедиторських послуг, торгівлі; також розташовані підприємства, які застосовують новітні технології з метою виробництва товарів на експорт та частково на внутрішній ринок. На територіях спеціальних економічних зон можуть розміщуватися об'єкти виробничої та невиробничої інфраструктури, у тому числі офісні будівлі, готелі, житлові будинки тощо. Разом з тим необхідно зазначити, що не можуть одержати земельні ділянки у користування юридичні особи, діяльність яких заборонена на території спеціальної економічної зони (наприклад, казино, будинки для азартних ігор та інші суб'єкти грального бізнесу).
Для суб'єктів підприємницької діяльності у чинному законодавстві України про вільні економічні зони закріплено лише одну правову форму використання землі — оренду. При цьому нічого не сказано про можливість реалізації інших правових форм використання землі у процесі здійснення інвестиційних проектів, зокрема — права власності на землю юридичних осіб та громадян України — суб'єктів підприємництва. Адже не виключається, що для реалізації інвестиційного проекту у спеціальній економічній зоні юридичні чи фізичні особи — підприємці виявлять бажання придбати земельні ділянки у власність, а не орендувати їх. Оскільки регулювання земельних відносин на території спеціальної економічної зони за чинним законодавством України відноситься лише до компетенції органів місцевого самоврядування, то ради, які є одночасно органами управління вільною економічною зоною, вправі приймати рішення про відчуження земельних ділянок у власність юридичних і фізичних осіб-підприємців у порядку, передбаченому чинним земельним законодавством України. В таких випадках правовою основою для набуття юридичними і фізичними особами — підприємцями права власності на землю є Конституція України (ст. 14), Укази Президента України щодо приватизації земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності, приватизації автозаправних станцій, які реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню, приватизації об'єктів незавершеного будівництва, продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, Земельний кодекс України — в частині, що не суперечить Конституції України та інші законодавчі акти.
Надання земельних ділянок в оренду, а також відчуження земельних ділянок у власність суб'єктам підприємництва у вільних економічних зонах має здійснюватись з додержанням основних засад щодо порядку набуття і оформлення права на земельну ділянку, а саме:
— обов'язкового визначення цільового призначення земельної ділянки;
— розробки і затвердження проекту відведення земельної ділянки;
— платності використання землі;
— законності використання земельної ділянки.
Порядок надання земельних ділянок в оренду, а також їх продажу юридичним і фізичним особам-підприємцям визначено у чинному Земельному кодексі України, Законі України "Про оренду землі", названих вище Указах Президента України та інших нормативно-правових актах і має застосовуватись при наданні в користування або відчуженні у власність земельних ділянок на території вільних економічних зон з урахуванням норм чинного законодавства щодо делегування повноважень про укладення договорів оренди землі органам господарського розвитку спеціальної економічної зони. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про спеціальні економічні
зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькі області", орган господарського розвитку може укладати договори оренди земельних ділянок із суб'єктами підприємницької діяльності в межах повноважень, наданих органами місцевого самоврядування. Коло таких повноважень має бути визначено в угоді між сільською, селищною, міською радою та органом господарського розвитку. Так, наприклад, орган господарського розвитку вільної економічної зони може давати дозвіл на попереднє погодження місця розташування земельної ділянки під розміщення того чи іншого об'єкта і здійснювати таке погодження, затверджувати проекти відведення земельної ділянки, вчинювати інші дії, передбачені угодою. Враховуючи, що органи господарського розвитку спеціальної економічної зони не в змозі виконувати необхідні землевпорядні дії, доцільно було б органам місцевого самоврядування розробляти Положення щодо порядку надання земельних ділянок в оренду на території вільних економічних зон або ж приймати спеціальні положення з питань регулювання земельних відносин у спеціальних економічних зонах. З урахуванням викладеного можна зробити загальний висновок про те, що розвиток вільних економічних зон в Україні потребує належного правового регулювання зовнішньоекономічних відносин, які виникають між суб'єктами у процесі здійснення інвестиційних проектів.
РозділXXVIII
ЮРИДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
§ 1. Поняття юридичного обслуговування сільськогосподарського підприємства
1. За сучасних умов Україна перебуває в стадії становлення правової держави. Ця суспільно-правова категорія охоплює собою сполучення, єдність і розмежування трьох влад — законотворчої, виконавчої, судової, їхній зміст полягає в суспільній необхідності належного правозастосування в усіх ланках (галузях) законодавства та в його окремих видах (формах), якими слід розглядати юридичне обслуговування суб'єктів виробничо-господарської, обслуговуючої, торговельної діяльності в народному господарстві в цілому і в сільському господарстві зокрема.
Українська держава зацікавлена у функціонуванні сучасної юридичної служби. Уряд України постановою від 27 серпня 1995 р. затвердив "Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації", у якому зазначив про необхідність вдосконалення правової роботи у сфері громадського виробництва, створення правових і організаційних основ для ефективної діяльності юридичної служби щодо забезпечення законності в роботі міністерства як центрального органу державної виконавчої влади, щодо попередження порушення прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій.
Юридичне обслуговування сільськогосподарських підприємств — це засіб, за допомогою якого збираються необхідні докази для підтвердження юридичних фактів та інших аргументів, на підставі яких провадиться застосування норм права. Завдяки цьому досягаються цілі та завдання щодо охорони прав і захисту інтересів сільськогосподарських утворень, а саме реально використовуються норми аграрного права в процесі виробничо-підприємницької діяльності сільськогосподарського підприємства.