3. Право розпорядження — це можливість вчинення юридичних дій щодо певного майна, коштів або інших матеріальних цінностей. Наслідком цих дій є виникнення, зміна або припинення права власності підприємства на майно (його привласнення), надання цього майна іншій особі на праві користування, в тому числі в оренду, прийняття рішення про використання коштів на придбання майна. Право розпорядження майном і коштами підприємства належить тільки самому підприємству як юридичній особі, його органам управління.
У науці аграрного права право розпорядження розмежовується за двома аспектами: а) як організація або встановлення порядку внутрішньогосподарського використання колективного майна, закріплення його за виробничими підрозділами і окремими членами підприємства з метою одержання від нього корисних властивостей (ці розпорядчі дії називають також правом управління майном); б) як передача об'єктів права колективної власності у власність або користування іншій особі. Саме цією частиною права розпорядження зумовлено участь підприємства як суб'єкта права власності та юридичної особи в ринкових економічних відносинах.
4. Право розпорядження майном криє в собі здійснення органами самоврядування управлінських дій, спрямованих на визначення цільового призначення конкретних об'єктів права власності підприємства, закріплення майна за його виробничими підрозділами, визначення порядку і умов використання корисних властивостей того чи іншого майна. Право розпорядження в цьому аспекті охоплює дії підприємства як власника щодо обліку і зберігання одержаної натуральної продукції, розподілу одержаних доходів, утворення внутрішньогосподарських фондів для задоволення поточних виробничих потреб. У цьому випадку право розпорядження не спричиняє зміну суб'єкта права власності. Останнім, як і раніше, залишається підприємство. Внаслідок цих розпорядчих дій підприємство наділяє свої виробничі підрозділи правом повного внутрішньогосподарського відання згідно з цілями 'їх діяльності і господарського призначення майна, забезпечення внутрішньогосподарського розрахунку і підприємництва.
Для відносин, що складаються у процесі реалізації підприємством своїх правомочностей власника, характерне злиття в тих самих діях двох правомочностей: права користування і права розпорядження. Наприклад, використовуючи насіння для посіву, підприємство водночас здійснює і право користування, і право розпорядження ним.
5. Зміст права власності кожного окремого підприємства визначається нормами Закону "Про власність", де поняття змісту права власності трактується у ст. 4 "Здійснення права власності", згідно з якою власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать законові. Він може використовувати його для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності. Закон проголошує, по-перше, принцип — усім власникам рівні умови здійснення своїх прав і, по-друге, гарантує, що держава безпосередньо не втручатиметься в господарську діяльність суб'єктів права власності.
6. Правомочності підприємства як власника визначаються його статутом, зокрема вони полягають: у набутті у власність матеріально-технічних засобів і ресурсів, будівельних та інших матеріалів, залученні при необхідності на добровільній основі грошових і майнових внесків членів підприємств, організацій та громадян, у розподілі між ними частини доходів або продукції пропорційно до розмірів зроблених внесків, а також у створенні пайового фонду членів підприємства.
Істотним елементом права розпорядження власністю підприємства є встановлені його статутом правила, що регулюють розподіл валової продукції та доходів. Правове регулювання розподілу здійснюється таким чином, щоб із виробленої власної продукції відшкодовувалися матеріальні витрати на її виробництво (амортизація основних засобів, витрати на насіння, корми, добрива, пальне, витрати на поточний ремонт тощо). Валовий дохід підприємство використовує для розрахунків за своїми зобов'язаннями перед бюджетом і банками, спрямовує на розширення виробництва, оплату праці, здійснення соціального розвитку, утворення страхових фондів, а також для участі своїми коштами у створенні й діяльності міжгосподарських підприємств, організацій, об'єднань. Своє право розпоряджатися коштами підприємство здійснює так, щоб своєчасно внести платежі державі та повернути грошові позики, не допускати дебіторської заборгованості, своєчасно розраховуватися з працівниками і кредиторами, утворювати й поповнювати громадські фонди. В сучасних умовах впровадження нових форм і методів ринкової економіки особливого значення набувають відрахування дивідендів на рахунки пайовиків і кошти для участі недержавних суб'єктів аграрного підприємництва у приватизації, зокрема переробних підприємств.
Здійснюючи право розпорядження майном і коштами, підприємство виходить із своєї господарської самостійності, економічної незалежності та правоздатності як юридичної особи.
§ 5. Правовий режим майна колективного сільськогосподарського підприємства
1. Власність колективного сільськогосподарського підприємства складається з майна, коштів, цінних паперів (акцій, валюти, векселів, облігацій) та інших матеріальних та нематеріальних цінностей. Все майно залежно від ролі та цільового призначення об'єктів права власності поділяється на окремі складові частини — господарські фонди. Науковообгрунтована класифікація майнових цінностей КСГП, ВСГК, АСГТ спрямована на оптимальне одержання від майнових фондів найбільшої ефективності, досягнення прибутковості кожної з галузей сільського господарства, належної матеріальної заінтересованості, задоволення життєвих потреб членів і працівників колективного сільськогосподарського підприємства.
Правовий режим фондів — це сукупність усіх правомочностей власника, взятих у їх єдності, з приводу кожного або групи об'єктів права власності, крім того, визначений нормами права режим певної, відокремленої за своїми економічними властивостями частини майна, яка характеризується єдиним для неї призначенням, однорідними правами та обов'язками КСГП, ВСГК, АСГТ щодо володіння, користування і розпорядження засобами цього фонду. Дане поняття охоплює характерні для засобів цієї групи джерела їх утворення, способи виникнення на них права власності і способи його припинення, а також властиві цій групі засобів правові форми вчинення ними юридичних дій та правової її охорони. Своєрідним моментом у визначенні правового режиму фондів є те, що підприємство наділено такими правомочностями одночасно як колективне підприємство і як юридична особа.
2. Примірний зразок статуту КСГП (п. 1.14), відповідні йому пункти є в статутах кожного, окремо взятого КСГП, також відповідно до річних виробничо-фінансових планів та форм річної звітності про діяльність господарства в КСГП визначають такі громадські фонди: основні виробничі фонди громадського призначення, основні виробничі фонди несільськогосподарського призначення, основні невиробничі фонди, фонд власних оборотних засобів, натуральний і грошовий фонд оплати праці, фонди економічного стимулювання та інші спеціальні фонди.
Серед об'єктів права власності КСГП, ВСГК, АСГТ провідну роль відіграють виробничі фонди. Зокрема, це виробничий фонд сільськогосподарського призначення. Згідно з законами "Про власність" (ст. 25), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (п. 1 ст. 7), п. 4.1 Примірного зразка статуту до нього належать: земля, будинки, споруди, трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба, багаторічні плодові, ягідні, виноградні та лісові насадження, меліоративні та зрошувальні споруди, кошти, передані КСГП для утворення статутного фонду міжгосподарських підприємств (організацій), а також частка (пай) в майні агрокомбінатів, міжгосподарських підприємств та інших суб'єктів підприємництва.
До основних виробничих фондів несільськогосподарського призначення належать: промислові виробничі основні засоби (наприклад, підсобні виробництва і промисли), засоби будівництва, заклади торгівлі і громадського харчування тощо.
До основних невиробничих фондів КСГП, ВСГК, АСГТ належать: жилі приміщення, обладнання та інше майно житлового призначення; об'єкти комунального та побутового обслуговування населення; клуби, бібліотеки, школи, спортивні споруди, дошкільні дитячі заклади, медпункти, інші об'єкти культури, мистецтва, організацій охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення.
3. Правовий режим основних фондів КСГП, ВСГК, АСГТ характеризується такими ознаками: а) засоби основного фонду повинні використовуватися колективним сільськогосподарським підприємством виключно за їхнім господарським призначенням; б) основні засоби повинні бути в економічно доцільній кількості та видах, у разі потреби вони можуть зростати або зменшуватися (коли вони зайві та негативно впливають на собівартість продукції, яка виробляється). Кошти, одержані від реалізації основних засобів (через їх непридатність, неможливість або економічну недоцільність використання), витрачаються за розсудом власника, зокрема для поповнення основних засобів; в) у разі добровільного виходу (а не виключення за дисциплінарні правопорушення) з колективного сільськогосподарського підприємства громадянин має право на виділ належного йому паю; г) у випадку ліквідації колективного сільськогосподарського підприємства, майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами цього КСГП, СпС, ВСГК тощо. Це правило встановлено в законах "Про власність" (ст. 25), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 33) і є обов'язковим.