Не мають права на спадкування також особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
Взагалі не мають права на спадкування батьки, які були позбавлені батьківських прав, а також батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), інші особи, які ухилялись від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо це встановлено судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Не мають права спадкування особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду, крім випадку, коли другий з подружжя, який його пережив та не знав і не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
Держава та інші особи публічного права, за загальним правилом, не можуть бути спадкоємцями фізичної особи. Тільки у випадку, коли особа не має спадкоємців за заповітом і за законом, або вони усунені від права на спадкування, не прийняли спадщину, відмовились від її прийняття, спадщина може переходити у власність особи публічного права — територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Для цього суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, яка подається після спливу одного року після відкриття спадщини (ст. 1277 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є, відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до ч. З ст. 1220 ЦК України, якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно й окремо щодо кожної з них, причому конкретна година смерті кожної не має значення. Так, якщо подружжя загинуло внаслідок автомобільної аварії протягом однієї доби, але не одночасно, спадщина відкривається щодо обох разом. Таким чином, той з подружжя, який помер першим, не стає спадкодавцем другого і навпаки. У разі смерті цих осіб одна після одної протягом різних діб, навіть з невеликим розривом у часі, спадщина відкривається на загальних підставах. Особа, яка померла останньою, вважається померлою після
254
Глава 9. Видача свідоцтва про право на спадщину
відкриття спадщини, і якщо вона не встигла її прийняти, право на прийняття її частки у спадщині переходить до спадкоємців за правилами спадкової трансмісії (ст. 1276 ЦК України).
Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно й окремо щодо кожної з цих осіб (ч. 4 ст. 1220 ЦК України). В цьому випадку час настання смерті осіб припускається, тому ця норма застосовується, коли конкретний час смерті осіб визначити неможливо. Якщо відомо, що одна з них пережила іншу і померла пізніше (в іншу добу), спадкування здійснюється за правилами спадкової трансмісії.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за зідсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна (ст. 1221 ЦК). Місцемпроживання фізичної особи віком до 14 років визнається місце проживання її батьків (уси-новлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем відкриття спадщини для військовослужбовців строкової служби, осіб, які померли в місцях позбавлення волі, чи для осіб, які навчаються в іншому місці, буде місце їхнього постійного проживання до призову, винесення вироку чи вступу до навчального закладу. Щодо громадян України, які достійно проживали за кордоном, місцем відкриття спадщини буде країна, в якій вони постійно проживали. В цьому випадку свідоцтво про право на спадщину може видаватись посадовою особою консульської установи, якщо інше не передбачено законодавством країни, в якій постійно проживав померлий громадянин.
Згідно зі ст. 1268 ЦК, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому не допускається прийняття спадщини за умови чи із застереженням. За загальним правилом, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців з часу її відкриття.
Спадкоємець за заповітом чи за законом також може відмовитись від прийняття спадщини. Заява про відмову подається до пп таріальної контори за місцем відкриття спадщини.
255
Нотаріат в Україні
Ст. 1278 ЦК України встановлює, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сан не розподілив спадщину між ними.
§ 2. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
Право на спадщину має бути оформлене у відповідному порядку, встановленому законодавством, який залежить від характеру спадкового майна. Якщо майно складають предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, спадкоємці можуть вчинити фактичні дії щодо його прийняття — наприклад, продовжувати користуватись цими речами.
Згідно з ЦК України, обов'язок спадкоємця звернутись за свідоцтвом про право на спадщину виникає при прийнятті ним спадщини, у складі якої є нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна (ст. 1299 ЦК України), яка здійснюється на основі такого свідоцтва.
Таким чином, можна зробити висновок, що в усіх інших випадках отримання свідоцтва є правом, а не обов'язком спадкодавця. Проте якщо до складу спадщини входить майно, яке підлягає реєстрації або знаходиться у інших осіб, спадкоємець, який прийняв спадщину, повинен звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину, оскільки воно підтверджує право спадкоємця на ці речі. На майно, яке не підлягає державній реєстрації, незважаючи на його вартість, нотаріальне оформлення права не вимагається, але може бути здійснено за бажанням спадкоємця.
Видача свідоцтва про право на спадщину відбувається за виключним правилом предметної і територіальної компетенції, тобто свідоцтво видається лише в державній нотаріальній конторі і лише за місцем відкриття спадщини (п. 205 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє:
·факт смерті спадкодавця;
·час і місце відкриття спадщини;
·наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва;
— склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про
право на спадщину.
256
Глава 9. Видача свідоцтва про право на спадщину
На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково і змагаються відповідні документи.
Так, факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються :зідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть :дадкодавця.
Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; їздії актових записів; записи в паспортах про другого з подружжя; копії рішень суду, що набрали законні сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням :уду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні.
Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом органу цивільного стану про народ-зення; непрацездатність, пов'язана зі станом здоров'я, — за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом хедико-соціальної експертизи.
Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав идя закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути га письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спад-пглну і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі :дадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину. Така згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви, пдпис спадкоємців на якій має бути засвідчений.
Місце відкриття спадщини підтверджується: свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, іекщо останнє постійне місце проживання і місце його смерті збігаються; довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про його постійне місце проживання; записом у будинковій книзі про постійне пробивання спадкодавця, а якщо місце проживання померлого невідоме — документом (витягом з Реєстру прав власності та ін.) гро місцезнаходження нерухомого спадкового майна або його частини. Якщо об'єктів нерухомого майна декілька й їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об'єктів цього майна за вибором спадкоємців. За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про державну
257
Нотаріат в Україні
реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери тощо.
У разі відсутності у спадкоємців зазначених документів нотаріус вимагає копію рішення суду, що набрало законної сили, про становлення місця відкриття спадщини.